- •Теорії походження Київської Русі.
- •Київська Русь за перших князів: Олег, Ігор, Ольга, Святослав
- •Київська Русь за правління Володимира Великого
- •Прийняття Християнства на Русі та його наслідки
- •Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого
- •Політична трансформація Київської Русі другої половини XI ст. Тріумвірат Ярославичів.
- •Феодальні війни та княжі з‘їзди Руських князів другої половини XI - початку XII ст.
- •Спроби консолідації Київської держави: правління Володимира Мономаха та Мстислава Володимировича.
- •Період роздробленості Київської Русі: друга половина XII – перша половина XIII ст.
- •Монголо-татарська навала та її наслідки для українських земель.
- •Культура Київської Русі.
- •Соціальний устрій Київської Русі.
- •Галицьке князівство: друга половина XI ст. – 1199р.
- •Галицько-Волинське князівство 1199 – 1264 рр. Правління Романа Мстиславича та Данила Романовича.
- •Причини занепаду Київської Русі та її місце в історії українського державотворення.
- •Входження українських земель до Великого князівства Литовського та особливості їх адміністративно-політичного статусу.
- •Причини виникнення козацтва. Д. Вишневецький. Виникнення Запорізької Січі та її устрій.
- •Українське козацтво за гетьманування п. Сагайдачного.
- •Релігійна та культурна діяльність братств
- •Берестейська церковна унія: причини і наслідки
- •Козацько-селянські повстання під проводом к. Косинського і с. Наливайка.
- •Державний устрій української козацької держави б. Хмельницького
- •Державотворча діяльність гетьмана і. Виговського
- •Політична діяльність гетьмана п. Дорошенка
- •Антимосковський виступ гетьмана і. Мазепи: причини і наслідки.
- •Політика Петра і щодо українських земель після Полтавської битви 1709 р.
- •Діяльність гетьмана п. Орлика.
- •Гайдамацький Рух на Україні у хуііі ст.
- •Ліквідація російським царизмом української державності у другій половині хуііі ст.
- •Зовнішньополітична діяльність незалежної України
- •Громадівський рух в Україні
- •Пожвавлення національного руху в Україні наприкінці 80-х рр. Хх ст. Формування багатопартійної системи.
- •Серпневий «путч» 1991 р. Проголошення незалежності України та перші кроки її розбудови.
- •Українські дисиденти, їх програмні цілі та діяльність.
- •Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х – початку 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники.
- •Найвпливовіші політичні партії Західної України у міжвоєнний період, їх програмні цілі та діяльність.
- •Міжнародне становище унр на початку 1919 р. Війні більшовицької Росії проти унр.
- •Вибух першої світової війни і ставлення до неї української громадськості.
- •Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України
- •Боротьба унр проти агресії більшовицького Раднаркому наприкінці 1917 – початку 1918 рр.
- •Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення.
- •Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період.
- •Встановлення влади Директорії унр. Поясніть відмінності у поглядах між в.Винниченком і с.Петлюрою щодо найважливіших засад внутрішньої та зовнішньої політики унр.
- •Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п.Скоропадського.
- •Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці п.Скоропадського
- •Боротьба зунр проти польської агресії.
- •Охарактерезуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.
- •Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.
- •Листопадове повстання 1918 р. У Львові. Утворення зунр.
- •Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є.Петрушевич, с.Петлюра, п.Скоропадський, є.Коновалець.
- •Охарактерезуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919 р.
- •Розкрийте суть операції «Вісла»
- •Україна в роки Першої світової війни
- •Переяславський договір 1654 р. З Москвою: причини укладання, зміст та наслідки для України.
- •Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •Берестейській мирний договір унр з країнами Четверного союзу: причини підписання, умови, наслідки.
- •Антинацистський Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни
- •Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939-1941 рр.
- •Початки національного відродження в Галичині. «Руська Трійця»
Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого
Ярослав (1019—1054 рр.) відзначався мужністю, глибоким державним розумом, різнобічними знаннями, політичною гнучкістю, любов'ю до книг, за що і був прозваний Мудрим. Він продовжував справу батька по зміцненню Київської держави, справу подальшого зростання її міжнародної ролі. Перш за все запроваджувалась лінія на розширення меж країни. У 1030 році він підпорядкував своїй владі західний берег Чудського озера, де засновує місто Юр'їв (тепер Тарту). Приєднується ще кілька фінських племен і їх території на північному сході. У 1031 році були відвойовані у Польщі червенські міста, захоплені нею в 1018 році під час міжусобиць. У 1036 році під Києвом вдалося остаточно розгромити печенігів, і Русь дістала перепочинок в боротьбі з кочівниками, аж поки не з'явились нові — половці. Однак загроза експансії степових сусідів залишалась реальною, і Київ обводять іще однією лінією фортифікацій вздовж р. Рось. При Ярославі у 1043 році був проведений останній похід на Візантію. У похід вирушила велика флотилія морем і сухопутна армія по західному берегу Чорного моря. Обидві сили зазнали поразки. Візантійці «грецьким вогнем» спалили значну частину флоту біля Босфора, решта повернули назад. Грецька ескадра рушила навздогін, але сама була знищена коло гирла Дніпра. Сухопутне військо було розбите візантійцями під Варною, 800 полонених русичів привели до Константинополя і осліпили. І все ж через деякий час з Візантією відносини стали покращуватись, і у 1052 році остаточно утвердився мир, скріплений шлюбом четвертого сина князя Всеволода I Ярославича з візантійською царівною. Однак це була поодинока невдача у зовнішній політиці князя Ярослава.
