10. Модель др зед за теорією абсолютних переваг Адама Сміта

Теорія абсолютних переваг Адама Сміта (класична теорія регулювання) 18-19ст. ця теорія розроблена в роботі «дослідження про природу та причини багатства нації». В ній вперше доводиться що багатство нації не залежить від кількості золота та срібла, які вона має, а від її спроможності виробляти товарита послуги, згідно з цим основне завдання держави полягає в тому, щоб розвивати виробництво за рахунок поділу праці. Найкращим чином держава може це зробити якщо не буде втручатися в економіку

Основні концепції теорії абсолютних переваг-уряду необхідно втручатися, зовнішня торгівля стимулює експорт, позитивний чинник для економіки-субсидії на експорт, мають бути скасовані

11.теорія конкурентних переваг Портера. Держава представлена в особі уряду,методи впливу субсидій,політики відносно ринку капіталу.

Роль уряду у формуванні паритетів місцевого попиту: -встановлюють місцеві норми та стандарти у виробництві того чи ін. товару; -уряд часто є головнм покупцем різної продукції(товари для армії,телекомунікаційного обладнання) ; -урядова політика може впливати на стратегію фірми,їх структури.

12.До Системи митних органів України належать:Державна митна служба, регіональні митні управління,митниці,митні пости.

Основні функції митних органів: -приймає участь у розробці митної політики та її реалізації; -здійснює валютний контроль в межах компетенції; -забезпечення та дотримання законодавства; -ведуть товарну номенклатуру ЗЕД; -захищають економічні інтереси України; -стягують мита,податки; -здійснює контроль за вивез стратегічних та ін. важливих для України матеріалів; -забезпечує виконання міжнародних зобов’язань,що стосуються митної справи; -ведеть боротьбу з порушенням митної справи і законодавства.

Митна тарифна рада України,функціонує при КМУ,до її складу входять представники: -міністерство економіки державної митної служби; -містерство фінансів НБУ; -та ін. цетральні органи виконавчої влади.

Головні завдання митно-тарифного регулювання України:-розробляє пропозиції засоби реалізації митно тарифної політики України; -здійснює єдину митно-тарифну політику країни; -розробляє проекти актів законодавства України та міжнародних угод України; -підготовка пропозицій про встановлення,скасування та зміну ставок митного тарифу; -розглядання та розробка пропозицій з надання пільг та преференцій.

13.До законодавчо нормативних аспектів митно-тарифного регулювання належать:-ЗУ «Про єдиний митний тариф»; -ЗУ «Про митний тариф України»; -Митний кодекс України; -ЗУ «Про захист нац. виробника від демпінгового імпорту».

Головна мета митно- тарифного регулювання: -регулювання зовнішньої торгівлі; -захист внутрішнього ринку; -стимулювання експорту.

Транзит через територію України Ст.75 Митного кодексу Укр. Вводить в дію ЗУ «Про єдиний митний тариф»- це основний закон, що визначає основні принципи і норми митно-тарифної політики України.Основна мета закону – встановлення порядку формування та застосування єдиного митного тарифу Укр. при ввезенні на митну територію та вивезення за її межі товарів, робіт, послуг.

Єдиний митний тариф – систематичний перелік ставок мита,якими обкладаються товари та ін.. предмети, що ввозяться на територію країни та вивозяться за її межі.

14.Мито- податок на товари та ін..предмети, які переміщуються через кордон Укр. та стягуються митницями.

Митна вартість- ціна,яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону Укр.

Митний тариф – перелік ставок мита,якими обкладаються товари під час перетину митного кордону Укр.

15.Основні функції мита:-Фіксальна(наповнення частини державного бюджету); -Протикціоніська(захищає нац.. товаровиробника); -компенсаційна або балансуюча(запобігання небажаного експорту або імпорту товарів,ціна на які на внутрішньому ринку відрізняється від світових);-статистична.

