38. Методи постачання послуг в міжнародній торгівлі:

За світовим банком: факторні і нефакторні послуги

За міжнародним валютним фондом: транспортні (пасажирські, вантажні); послуги пов’язані з поїздками; послуги зв’язку; будівництво, страхування, фінансові; бізнес послуги; урядові послуги; комп’ютерні та інформаційні

39. Заходи др зовнішньої торгівлі послугами.

1- заходи регулювання доступу на ринку (це інструменти ЗТП,які обмежують або забороняють іноземним фірмам- виробникам послуг оперувати на місцевому ринку)

А) обмеження на торгівлю послугами (це вимоги про те,що всі імпортні вантажі страхувались лише місцевими страховими компаніями); б) введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг; в) обмеження та створення на внутрішньому ринку філій іноземних компаній,що надають послуги; г) обмеження на пересування виробників послуг у формі державного ліцензування імпорту робочої сили; д) обмеження на пересування споживачів послуг.

2- заходи вилучення із національного режиму ( вкл. інструменти внутр. ек політики,які дискримінують на внутр. ринку іноземних виробників послуг порівняно з місцевими)

А) надання цінових переваг місцевим виробникам (цінові субсидії з держ бюджету місцевим виробникам послуг); б) створення місцевим виробникам більш сприятливих умов,ніж іноземцям.

40. Основні положення гатс

В результаті Уругвайського раунду генеральної угоди ГАТТ було утворено генеральну угоду торгівлі послугами ГАТС,що входить на правах додатку в угоду про СОТ і є головним міжнародним документом,що регулює міжнародну торгівлю послугами в цілому.

Положення в ГАТС: - міжнародна торгівля послугами має ґрунтуватися на принципі режиму найбільшого сприяння; - ставлення до послуг наданих нерезидентами на внутрішньому ринку закордонних країн повинно входити до національного режиму,тобто бути недискримінаційним; - забезпечення активної участі країн,що розвиваються в міжнародній торгівлі послугами.

41.Франчайзинг- це система передачі чи продажу ліцензій на технологію і товарний знак. Суть в тому, фірма (франчайзер), що має високий імідж на ринку, передає на певних умовах невідомій споживачам фірмі (франчайзіату) право, тобто ліцензію (франчайз) на діяльність за своєю технологією і під своїм товарним знаком, одержавши за це дохід.

типи франчайзинга: 1) виробничий, що передбачає поставку франчайзером основних елементів чи комплектуючих для виготовлення продукції, яка реалізується потім під фірмовою назвою (товарним знаком) головної компанії франчайзера; 2) торговий, що являє собою організацію справи, при якій франчайзіат купляє у відомої фірми право на продаж її товарів з її товарним знаком; 3) ліцензійний, що являє собою найбільш поширений тип франчайзингу. Суть його в тому, що франчайзер, зацікавлений в просуненні свого товарного знаку, видає франчайзіату ліцензію на право відкриття магазинів, кіосків або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору товарів і послуг під іменем франчайзера.

інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання,

монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання;

Міжнародний інжиніринг– це надання інженерно-консультативних послуг.

Групи інжиніринг. послуг:

Послуги по підготовці виробництва

По організації процесу виробництва

По забезпеченню реалізації продукції

Існують основні методи будівництва відповідно до яких розрізняють зміст контрактів по наданню інж. послуг , виконанням інозем.інж. фірми більшої частини послуг, будівництво під ключ та інше.

42. Фінансова політика — це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Головним завданням фiнансової полiтики є забезпечення реалiзацiї тої чи iншої державної програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.

найважливіші компоненти:бюджетної політики;податкової політики;інвестиційної політики;грошово-кредитної політики;цінової політики;соціальної політики; митної політики;політики у сфері міжнародних фінансів.

Основні напрямки:інтеграція у світову фін.систему; визнання України-країни з ринковою економікою; повномасштабна учать україни у групі промисл-розвинутих країн світу; вступ у міжнар.організації;

Зміцнення позицій україни у МВФ і СБРР; врегулювання зовн.заборгованості України; підвищення стійкості курсу гривні відносно інозем.валют.

