- •Теорії походження Київської Русі.
- •Київська Русь за перших князів: Олег, Ігор, Ольга, Святослав
- •Київська Русь за правління Володимира Великого
- •Прийняття Християнства на Русі та його наслідки
- •Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого
- •Політична трансформація Київської Русі другої половини XI ст. Тріумвірат Ярославичів.
- •Феодальні війни та княжі з‘їзди Руських князів другої половини XI - початку XII ст.
- •Спроби консолідації Київської держави: правління Володимира Мономаха та Мстислава Володимировича.
- •Період роздробленості Київської Русі: друга половина XII – перша половина XIII ст.
- •Монголо-татарська навала та її наслідки для українських земель.
- •Культура Київської Русі.
- •Соціальний устрій Київської Русі.
- •Галицьке князівство: друга половина XI ст. – 1199р.
- •Галицько-Волинське князівство 1199 – 1264 рр. Правління Романа Мстиславича та Данила Романовича.
- •Причини занепаду Київської Русі та її місце в історії українського державотворення.
- •Входження українських земель до Великого князівства Литовського та особливості їх адміністративно-політичного статусу.
- •Причини виникнення козацтва. Д. Вишневецький. Виникнення Запорізької Січі та її устрій.
- •Українське козацтво за гетьманування п. Сагайдачного.
- •Релігійна та культурна діяльність братств
- •Берестейська церковна унія: причини і наслідки
- •Козацько-селянські повстання під проводом к. Косинського і с. Наливайка.
- •Державний устрій української козацької держави б. Хмельницького
- •Державотворча діяльність гетьмана і. Виговського
- •Політична діяльність гетьмана п. Дорошенка
- •Антимосковський виступ гетьмана і. Мазепи: причини і наслідки.
- •Політика Петра і щодо українських земель після Полтавської битви 1709 р.
- •Діяльність гетьмана п. Орлика.
- •Гайдамацький Рух на Україні у хуііі ст.
- •Ліквідація російським царизмом української державності у другій половині хуііі ст.
- •Зовнішньополітична діяльність незалежної України
- •Громадівський рух в Україні
- •Пожвавлення національного руху в Україні наприкінці 80-х рр. Хх ст. Формування багатопартійної системи.
- •Серпневий «путч» 1991 р. Проголошення незалежності України та перші кроки її розбудови.
- •Українські дисиденти, їх програмні цілі та діяльність.
- •Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х – початку 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники.
- •Найвпливовіші політичні партії Західної України у міжвоєнний період, їх програмні цілі та діяльність.
- •Міжнародне становище унр на початку 1919 р. Війні більшовицької Росії проти унр.
- •Вибух першої світової війни і ставлення до неї української громадськості.
- •Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України
- •Боротьба унр проти агресії більшовицького Раднаркому наприкінці 1917 – початку 1918 рр.
- •Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення.
- •Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період.
- •Встановлення влади Директорії унр. Поясніть відмінності у поглядах між в.Винниченком і с.Петлюрою щодо найважливіших засад внутрішньої та зовнішньої політики унр.
- •Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п.Скоропадського.
- •Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці п.Скоропадського
- •Боротьба зунр проти польської агресії.
- •Охарактерезуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.
- •Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.
- •Листопадове повстання 1918 р. У Львові. Утворення зунр.
- •Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є.Петрушевич, с.Петлюра, п.Скоропадський, є.Коновалець.
- •Охарактерезуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919 р.
- •Розкрийте суть операції «Вісла»
- •Україна в роки Першої світової війни
- •Переяславський договір 1654 р. З Москвою: причини укладання, зміст та наслідки для України.
- •Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •Берестейській мирний договір унр з країнами Четверного союзу: причини підписання, умови, наслідки.
- •Антинацистський Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни
- •Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939-1941 рр.
- •Початки національного відродження в Галичині. «Руська Трійця»
Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х – початку 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники.
Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Юлій Шелест, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та Ірина Калинці, Іван Гель та брати Горині.
Значна частина членів групи швидко робили собі багатообіцяючу кар'єру, деякі були переконаними комуністами. Хоча дисиденти діяли переважно в Києві та Львові, вони походили з різних частин України. Більшість складали східні українці, проте багато з них мали ті чи інші зв'язки із Західною Україною, де свого часу навчалися чи працювали. Інша риса полягала в тому, що чимало інтелігентів були в своїх сім'ях першими, хто залишив село й приєднався до лав міської інтелігенції. Звідси й той наївний ідеалізм та складна аргументація, часто притаманні їхнім заявам. Загалом вони становили дуже аморфний і неорганізований конгломерат людей. В Україні налічувалося не більше тисячі активних дисидентів.