Значну увагу Ярослав приділяв відносинам з Польщею, де у першій половині XI ст. відбувалась гостра міжусобиця, народні повстання, безперервні війни між групами вельмож. Київський князь підтримав спадкоємця польського престолу Казимира, який поступово зміцнював владу, утверджував порядок у країні. Ярослав здійснив кілька походів проти ворогів Казимира, подавав йому військову допомогу, дипломатичну підтримку, і це сприяння привело до відновлення міцної Польської держави, що у недалекому майбутньому повернулося проти руського народу.[18]
Зібравши майже всі східнослов'янські землі, крім Полоцького князівства, яке Володимир виділив в окреме (воно твердо вистоювало свою незалежність), приєднавши ряд територій фінських та інних племен, Ярослав став одним з найсильніших володарів Європи, а Русь посіла одне з чільних місць у системі європейських держав.[18]
У середньовічній Європі ознакою престижу династії була готовність правлячих груп сусідніх країн вступити з нею у шлюбні зв'язки, і в цьому авторитет Ярослава був великим. Його називали «тестем Європи». Дружина його була шведською принцесою, одну з його сестер узяв за себе польський король, іншу — візантійський царевич. Поряд з цим кілька його синів одружилися з європейськими принцесами, а три доньки вийшли заміж за французького, норвезького та угорського королів. Особливо гучної слави набула у Франції донька Ярослава Анна, яка брала участь в управлінні державою за життя чоловіка, короля Генріха І. Після його смерті вона залишилась регенткою. На королівських документах збереглися її підписи кирилицею та латинською мовою, в той час як король і більшість вельмож ставили хрестики, бо були неписьменні.
Продовжуючи справу батька, Ярослав надає пріоритетного значення зміцненню внутріполітичного становища. У цій діяльності він спирався на бояр, що на цей час зміцнилися, посилили свій вплив на життя країни. Варяги вже зовсім втратили своє попереднє значення і востаннє згадуються у 1036 році. Всі Ярославові воєводи були місцевого походження. У головних містах були посажені сини князя. Таким чином, Ярослав багато зробив для удосконалення державного і політичного ладу. З цією метою був вироблений і кодекс законів «Руська правда». Вона перш за все захищала інтереси феодалів, великого князям також інтереси народних мас від грубих форм феодального свавілля, які могли спровокувати народні виступи. Кровна помста замінялася штрафами, які встановлювали князь чи його намісники. Все це свідчило, що керівник країни турбується про життя своїх підданих, про підвищення організованості і цивілізованості суспільства.
Ярослав подавав різноманітну і значну підтримку церкві і за її активної участі зміцнював ідеологічну основу суспільства. Він дбав про поширення християнської релігії, організацію церкви, розповсюдження візантійської освіти, культури, будував багаті храми, великі монастирі. Зокрема, на місці перемоги над печенігами у 1036 році була збудована брама з церквою Благовіщення, зверху покрита позолоченим металом — тому й назва «Золоті ворота»: збудовано собор святої Софії, відомий на весь світ величавий архітектурний пам'ятник. У Києві з'явилися монастирі св. Юрія, Печерський. Чудові храми, монастирі збудовані і в Чернігові, Чудові у Переяславі, Володимир-Волинському та інших містах.
У 1039 році у Києві заснована митрополія, що залежала від Константинопольського патріарха. Ярослав спробував розірвати стосунки з патріархом. У 1051 році за його наказом єпископи у Києві обрали митрополитом Іларіона, «русина». Це був високоосвічений духовник князя, блискучий промовець, талановитий письменник, стійкий і глибокий патріот. Його «Слово о законі і благодаті», виголошене в Десятинній церкві, — видатний твір, рівного якому не було у тогочасній грецькій церкві.[19]
Ярослав розбудував Київ, значно розширив його територію, оточив її валом. Були зведені чудові будівлі: палаци князя, митрополита, високих сановників із князівського оточення та ін.
Ярослав Мудрий помер у 1054 році, залишивши заповіт, яким поділив між дітьми свою державу. Його смерть знову висвітлила недосконалість процесу передачі і наслідування влади великого князя. Ярослав намагався це зробити, як йому здавалося, раціонально, традиційно, розділивши свою могутню державу між синами. При цьому трьом старшим дав більші частини, двом меншим — менші.
Найстарший, Ізяслав I, отримав Київ, Новгород і великокнязівський престол, Святослав — Чернігів і більшість території Сіверщини, землі в'ятичів, радимичів і Тмутаракань, а Всеволод отримав Переяславль, і крім того, Ростов, Суздаль, Поволжя та ін. Розподіляючи землі, Ярослав заповідав, щоб сини жили дружно і шанували старшого брата, який посідав місце батька. Однак це моральне побажання було недостатнім для збереження стабільності, єдності держави. Рішення про поділ держави було фатальним, підривало саму ідею єдності країни. Українська держава вступила в період розпаду, міжусобиць, небезпечних потрясінь.