Індивідуальна робота на тему: "Конституція Російської Федерації"

План

1. Поняття, сутність, властивості, фунуціі Конституції

2. Функції Конституції РФ

3.Особливий порядок прийняття і зміни Конституції РФ

4.Організація законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації за Конституцією РФ

5. Місцеве самоврядування

6. Конституційний Суд Російської Федерації

7. Висновок

8. Література

1. Вступ

Одним з суттєвих ознак створення правової держави

є панування права, Конституції і закону. В умовах, коли в країні

проводиться реформування російської державності, найбільш динамічно

розвивається конституційне право. Його норми закріплюють підвалини держави і

суспільства, регулюють найважливіші суспільні відносини, що виникають в

процесі здійснення державної влади і місцевого самоврядування.

Конституція РФ зіграла і продовжує відігравати конструктивну

стабілізуючу роль у розвиток суспільства і держави. Разом з тим

зізнається, що "демократичний потенціал Конституції реалізується

дозовано, непослідовно, з відступами від її вимог.

Конституційній практиці по багатьох позиціях поки не вдається вийти на

рівень нормативних установлень Основного Закону ". [1]

Мета цієї роботи, вивчити загальні поняття Конституції, структуру,

основні риси та особливості Конституції Російської Федерації, в результаті

чого, повинні бути вироблені необхідні умови для ефективної реалізації

конституційно-правової бази, в ім'я інтересів громадянина, народу і країни.

На мою думку, нині діюча Конституція має великий правової

потенціал, але також вона має і проблеми реалізації цього потенціалу. Цим

і пояснюється актуальність обраної теми, тому що в результаті вивчення та

вирішення перерахованих вище проблем конституціоналізм в Росії вийде на

новий етап розвитку.

2. Поняття, сутність, властивості, фунуціі Конституції РФ

Конституція - акт установчої (верховної) влади, що закріплює основи конституційного ладу, становище людини і громадянина в суспільстві, форму правління державно-територіального устрою, систему органів державної влади та місцевого самоврядування. За своєю сутністю конституція є вираз загальної волі народу в акті верховної (установчої) влади, де узгоджені соціально-політичні, економічні та інші життєво важливі інтереси різних груп населення. Конституція в цьому сенсі є запис співвідношення політичних сил на момент її прийняття, Основний закон держави, що виражає погоджену волю й інтереси народу і закріплює основні підвалини суспільного ладу і державної організації. (2)

Прийнято виділяти юридичну, установчу, політичну та світоглядну (ідеологічну) функції Основного закону.

Конституція як база розвитку поточного законодавства - така юридична характеристика конституції, яка виражає її здатність впливати (властивими їй способами) вплив на формування системи законодавства, розвиток ~ національної правової системи. Значення конституції для розвитку національного законодавства виявляється в наступному: вона визначає головні цілі правового регулювання, вказує на ті відносини, які вимагають законодавчої регламентації (більше 100 статей Конституції РФ зобов'язують Федеральні збори приймати відповідні закони). Вплив конституції на розвиток законодавства виявляється і в тому, що вона встановлює правотворчу компетенцію федеральних органів та органів державної влади суб'єктів Федерації; визначає офіційно визнану класифікацію нормативних актів та їх ієрархію і ін.(2)

При характеристике сущности конституций и причин их появления возможно доминирование двух подходов, которые можно назвать классово-политическим и рационалистическим (при очевидной условности этих терминов).

Суть классово-политического подхода состоит в том, что конституции, закрепляя названные выше группы общественных отношений (по предмету конституционного регулирования в данном случае спора нет), выражают соотношение сил в обществе, поделенном на классы. Ф.Лассаль, которого традиционно цитируют в этой связи, говорил: "Конституция является действительным отношением общественных сил страны". Наиболее ярким на этот счет является высказывание В.И.Ленина: "Сущность конституции в том, что основные законы государства вообще и законы, касающиеся избирательного права в представительные учреждения, их компетенции и пр., выражают действительное соотношение сил в классовой борьбе. Можно, конечно, спорить с понятием "классы", но нельзя отрицать очевидный факт: в обществе есть различные "слои", "силы", "группы", порой отнюдь не дружественные, а зачастую и открыто противоборствующие; можно не применять понятия "классовая борьба", но что сама борьба существует - факт очевидный. А что она особенно обостряется в связи с принятием конституций, вокруг этого факта, - можно судить не только по своему историческому опыту и примерам из зарубежной практики, но и по событиям вокруг последней Конституции РФ.

