45Поняття суспільства.Філосовська концепція розвитку людства.

Перш за все ми звертаємо увагу на багатозначність поняття "суспільство". Існує концепція, що суспільство - це частина природи, яка відокремилась і тому продовжує жити і розвиватись за законами природи /натуралістична трактовка, теорія соціального дарвінізму - де головне в суспільстві - боротьба видів або класів , виживання сильних /. Друга концепція - феноменологічна - суспільство розглядається як середовище людини з її суперечливими зв'язками і відносинами. Третя концепція - це соціальна форма руху матерії, яка мав спеціальний статус і свої особливості. Основною категорією цього статусу є наявність суспільного буття, що розвивається під егідою людини. Четверта концепція - суспільство - це людство в цілому, це історично визначений спосіб існування і спілкування людей в їх сукупності. Існує ще і теологічне тлумачення, яке трактує суспільство, як результат божественного творіння. Найбільш доцільно поняття суспільства розглядати не як конгломерат сукупності людей та творених ними суспільних діянь, а як цілісну систему історично визначених форм суспільних відносин, що складаються в процесі діяльності людей по приведенню природи і власного життя у відповідність до своїх потреб. Але мало сказати, що суспільство - це система. До цього слід додати, що наявність розумних людей в ньому перетворює систему на живий, вічно рухомий і відновлюваний механізм, який має свій початок, розвиток, занепад і перехід до нового ступеня; тобто розглядати феномен суспільства ми повинні завжди діалектично.

46Суспільна свідомість:будова,структура,рівні,форми.

Суспільна свідомість - це сукупність існуючих у общ-ве ідей, теорій поглядів, переконань, почуттів, настроїв відображають буття людей, умови їх життя. Заг. свідомість не функціонує поза свідомістю конкретних людей, але це не є доказом тотожності індивідуального і заг-го свідомості. Суспільна свідомість (ОС) - будова, пристрій, що включає різні його елементи, сторони, грані, аспекти і взаємні зв'язки між ними. У суспільній свідомості виділяють такі елементи: рівні, сфери, форми. Рівні: буденне і теоретичного свідомість. Сфери: суспільна психологія та ідеологія. Буденна свідомість - повсякденне, практичне свідомість. Воно являє собою функцію безпосередньо практичної діяльності людей і відображає світ на рівні явищ, а не його сутнісних глибинних зв'язків. Форми ОС: наукове, філософське, естетичне, релігійне, морально, політичне, правове. 

Наукове. Пріоритетною цінністю в науці є істина. Наука включає в себе ряд конкретних наук, які поділяються на дисципліни. За критерій науковості беруть науки про природу (фізика, біологія, хімія).  Філософське. Специфікою філософського світогляду є понятійне відображення дійсності. Світогляд на цьому рівні називають світорозумінням.  Естетичне. Естетика - самостійна галузь знань. Предмет її дослідження-людська чуттєвість, здатність індивіда образно, цілісно осягати світ, бачити в унікальному загальне.  Релігійне. Розуміння специфіки релігійної свідомості з необхідністю пов'язане з питанням про походження сутності самої релігії. Основним способом сприйняття світу є віра.  Моральне (мораль). Мораль - квінтесенція розумового і практичного досвіду людей (звичаїв, законів, норм), за допомогою яких виражаються вищі цінності буття і повинності. Це правила та зразки поведінки, які закріпилися в історичній пам'яті людства і направлені на узгодження інтересів окремих людей один з одним і з інтересами суспільства в цілому.  Політична свідомість - сукупність ідей, теорій, поглядів, що виражають ставлення соціальної спільності до політичної системи, держ. строю, організації економіки суспільства, влади.  Правосвідомість. Це - відображення моральних, політичних, правових практик, що складаються на протязі всієї історії людства. Це - система загальнообов'язкових соціальних норм, правил, встановлених у законах, і систему поглядів людей, на право, оцінку ними норм права, поведінки громадян. 

47 Потреби,інтереси і цілі людей як мотивації матеріального виробництва.

48 Суспільне виробництво та його структура

Як показав К.Маркс, основним фактором існування і розвитку суспільства є суспільне виробництво. Воно являє собою трудову діяльність людей, спрямовану на створення споживчих вартостей, необхідних для існування та розвитку людства. Людина виступає в цьому процесі як суб'єкт, мета та засіб /фактор/ виробництва. Суспільне виробництво як таке поділяється на матеріальне та духовне. Матеріальне виробництво має на меті перетворити предмети природи на предмети задоволення людських потреб. Духовне виробництво покликано створювати духовні цінності, які покращують матеріальне виробництво, збагачують людей знаннями та досвідом, змінюють потенціал робочої сили. Спосіб виробництва - це спосіб створення матеріальних благ /засобів виробництва і засобів існування/, необхідних для життя та розвитку суспільства. Спосіб виробництва включає продуктивні сили та виробничі відносини. Продуктивні сили виражають відношення виробництва до природи і складаються із знарядь і засобів виробництва та людей, які його обслуговують, а також знань досвіду та науки, які вони використовують. Виробничі відносини - це відносини, що виникають у процесі виробництва. Вони носять об'єктивний характер, залежать від характеру відношення до знарядь праці, виробленої продукції, до власності. Якщо ж власність відчужена, то відношення набувають антагоністичного характеру. Якщо ж власність, засоби виробництва перебувають в руках виробника, то виробничі відносини набувають неантагоністичного характеру. Для гармонійного функціонування виробництва існує і повинен спрацьовувати основний соціологічний закон: закон відповідності виробничих відносин характеру та рівню розвитку продуктивних сил. Якщо таке співвідношення порушується, то в суспільстві виникають аномалії, які вирішуються соціальними революціями або соціально-економічними реформами.