Університет як навчаьно-освітньо-просвітницький центр

В Україні в умовах здійснення соціально-політичних, економічних і соціокультурних перетворень у всіх сферах суспільного життя, особливу роль відведено освітянській галузі, як першооснові у формуванні головної продуктивної сили суспільства – людини.

Університет — багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети.

Запровадження європейської кредитно-трансферної акумулюючої системи у вищих навчальних закладах україни

Входження України до єдиного європейського та світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму, як європейська кредитно-трансферна й акумулююча система ECTS. Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року. Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання щодо запровадження елементів ECTS, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів. Нагальною потребою є розширення запровадження елементів ECTS за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів і змін педагогічних методик, запровадження активних методів і сучасних інформаційних технологій навчання.

Аналіз досліджень і публікацій. В умовах запровадження в систему вищої освіти України зарубіжного досвіду, насамперед визначеного Болонською конвенцією, є актуальним вивчення цього досвіду та його всебічний аналіз.

Основною метою запровадження навчальної системи ECTS є створення європейського простору вищої освіти як засобу підвищення мобільності та працевлаштування студентів. Тому, приймаючи основні вимоги Болонського процесу (єдиний додаток до диплома; двоступеневість освіти: бакалавр, магістр; система кредитів; якість освіти; усунення перешкод для вільного пересування студентів і викладачів), переконуємося, що кожна країна має можливість поглиблювати ці вимоги, залишаючись неповторною, унікальною в єдиному освітньому просторі.

Досвід роботи окремих вищих навальних закладів показав, що система ECTS забезпечує прозорість через такі засоби: 1) кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається елементам навчального плану, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення навчання ; 2) інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання та елементи навчального плану; 3) перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні , що є всебічним і загальнозрозумілим і може легко передаватися від одного навчального закладу до іншого; 4) навчальний контракт навчальної програми, за якою будуть навчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордонного закладів, так і для студентів.