Сторонники рационалистического подхода не отрицают социально-политических факторов в появлении конституций, но и не абсолютизируют их. По их мнению, на первом плане находится служебная роль конституции как позитивного документа, закрепляющего государственную организацию и основы статуса личности, упорядочивающего общественные отношения и содействующего их движению вперед. Здесь на первом плане - роль конституции как юридического документа, основного закона государства.

Думается, есть основания учитывать оба подхода при характеристике причин появления и сущности конституций.

С одной стороны, абсолютно очевидно, что зачастую именно общественные катаклизмы, борьба различных сил за власть и итоги этой борьбы имеют в качестве одного из главнейших результатов появление новой конституции. Называть ли это "классовой борьбой" или "борьбой социальных сил" - пусть остается на усмотрение каждого исследователя и читателя. Ясно лишь то, что можно обойтись без вооруженного либо физического столкновения, но без борьбы идей не обходятся даже внутренне достаточно стабильные общества. Вместе с тем это может быть борьба не тех, кто занимает неодинаковые ступени в социальном раскладе сил (например, имущих и неимущих), а тех, кто принадлежит к одному слою, но по-разному видит будущее общества. Порой нет налицо и какого-то ярко выраженного противостояния - например, если общество плавно вступает в очередной этап своего развития, для чего и нужна новая конституция.

С другой стороны, конечно, никак нельзя отрицать конструктивистскую роль конституций. Ведь с появлением основного закона новые отношения, сложившиеся или складывающиеся в обществе, получают фундаментальную государственно-правовую основу. И конституция действительно дает начало новому общественно-политическому укладу жизни, становится обязательной, в том числе и для тех, кто сопротивлялся ее появлению. В соответствии с нею создаются и начинают действовать государственные органы, появляются развивающие конституцию законодательные акты, складывается запрограммированный ею политический режим.(3)

3. Функції Конституції рф

Функції конституції відображають роль основного закону держави в політиці, житті суспільства, держави і громадян. Суть установчої функції полягає в тому, що саме конституція може створювати передумови для нових суспільних відносин, засновувати нові інститути влади. Ідеологічна функція конституції полягає в тому, що вона закріплює певну систему суспільних цінностей, впроваджуючи її в свідомість людей. Правова функція конституції полягає в тому, що вона дає імпульс для розвитку законодавства і прийняття нових нормативних актів. (3)

по-перше, потрібно зверути увагу на:

1.Функції Конституції дозволяють повніше розкрити її соціальне призначення, внутрішню природу і сутність; виявити специфіку конституційного впливу на суспільні відносини; напрями, характер цього впливу; глибше усвідомити її роль у формуванні та розвитку правової системи, особливості взаємодії структурних підрозділів системи права; практику застосування Конституції, специфіку реалізації конституційних інститутів, принципів і норм, а також закономірності та особливості розвитку самої Конституції.

2.У функціях виражається активна роль Конституції в житті суспільства. Функціональний метод виконує важливу роль в оцінці Конституції з точки зору її правової та соціальної ефективності.

3.Конституція виступає фактором формування і розвитку суспільних відносин, а її функції завжди є реалізують властивості. З їх допомогою простежується динаміка здійснення конституційних норм, здатність надавати цілеспрямований вплив на суспільні відносини, ефективність Основного закону. Функції, виступаючи своєрідними проявами властивостей Конституції, властивого їй стану, характеризують, крім результату, сам процес впливу Конституції на суспільні відносини, спосіб її дії.

4.Вплив Конституції являє собою реалізацію не тільки юридичних, а й самих різних її властивостей. Конституція здатна впливати на поведінку людей, їх правосвідомість, мораль, культуру. Тому функції Конституції не можуть бути зведені лише до юридичних напрямками впливу на суспільні відносини.

5.Крім функцій, опосредующих процес впливу Конституції на суспільні відносини і виражають характер, основні напрями цього впливу, слід виділити «службові» функції, що не виходять за рамки системи права. З'ясування функціонального призначення Конституції у правовій системі дозволяє повніше оцінити її значення в механізмі правового регулювання, підкреслити системоутворюючу роль Конституції в становленні, організації і розвитку вітчизняної системи права, забезпеченні її субординації і ієрархії.

6.Таким чином, під функціями Конституції слід розуміти передусім основні напрями впливу Конституції на суспільні відносини, поведінку і правосвідомість людей, мораль і культуру, в яких розкриваються її сутність і соціальне призначення, які забезпечують зв'язаність і ефективність дії всіх елементів механізму конституційно-правового регулювання. Функції Конституції обумовлені її роллю в житті суспільства, цілями і завданнями, які ставить перед собою суспільство і держава, об'єктивними закономірностями суспільного розвитку.

7.Функції Конституції Російської Федерації перебувають у системному зв'язку, вони тісно переплетені і взаємодіють між собою; в той же час кожна з функцій Конституції має свою специфіку, що дозволяє відмежувати їх один від одного.