43. Валютна політика — це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до поточних (тактичних) та довгострокових

(стратегічних) цілей країни. Уряд і НБУ здійснюють

валютну політику відповідно до принципів загальної економічної політики

України. Основною метою валютної політики Національного банку України як

складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової

одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

Складові валютної політики: валют.регулювання; валют.контроль; міжнар. валютне співробітництво(участь у міжнародно-валютних фінансових організаціях)

Напрямки держ.вал.політики України: стабілізація валютного курсу; забезпечення надійних джерел надходжень валютних цінностей на валютний ринок; стимулювання експортного потенціалу; урівноваження платіжного балансу.

44. Валютне законодавство - сукупність правових норм, за якими регулюється обіг валютних цінностей у межах держави та відносини з іноземними державами і громадянами. 

Об`єкти вал. Законодавства: операції пов’язані з міжнародним рухом капіталу; операції пов’язані з зовн. Торгівлею; операції пов’язані з міжнар.борговими відносинами; операції пов’язані з золотом та інш.валютними цінностями; операції пов’язані з розвитком туризму та інших форм міждержавних виплат.

осн.законодавчим актами є:ЗУ «Про НБУ»

Декрет КМУ про систему вал регулювання і вал контролю.,ЗУ Про банки і банківську діяльність, ЗУ Про ЗЕД, Постанова НБУ.В основному нормативно правовому акті (Декрет КМУ) встановлюється режим здійснення валютних операцій на території держави, визнач.загальні принципи валют регулювання, визначено права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення законодавства.

45. Механізм функціонального валютного регулювання має рівні: міждержавний і національний.

Механізм валютного регулювання на національному рівні-це система контролю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни. здійснюється і реалізується у формах:

Облікова (дисконтна) політика означає зміну облікової ставки

центрального банку з метою регулювання валютного курсу шляхом впливу на

рух короткострокових капіталів.

Регулюється у 2-х напрямках:

політики «дорогих грошей» - мета — перешкодити активне використання

кредитів

Політика експансії ("дешевих грошей"), навпаки, спрямована на

стимулювання кредитних

Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу шляхом

купівлі та продажу іноземної валюти (девізу).

46.1. Національний банк України:

здійснює валютну політику; складає платіжний баланс України; контролює ліміт зовнішнього державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті; видає нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; видає ліцензії на здійснення валютних операцій; установлює єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю.

2. Кабінет Міністрів України:

визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

бере участь у складанні платіжного балансу України;

забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно із статтею 14 цього Декрету;

визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

47.Міжнаро́дний валю́тний фонд- спеціальне агентство оон, , з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має 178 країн-членів.

Офіційні цілі МВФ

1«сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»;

2«сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

3«забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»;

4надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень;

5тимчасово надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу».

Група Світового банку:

1Міжнародний банк реконстру́кції та розвитку. МБРР — найбільший кредитор проектів розвитку в країнах, що розвиваються із середнім рівнем доходів на душу населення. Позики надаються, як правило, на 15-20 років з відстрочкою платежів по основній сумі позики від трьох до п'яти років.

2. МАР (міжнародна асоціація розвитку)надає безпроцентні позики найбіднішим країнам. Кредити надаються в національній валюті держав.

3.МФК (міжнародна фінансова корпорація)-кредитує тільки високорентабельні підприємства в нових індустріальних країнах.. Звичайно МФК фінансує не більше як 25% загальної вартості проекту,

4БАГІ - забезпечити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, від некомерціиних ризиків і таким чином стимулювала туди потоки інвестицій. Гарантії надаються тільки інвесторам із кран-членів БАГІ. Строк гарантій — 15-20 років по прямих інвестиціях, по позиках — понад три роки

5.МЦВК(міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок) Центр виступає в ролі арбітра між інвестором й урядом країни в разі виникнення конфлікту.

