Обмеження гіс
Гіс задумана для проведення екстенсивного, часто монотонного та складного математичного і просторового моделювання феноменальних явищ, що мають місце на поверхні Землі. Такі аналізи (моделювання) можуть спочатку проводитись з даними, що представляють двохвимірні співвідношення. Висоти земної поверхні деколи не є важливими при проведенні моделюванні просторових процесів. При проведенні аналізу, висота поверхні часто розглядається як залежна змінна, або атрибутивна просторового розміщення. Відповідно, більшість систем сприймають та опрацьовують двохмірні просторові дані та вони можуть створювати контурні карти або ізометричний вигляд. Більшість комерційних продуктів обмежені в їхній здатності представляти геологічне положення, позаяк вони зосереджені на двохмірних даних.
На відміну від ранніх досягнень в автоматичному картуванні, геологічне картографія займає незначне місце на ринку ГІС продуктів. Тому, геологічне застосування ГІС повинно адаптувати загальні інструменти, що лише частково відповідають специфічним геологічним вимогам. У деяких випадках ці потреби можуть бути легко реалізовані із застосуванням вже існуючих інструментів або розвиваючи власні модулі користувачів. Специфічні модулі були створені для сприйняття (погодження) звичних форматів баз даних та були створені сітки символів для створення традиційних карт.
Незважаючи на обмеження, що описані ГІС стає важливим інструментом в нафтовій галузі протягом 80 років та ГІС продовжують відігравати важливу роль в розвідці та експлуатації в багатьох компаніях. Сучасні пакети ГІС програм дають можливість створювати, опрацьовувати, архіву вати карти, особливо там де не вимагається трьохмірних глибинних карт. ГІС часто є важливим компонентом регіональних досліджень та досліджень ресурсів, та при створенні та підтримання карт, що показують інфраструктуру.
Вступ до геоінформаційних систем
В кінці 80 років стало зрозуміло, що сучасні продукти ГІС з їх переважними двохмірними поглядами не змогли повністю задовольняти вимоги геологічних досліджень. Особливо це стосувалось глибинних умов аніж площинного розповсюдження геологічних, гідрогеологічних, кліматичних, екологічних особливостей. Потрібно було представляти об’ємні дані в трьох ортогональних осях. Числове моделювання також вимагало, щоб ця об’ємна інформація в подальшому була використана в процедурах опрацювання трьохмірних даних.
Найперше вчені використовували термін, що запропонували німецькі вчені «геонаукові інформаційні системи» для опису нових дослідницьких систем. Спочатку надавали перевагу терміну «цифрові геонаукові серії карт», тому що вважали, що термін «інформаційні системи» не повністю описує складність геологічних баз даних, їх систематизацію та розповсюдження. В той самий час, голландські дослідники розвивали підходи для опрацювання баз даних для нафтових родовищ використовуючи термін геонаукові інформаційні системи із скороченням GSIS. На відміну від них британські дослідники аналогічний підхід до подіьних проблем назвали geosientific mapping and modeling system (GMMS)