8.Використовуючи як підстави класифікації специфіку суспільних відносин, в яких проявляється призначення Конституції і реалізуються її положення, а також враховуючи своєрідність характеру і цілей конституційного впливу, способів і засобів їх досягнення, можливе виділення різних рівнів (або груп) функцій Конституції.

9. Специфічне призначення і можливості Конституції як особливого і необхідного соціального інструменту (кошти) - впливати на суспільні відносини, забезпечувати їх урегульованість, упорядкованість, стійкість і разом з тим розвиток заради досягнення інтересів особистості, суспільства і держави, а також її дію безпосередньо в юридичному аспекті - проявляються в регулятивних функціях. Конституційне регулювання є вищим рівнем нормативно-правового регулювання. Конституція сприяє стабільності і високої організованості суспільного життя насамперед і головним чином через систему своїх регулятивних функцій, виступаючи тим самим як найважливішого засобу управління соціальними процесами. До власне юридичним (регулятивним) функцій Конституції автор відносить: установчу, правонаделітельную та охоронну функції.(5)

С учетом сказанного выше можно охарактеризовать основные функции конституций. При этом следует учитывать, что функции конституции - различные проявления ее назначения. Они отражают роль основного закона в политике, жизни общества и граждан, осуществлении задач государства. Любой конституции - независимо от социальной системы - свойственны следующие функции: учредительная, организаторская, внешнеполитическая, идеологическая, юридическая.

*Установча функція

Суть цієї функції полягає в тому, що конституція, з'являючись у результаті корінних змін у житті суспільства, стає політико-правовою основою його розвитку на наступному історичному етапі. Слово "установча" треба розуміти в тому сенсі, що конституція або закріплює те, що вже існує як результат діянь людей, або створює передумови для зовсім нових суспільних відносин, що дозріли в суспільстві, але не можуть виникати, поки не буде для них необхідної правової бази , яка з прийняттям конституції і засновується. Таким чином, установчі початку конституцій можуть виявлятися і стосовно суспільного (політичної) системі в цілому, і по відношенню до конкретних державно-правових інститутів і установам.

*організаторська функція

Дана функція конституції полягає в тому, що вона не тільки оформляє досягнуте і ставить нові завдання перед суспільством і державою, а й стимулює політичну активність, націлює державні органи і громадські об'єднання, усіх громадян на діяльність у дусі нового основного закону. Інакше кажучи, після прийняття конституції не повинне бути такого положення, що про неї відразу забули, а люди жили б і діяли в колишньому стилі, начебто б її і не було. Конституцію треба виконувати, і відповідні орієнтування, а також механізми повинні утримуватися в самій конституції

*Зовнішньополітична функція

Зовнішньополітична функція конституції полягає в тому, що основний закон звернений не тільки до внутрішнього життя країни, він одночасно є фундаментом зовнішньополітичної діяльності держави. Це може бути виражене включенням до конституції спеціальних глав про зовнішню політику і оборону (так робили, наприклад, Конституція СРСР 1977 р., Конституція РРФСР 1978 р.). Але в принципі наявність таких глав зовсім не обов'язково - їх не було, приміром, у Конституції РРФСР 1918 р., Конституції СРСР 1936 р. і що слідувала за нею Конституції РРФСР 1937 р. Немає подібної глави й у ​​Конституції РФ 1993 р., в більшості закордонних конституцій. Суть в іншому, і це головне: наша Конституція не просто виходить з миролюбної зовнішньої політики держави, прагнення до співпраці і добросусідства, а й проголошує загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори РФ складовою частиною її правової системи.

*ідеологічна функція

Така функція також властива нашій Конституції. Чи є підстави для цього твердження? Може бути, так треба говорити про минулі конституціях? Адже в ст. 13 Конституції РФ 1993 р. сказано, що в Російській Федерації визнається ідеологічне різноманіття, ніяка ідеологія не може встановлюватися в якості державної або обов'язкової.

*Юридична функція

Суть цієї функції конституції полягає в тому, що вона:

- Стає основою нових правовий системи і правопорядку в країні (або нового етапу в їхньому розвитку, якщо вони існують і в принципі зберігаються);

- Сама регулює суспільні відносини і як документ прямої дії може бути вихідною грунтом для їхнього виникнення;

- Дає імпульс розвиткові законодавства і прийняттю великого масиву нових нормативних юридичних актів, що втілюють загальні ідеї й окремі положення конституції.

Головне призначення Конституції, що реалізується в її функціях, - не політика, не ідеологія а фундаментальні засади вільного суспільства вільних людей.