7. Правова Держава та громадянське суспільство

Крах тоталітарних режимів у Європі, перехід від жорстокої системи економічного регулювання до вільної ринкової економіки, а також пошук нових правових основ взаємини особистості і суспільства висувають на перший план ідею правової держави і громадянського суспільства. Вони мають першорядне значення для положення особистості в суспільстві.

Що ж таке правова держава? Яка його суть, теоретико-ідеологічна передісторія і конкретні форми сучасного втілення? Правова держава як певна теоретична концепція і відповідна практика має довгу і повчальну історію. Ряд положень, значимих для наступних уявлень про правову державу, розроблявся ще античними авторами, але в основному його теорія склалася в XVII-XIX століттях у роботах Д. Локка, Монтеск'є, Руссо, Канта.

Правова держава - це така держава, у якому, по-перше, реально здійснюється пріоритет права над усіма іншими принципами в організації державної влади (класовими, становими, національними і т. д.), по-друге, реалізуються всі основні права і свободи громадян. Це означає, що держава, видає закон, зобов'язана керуватися ним у своїй діяльності до тих пір, поки він існує, хоча має право зазначити або змінити його. Право визначає межі свободи як суспільства в цілому, так і окремої людини. Тут можна говорити про діалектику прав і обов'язків, про міру дозволеного і недозволеного. Визнаючи свої права, людина зобов'язана дотримуватися і права інших.

У правовій державі людина вільна вибирати духовні цінності, професію, спосіб життя, а також повинен гарантувати йому недоторканність житла, приватного життя і т. д. У такому суспільстві панує закон, а не окрема особистість. Отже, забезпечується передбачуваність дій усіх офіційних державних установ. По-третє, державне управління організовано при обов'язковому поділі незалежних один від одного, самостійно обираються трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової. Виконуючи свої функції, вони врівноважують та контролюють один одного, виступаючи проти різних порушень та зловживань владою.

Таким чином, правова держава спирається на основний закон (конституцію), який регулює відносини влади і особистості. Влада в ньому обмежена законом, а сама держава є правовою остільки, оскільки охороняє права громадян. У державному регулюванні суспільних відносин діє принцип "дозволено все те, що не заборонено законом". Свобода і права інших людей виступають як єдиний обмежувач свободи особистості, тобто свобода кожного кінчається там, де вона порушує свободу інших.

Теорія правової держави тісно пов'язана з поняттям громадянського суспільства, яке розглядалося вже в античності. Так, у філософії Арістотеля під громадянським суспільством розумілося просто "об'єднання громадян", вони є вільними і рівними учасниками союзу і підкоряються однієї політичної влади. Як зазначалося раніше, в цей час громадянське суспільство і держава не відділялися одна від одної. В епоху Просвітництва і французьких революцій громадянське суспільство - це суспільство вільних приватних власників, вільних від політичного регулювання і державного втручання. Теорією громадянського суспільства займалися й інші філософи: Гегель, О. Кант, К. Маркс. В цілому можна сказати, що в ньому існує система самостійних, незалежних від держави суспільних інститутів і міжособистісних відносин, які забезпечують умови для самореалізації особистості. Це різні асоціації, клуби, спілки, об'єднання, в яких оформляються економічні, професійні, релігійні, культурні інтереси громадян, не охоплені впливом держави і політичною системою.

Наявність громадянського суспільства забезпечує свободу особи і суверенітет по відношенню до влади, запобігає тоталітаризм і етатістскіе тенденції в суспільному розвитку, тому що наголос робиться на самоцінність індивіда, його особисту значимість.

Правова держава є необхідним кроком у формуванні громадянського суспільства. Для Росії, у якій традиційно вирішальна роль у формуванні громадської системою належала державі, це особливо актуально і значуще.

Основні напрямки розвитку сучасної політичної системи, очевидно, будуть пов'язані з деетатістскімі тенденціями (від франц. Слова - держава). Це означає, що буде поступово здійснюватися звільнення суспільного й особистого життя від повсюдного контролю з боку держави. З іншого боку, почне зростати роль і значення таких елементів політичної системи, як партії, профспілки, засоби масової інформації, різні громадські рухи.

І, нарешті, відбудеться формування громадянського суспільства на основі регульованою, соціально орієнтованої ринкової економіки та різноманіття форм власності, що являє собою природний шлях розвитку всіх країн і народів, які досягли необхідного рівня економічної, політичної та духовної зрілості.