Управління просторовими даними

Протягом 70-років багато дослідників продемонстрували, що комп’ютерні технології обіцяють (дають змогу) здійснювати набагато більше ніж процес картографування. Справжня сила комп’ютерних технологій – це здатність зберігати, маніпулювати та показувати просторові дані. Географи були серед перших, хто зрозумів користь цих можливостей та почали підтримувати цю концепцію. Вони були зачаровані можливостями картографічних пакетів програм для представлення даних, та полегшенням опису соціальних, економічних та фізичних феноменів.

Різноманітні дисципліни, що вимагають співробітництва для екологічних (інваронментальних) проблем також були також захоплені здатністю порівняння та комбінування різних карт. Техніка перекриття карт була використана для виявлення районів з певними феноменальними характеристиками і таким чином виявляти ділянки для майбутньої активності. Ця техніка суттєво вплинула на роботи ландшафтних дизайнерів (архітекторів), результати представлені в роботі ДИЗАЙН З ПРИРОДОЮ (1969). Найперше, перекриття карт здійснювалось вручну, але пізніше комп’ютери почали виконувати це завдання.

Ці можливості залишаються на експериментальному рівні. Протягом 70 років не було створено комерційних продуктів для просторових даних. Ситуація змінилась протягом наступної декади. Термін «Географічні інформаційні системи» або «Географічні інформаційні системи», разом із скороченням ГІС почали широко застосовуватись

КОМЕРЦІЙНІ ГЕОГРАФІЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ

Гіс аналіз починає широко використовуватись для підтримки гігантської кількості досліджень включаючи соціальне та економічне планування, маркетинг, довкілля та вивчення природних ресурсів. Можна допустити, такий широкий вибір привів до швидкого зростання застосування ГІС в індустрії. В 1988 році ринок ГІС (програмне забезпечення, комп’ютери та обслуговування) становив 529 мільйонів доларів.

КАТЕГОРІЇ ГІС

ГІС технології розвивалися під впливом двох протилежних структур даних: растрових та векторних. Растрові дані представляють досліджуваний район у вигляді ряду малих комірок, що мають форму квадратів або прямокутників. Кожна комірка кодується для відображення домінуючого значення або класу карти та просторові співвідношення отримують із позиції комірки в ряду. На відміну від цього, векторне зображення в ГІС представляє карту як дігітизовані крапки, лінії, та площині елементи. Растрове зображення може представляти характерні риси карти зображуючи групи комірок, що представляють такі феномени як температура, тиск або ціна. Векторні полігони, на відміну, не можуть представляти дані, що поступово змінюються. Дискретні інтерпольовані поверхні і звідси структура растрових даних, що підтримує цей підхід, часто розглядаються як найкращих шлях генерування інтерпольованих поверхонь, що знаходяться між точками даних.

Завдяки різним підходам до зображення існує дві групи ГІС застосувань на ринку. Нафтова промисловість часто застосовує векторний підхід, тому що він дає можливість для представлення геологічних, земельних та інших даних і представляти карти з високою точністю, а також змінювати масштаби та продукувати нові бази даних для специфічних потреб. Растрові ГІСИ також використовуються в нафтовій індустрії. Структура растрових даних може бути пов’язана з багатьма числовими функціями моделювання і вони представляють карти , які часто включають нечіткі або поступові границі між елементами карти. Насамкінець, растрові ГІСи представляють зручні інтерфейси геофізичних та сателітних даних та дозволяють представляти дані, що поступово змінюються.