Євген Сверстюк писав у 1993 році: «… Серед ознак шістдесятників я б поставив на перше місце юний ідеалізм, який просвітлює, підносить і єднає… Другою ознакою я б назвав шукання правди і чесної позиції… Поетів тоді називали формалістами за шукання своєї індивідуальності. Насправді за шукання істини — замість ідеї спущеної зверху для оспівування. Як третю ознаку я б виділив неприйняття, опір, протистояння офіціальній літературі та всьому апаратові будівничих казарм.»
На останній хвилі відлиги встигло розквітнути багато талантів, які потім страждали за це. У 1962 році побачила світ перша поетична збірка Василя Симоненка, одного з найвідоміших поетів «українського відродження». 1965 та 1973 років у Мюнхені були опубліковані інші його твори, але автор цих видань не побачив. У 1963 році був жорстоко побитий органами міліції і того ж року помер.
Однією з найвидатніших представниць шістдесятників стала Ліна Костенко. У своїй творчості вона звертається до історичного минулого, одвічних проблем духовності українського народу.
Характеризуючи найяскравіших представників літератури того часу Є. Сверстюк писав, що незважаючи на спільні риси, кожен з них відрізнявся своєю творчою індивідуальністю: «Іван Світличний виводив соцреалізм на загальнолюдський простір та демонтував теорію партійної літератури. Іван Драч приніс перші вірші незвичайні та незрозумілі так, наче його й не вчили, про що і як треба писати. Василь Симоненко заговорив з Україною в тоні надзвичайної щирості та відвертості. Микола Вінграновський тривожно заговорив про свій народ, і метафори його звучали апокаліптично. Ліна Костенко зрідка виступала зі своїми віршами, але то були вірші такої сили звучання, наче вся радянська поезія для неї неістотна.»
Зовсім не те і не так, як навчали в інституті, малювали Віктор Зарецький, Алла Горська, Галина Севрук, Панас Заливаха.
До шістдесятників відносять також дещо старшого за віком поета Івана Коваленка, чию пость вивчав видатний український історик Сергій Білокінь. Він, зокрема, писав: «Зараз є тенденція представляти шістдесятництво як рух дещо елітарний, притаманний здебільшого великим містам, як-от Київ чи Львів. На прикладі долі Івана Коваленка можна простежити, що цей рух захопив досить широкі верстви населення у різних містах України, що саме й викликало зрозумілу тривогу можновладців».
Період ліберизації, іншими словами – десталінізації, був досить суперечливим часом у розвитку держави і права України. З одного боку, під впливом рішень XX з'їзду КПРС, який засудив культ особи Сталіна, йшов процес демократизації державно-правового життя, намітилась тенденція до поліпшення життя людей, розширення їх прав, а з другого — консервативні уявлення, які тривалий час зберігались у керівництві країни, а також волюнтаризм у прийнятті рішень неминуче призводили до хиб і прорахунків.
Демократизація радянської держави здійснювалася повільно, непослідовно і не була завершена. Державний апарат, виплеканий Сталіним, зазнавши лише косметичного ремонту, устояв.
Влада, яка зосереджувалась у руках партійно-державної номенклатури, так і не перейшла до Рад. Бюрократичні, волюнтаристські методи управління виявилися досить живучими. Командно-адміністративна система збереглася.
Такий підсумок був неминучим. Адже країна і після викриття режиму культу особи Сталіна продовжувала вперто будувати поза-ринковий, казармений, мілітаристський соціалізм, який не відповідав потребам продуктивних сил суспільства, об'єктивним законам його розвитку. Проте він вижив при підтримці адекватної йому командно-адміністративної системи, всеохоплюючої "апаратної" держави як знаряддя такого соціалізму.
Оптимістичний висновок третьої програми партії про переростання з другої половини 50-х років диктатури пролетаріату у всенародну державу видавав бажане за дійсне. Реальна демократизація суспільного життя як невід'ємна риса всенародної держави не була забезпечена. А втім, диктатури пролетаріату також не було. Як відомо, в умовах культу особи Сталіна склалась диктатура партійної бюрократії, яка була опорою цього культу. В обстановці боротьби з культом особи у період з середини 50-х до середини 60-х pp., партійно-державна бюрократія прикрасила себе демократичним одягом, не змінюючи при цьому в основному своєї суті.