8. Висновок

Тлумачення Конституції - надзвичайно важлива діяльність, яка полягає у з'ясуванні і роз'ясненні її положень з метою правильного й однакового застосування конституційних норм.

Окремі теоретичні аспекти тлумачення правових норм в цілому і конституційних норм зокрема є дискусійними. Це стосується насамперед до визначення мети тлумачення, а також до співвідношення тлумачення і аналогії.

Специфіка тлумачення Конституції органічно випливає з її особливостей (у тому числі юридичних властивостей); для тлумачення, здійснюваного Конституційним Судом, характерно також дотримання певної законодавчо встановленої процедури прийняття рішень.

Практично найбільш значущим (насамперед у силу обов'язковості) є тлумачення положень Конституції Конституційним Судом.

Зазначеним нормативним тлумаченням ще не були охоплені положення глав 1 «Основи конституційного ладу», 2 «Права і свободи людини і громадянина», 8 «Місцеве самоврядування» Конституції.

Особливістю цілого ряду актів тлумачення Конституції РФ було те, що тонка грань між тлумаченням і зміною сенсу законодавчого тексту (або додаванням в текст закону нових, не передбачених ним положень) була, на думку багатьох дослідників, пошкоджена, тобто окремими постановами Конституційний Суд РФ по суті «створив право». Дана обставина при відсутності значимих правових перешкод може в майбутньому створити небезпечний простір для зловживання Конституційним Судом правом «ексклюзивного тлумача» Конституції.

Цілою низкою актів конституційного тлумачення була укріплена президентська влада (іноді на шкоду інтересам інших гілок влади, насамперед законодавчої), зміцненню піддалася і вертикаль влади шляхом посилення ролі федерального центру.

Роль інших видів тлумачення Конституції (доктринальне) менше через відсутність такої властивості як обов'язковість. У той же час розвиток наукової доктрини розуміння положень Конституції є значущим як для діяльності Конституційного Суду РФ по тлумаченню Конституції, так і для безпосереднього застосування конституційних норм правопріменітелямі.

Перспективи розвитку тлумачення Конституції будуть пов'язані з подальшим вирішенням прогалин і суперечностей, що містяться в ній, з поглибленням, посиленням наукового (доктринального) тлумачення, з теоретично спірним, але практично неминучим пристосуванням тексту Конституції до мінливих умов життя суспільства за допомогою її тлумачення.

В России правовая среда по упомянутым параметрам насыщена собствен­ными особенностями, которые в совокупности придают ей сложные, очень неоднородные качества. И, во всяком случае, с первого взгляда утверждать об их соответствии конституционной традиции было бы неосторожным. Контакт российского права и государственности с конституционной традицией непременно включает, во-первых, передачу конституционных идей, цен­ностей и норм, навыков и принципов, процедур и представлений в отечествен­ную правовую, социальную среду, где они получают определенную встречу и интерпретацию, а также, судя по всему, и переработку. Во-вторых, указанный контакт неизбежно предполагает так называемое вытеснение, т. е. «блоки­ровку», «забывание»¹⁶ некоторых мировоззренческих, интеллектуальных, эмоциональных составов и процессов, выступавших носителями прежнего, теперь изменяемого государственно-правового регулирования. В обоих случаях подразумеваются операции с явлениями эмоционального, интел­лектуального порядка, подлежащие описанию не только с точки зрения формального права и правовой догматики, но и в категориях, выражающих социопсихическое существо права, государственно-правового регулирова­ния. Поэтому важно выявить те элементы конституционализма, которые находятся в согласии с устойчивыми качествами отечественной политико-правовой среды и потому принимаются или могут быть ею приняты. Не менее важно выявить и те из них, которые могут войти в противоречие с длящимися характеристиками российской государственно-правовой традиции или в конкуренцию с ней.(4)

Представляется, что названные условия изучения конституции, пред­полагающие ее восприятие в качестве государственно-правовой традиции, могут быть продуктивными, по крайней мере, когда речь идет об исследо­вании судьбы и перспектив конституционализма в российской правовой среде.