- •Теорії походження Київської Русі.
- •Київська Русь за перших князів: Олег, Ігор, Ольга, Святослав
- •Київська Русь за правління Володимира Великого
- •Прийняття Християнства на Русі та його наслідки
- •Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого
- •Політична трансформація Київської Русі другої половини XI ст. Тріумвірат Ярославичів.
- •Феодальні війни та княжі з‘їзди Руських князів другої половини XI - початку XII ст.
- •Спроби консолідації Київської держави: правління Володимира Мономаха та Мстислава Володимировича.
- •Період роздробленості Київської Русі: друга половина XII – перша половина XIII ст.
- •Монголо-татарська навала та її наслідки для українських земель.
- •Культура Київської Русі.
- •Соціальний устрій Київської Русі.
- •Галицьке князівство: друга половина XI ст. – 1199р.
- •Галицько-Волинське князівство 1199 – 1264 рр. Правління Романа Мстиславича та Данила Романовича.
- •Причини занепаду Київської Русі та її місце в історії українського державотворення.
- •Входження українських земель до Великого князівства Литовського та особливості їх адміністративно-політичного статусу.
- •Причини виникнення козацтва. Д. Вишневецький. Виникнення Запорізької Січі та її устрій.
- •Українське козацтво за гетьманування п. Сагайдачного.
- •Релігійна та культурна діяльність братств
- •Берестейська церковна унія: причини і наслідки
- •Козацько-селянські повстання під проводом к. Косинського і с. Наливайка.
- •Державний устрій української козацької держави б. Хмельницького
- •Державотворча діяльність гетьмана і. Виговського
- •Політична діяльність гетьмана п. Дорошенка
- •Антимосковський виступ гетьмана і. Мазепи: причини і наслідки.
- •Політика Петра і щодо українських земель після Полтавської битви 1709 р.
- •Діяльність гетьмана п. Орлика.
- •Гайдамацький Рух на Україні у хуііі ст.
- •Ліквідація російським царизмом української державності у другій половині хуііі ст.
- •Зовнішньополітична діяльність незалежної України
- •Громадівський рух в Україні
- •Пожвавлення національного руху в Україні наприкінці 80-х рр. Хх ст. Формування багатопартійної системи.
- •Серпневий «путч» 1991 р. Проголошення незалежності України та перші кроки її розбудови.
- •Українські дисиденти, їх програмні цілі та діяльність.
- •Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х – початку 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники.
- •Найвпливовіші політичні партії Західної України у міжвоєнний період, їх програмні цілі та діяльність.
- •Міжнародне становище унр на початку 1919 р. Війні більшовицької Росії проти унр.
- •Вибух першої світової війни і ставлення до неї української громадськості.
- •Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України
- •Боротьба унр проти агресії більшовицького Раднаркому наприкінці 1917 – початку 1918 рр.
- •Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення.
- •Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період.
- •Встановлення влади Директорії унр. Поясніть відмінності у поглядах між в.Винниченком і с.Петлюрою щодо найважливіших засад внутрішньої та зовнішньої політики унр.
- •Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п.Скоропадського.
- •Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці п.Скоропадського
- •Боротьба зунр проти польської агресії.
- •Охарактерезуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.
- •Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.
- •Листопадове повстання 1918 р. У Львові. Утворення зунр.
- •Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є.Петрушевич, с.Петлюра, п.Скоропадський, є.Коновалець.
- •Охарактерезуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919 р.
- •Розкрийте суть операції «Вісла»
- •Україна в роки Першої світової війни
- •Переяславський договір 1654 р. З Москвою: причини укладання, зміст та наслідки для України.
- •Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •Берестейській мирний договір унр з країнами Четверного союзу: причини підписання, умови, наслідки.
- •Антинацистський Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни
- •Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939-1941 рр.
- •Початки національного відродження в Галичині. «Руська Трійця»
Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є.Петрушевич, с.Петлюра, п.Скоропадський, є.Коновалець.
Євге́н Петруше́вич(*3 червня 1863, Буськ — †29 серпня 1940, Берлін) — український громадсько-політичний діяч, президент Західноукраїнської Народної Республіки(ЗУНР).
Си́мон Васи́льович Петлю́ра (* 10 (22) травня 1879, Полтава — † 25 травня 1926, Париж) — український державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил.
Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 1920 р.).
Павло́ Петро́вич Скоропа́дський (15 травня 1873 — 26 квітня 1945) — український громадський, політичний діяч, військовик. Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер армії Російської імперії. Учасник російсько-японської (1904—1905) та Першої світової воєн (1914—1918). Гетьман Української Держави (29 квітня — 14 грудня 1918). Один із лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху.
Євге́н Мих́айлович Конова́лець (* 14 червня 1891, Зашків, Жовківський район, Львівська область — † 23 травня 1938, Роттердам, Нідерланди) — полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (з 1927).
Охарактерезуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919 р.
У початковий етап існування Директорії у виробленні її політичного курсу активну роль відіграв Володимир Винниченко.
Відразу після зайняття Києва (14 грудня 1918 року) Директорія оприлюднила ряд свідоцтв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Була прийнята постанова про негайне звільнення всіх призначених при гетьмані чиновників. Уряд мав намір позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудової інтелігенції. Через такий радикалізм Директорія залишилася без підтримки переважної більшості спеціалістів, промисловців та чиновників державного апарату. Революційна стихія селянства виявилася неспроможною протистояти наступові регулярних радянських військ і стала перероджуватись в руйнівну анархію.
26 грудня 1918 року Директорія видала Декларацію, з прийняттям якої почалася аграрна реформа та в якій Директорія УНР заявила про намір експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. Було задекларовано про вилучення землі у поміщиків без викупу, але щоб їх заспокоїти, було обіцяно: компенсацію затрат на різноманітні (агротехнічні, меліоративні тощо) вдосконалення, раніше проведені у маєтках; оголошено про недоторканність земель промислових підприємств і цукрових заводів; за землевласниками залишались будинки, де вони до цього жили, породиста худоба, виноградники; конфіскації не підлягали землі іноземних підданих. Але, незважаючи на ці досить помірковані заходи, поміщики і буржуазія в Україні були незадоволені політикою Директорії, яка відкрито ігнорувала їхні інтереси. У руках деяких заможних селян залишилися ділянки площею до 15 десятин землі. Але більшість селян розцінили ці заходи як пропоміщицькі, і це у свою чергу розширювало простори для більшовицької агітації.
Українське селянство, яке на початку боротьби з гетьманщиною підтримало Директорію, почало виявляти невдоволення її економічною політикою. Поштовх до поглиблення конфлікту дав земельний закон Директорії, виданий 8 січня 1919 року, згідно з яким земля залишалася у власності держави. Держава мала керувати державним фондом землі утвореним з вивласнених земель. Земельні наділи, які на той час перебували у власності селян і не перевищували 15 десятин залишались непорушними. Нові земельні наділи мали надаватися у вічне користування малоземельним і безземельним селянам і складати від 5 до 15 десятин. Але згідно даного закону під вивласнення підпадало багато селянських господарств, які на той час мали більше 15 десятин.
Але реалізація земельного закону Директорії могла бути здійснена лише на дуже обмеженій території України, оскільки на більшості території республіки велася війна з більшовиками, Денікіним і Польщею. Більшовики закликали селянство забирати землю в свої руки негайно, бо, мовляв, Директорія передасть землю в руки «куркулів».