48. 1. Девальвація валюти— зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют. використовується з метою заохочення експорту та скорочення імпорту

2.ревальвація валюти—це підвищення офіційного курсу національної валюти по відношенню до інших валют. Тут переслідується мета втримати на внутрішньому ринку споживчий попит і стимулювати товарний імпорт і приплив інвестицій.

3. Валютна інтервенція—це втручання держави через центральний банк в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом продажу чи купівлі іноземної валюти.

4.корекція облікових ставок національного банку—підвищення облікових ставок нб веде до зростання курсів валюти.

5.валютні обмеження—це система нормативних правил, встановлених законодавчим або адміністративним чином і паправлених на обмеження валютних операцій. Валютні обмеження передбачають:регулювання переказів і платежів за кордон;заборону вільного продажу і купівлі іноземної валюти;обов”язкову передачу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом.

6.механізм регулювання платіжного балансу –це застосування експортних субсидій, митних тарифів, страхування від втрат викликаних коливаннями валютних співвідношень.

7.валютна блокада-одними державами по відношенню до інших з метою добитися виконання тих чи інших вимог. До валютної блокади належать такі заходи: блокування рахунків, кредитна блокада та валютні обмеження.

8.конвертованість валюти

9управління офіційними валютними резервами

10.валютний демпінг

49.Валютне обмеження -це законодавча чи адміністративна заборона, лімітування чи регламентаціяоперацій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями

Валютні обмеження як різновид валютної політики переслідують такі цілі:

вирівнювання платіжного балансу; підтримання валютного курсу; концентрація валютних цінностей в руках держави для вирішення поточних і стратегічних завдань.

Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством, яке є Валютні обмеження мають дискримінаційний характер, бо сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави і великих підприємств за рахунок дрібних і середніх підприємців, ускладнюючи їм доступ до іноземної валют.

Валю́тний ри́зик — коливання валютних курсів породжують ризик при експортно-імпортних операціях. В умовах знецінювання валют цей ризик стає значним для експортерів, особливо при довгострокових угодах, а також при продажі товарів у кредит.

Валютний ризик - це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Фактори, які впливають на ризик, можна розподілити на дві групи:

збільшують ризик:

1коливання валютних курсів;

2відкриті валютні позиції.

зменшують ризик:

3ліміти позицій за валютами;

4контроль за ризикам з боку керівництва;

5використання методів хеджування.

У банківській діяльності валютний ризик може набувати вамого значення, в залежності від типу операцій банку, й тому в Україні регулюється, зокрема, економічними нормативами діяльності банків.

50 ДР іноз інвестицій-врегульована нормами права виконавча і розподільча діяльність відповідних органів держ влади, щодо ефективного залучення, раціон вик-ня іноз інвестицій з метою екон зростання та підвищення життя народу

Мета-реалізаціяеконом, наук-техн політики

Субєкти-уповноважені держ органи: представницькі, виконавчі, судові,економічні

Об’єкти-переліки питань, що регулюються апаратом держави у процесі формування і реалізації політики іноз інвестування

51.Державне регулювання іноземних інвестицій-це врегульована нормами права виконавча і розпорядча діяльність відповідних органів державної влади, щодо ефективного залучення і раціонального використання іноземних інвестицій з метою економічного зростання та підвищення життя народу.

Принципи державного регулювання іноземного інвестування: -Взаємної відповідальності іноземного інвестора і держави; -дотримання основних прав і свобод іноземних інвесторів; -юридичної відповідальності іноземних інвесторів за порушення закону або міжнародних договорів;-удосконалення законодавства щодо іноземних інвестицій;-заохочення іноземних інвесторів, які спрямовують іноземні ресурси у програми або проекти визначенні державою, як пріоритетні.

Нормативно-правові акти Укр.: -ЗУ «Про режим іноземного інвестування»;-ЗУ «Про стимулювання іноземних інвестицій»;-Постанова КМУ «Про порядок державної реєстраціїтіноземних інвестицій»; -Господарський кодекс Укр. глава «іноземні інвестиції»; -ЗУ «Про ЗЕД».