Класифікація мита:1)За об’єктом обкладання:-ввізне(імпортне -покладають на імпорт товари під час їх ввезення в Укр.Мета-захистити нац.. виробника від іноземних конкурентів);-вивізне(експортне-використовується в Укр. для обмеження експорту деяких видів товарів-жива худоба);-транзитне(Є засобом торгівельної війни).2)За характером:-сезоне(використовується в основному в літній період для с\г продукції,термін не перевищує 45 днів);-особливі види-спеціальні(застосовуються у разі,коли товари ввозяться на територію країни у кількості і за таких умов,що завдають значну шкоду нац.. товаровиробнику,як запобіжний вид заходів,щодо учасників ЗЕД,які порушують нац.. інтереси);-антидемпінгове;-компенсаційне(накладаються на товари,які є об’єктом субсидованог експорту чи імпорту).3)За методом нарахуванн:-адвалертне(стягується у % до митної вартості);-специфічне(стягується у грошовому виразі за од. товару);-комбіноване(у % і од.).4)За походженням:-авигопомне(створюється постановою держави незалежно від будь-яких угод з ін..країнами);-конвенційне(виробляється у процесі укладання угод з ін.. країною і фіксується у договорі).5)За структурою митних тарифів:-прості(встановлення однієї ставки мита для кожного товару незалежно від походження цього товару);-складні.6)За методом ставок:-постійні(встановлюються законодавством і не можуть змінюватися);-змінні(можуть змінюватися у встановлених випадках).7)За способом обчислення:-номінальні(тарифна ставка зазначається у митному тарифі);-ефективна(ставки на реальний рівень мита на кінцеві товари розраховані з урахуванням рівня мита на деталі цих товарів).

21.Нетарифне регулювання -комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

Мета тарифного регулювання:

1. покращенні конкурентних умов в імпортуючій країні;

2. захист національної промисловості, здоров'я населення, охороні навколишнього середовища, моралі, релігії і національній безпеці.

Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму.

Класифікація НБ:

1. За характером дії:

-кількісні- квотування, ліцензування, ембарго

-приховані- держ. Закупівлі, податкові збори, імпортні депозити

- фінансові- субсидування, кредитування, демпінг

- недержавні- торг. угоди, правові режими

2. За рівнем юридичного забезпечення

-формальні- зафіксовані у законних актах і нормативно-розпорядчих документах і включають кількісні та подібні спеціальні обмеження пов’язані з ними політичні прийоми держави.

-неформальні- вводиться як результат дії уряду чи подібної політики, органів державного управління і включають барєри, які виникли через адміністративні процедури та неопубліковані документи.

22. Квотування — це кількісне лімітування розміру імпорту/експорту за допомогою глобальних (нерозподілених), індивідуальних (розподілених), групових, сезонних, тарифних та інших видів процентних або вартісних обмежень (квот).

Види квот:

- глобальні - встановлюються для товарів без визначення конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;

- групові - для товарів з визначенням групи країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;

- індивідуальні - для товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися.

Ліцензування - це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів.

Види ліцензій:

- генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару чи окремій країні (групі країн) на протязі періоду дії режиму ліцензування по даному товару;

- разова (індивідуальна) - одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення;

- відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару на протязі конкретного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму.

23.Добровільне обмеження експорту- кількісне обмеження експорту, яке ґрунтується на забовязанні одного з партнерів обмежити обсяг експорту. добровільне самообмеження встановлюється не урядами, а галуззю промисловості в країні, що експортує. Держави лише санкціонують ці обмеження

Різновиди:

1)добровільні самообмеження, які застосовуються в результаті угоди між об´єднаннями промисловців зацікавлених галузей імпортуючих та експортуючих країн, при завуальованій підтримці урядів;

2)обмеження, встановлені шляхом прямих міжурядових переговорів, але які здійснюються також за згодою між експортерами та імпортерами;

3)обмеження, які встановлюються відповідно до міжурядових угод, що передбачають контроль урядів у країнах-експортерах за виконанням умов угод, зокрема за дотриманням зобов´язань відносно обсягів поставок та рівня цін.

24. Ембарго —державна заборона ввезення в країну чи вивезення з неї деяких видів товарів , капіталу в окремі країни.

Умови ембарго поділяються на 3 різновиди:

1. політичного характеру( введенням рішенням ООН або однією державою і здійснення ідеологічного тиску на іншу державу.

2.економічного характеру( санкції пов’язані з вирішенням проблем у сфері економіки)

3.тимчасового характеру( введено а певний час і пов’язана з вирішенням проблем охорони здоровя і екології)

25. Експортні субсидії- є однією з форм стимулювання вітчизняних експортних галузей , тобто пільги фінансового характеру, що надаються державою експортерам для розширення вивозу товарів за кордон. У результаті таких субсидій експортери отримують можливість продавати товар на зовнішньому ринку за нижчою ціною, ніж на внутрішньому.

Експортні субсидії можуть бути:

прямими (виплата дотацій виробнику при його виході на зовнішній ринок)

непрямими (шляхом пільгового оподаткування, кредитування, страхування тощо). Субсидії можуть надаватися як виробникам товарів, конкуруючих з імпортом, так і виробникам товарів, які продаються на експорт. Для виробників в обох випадках субсидія є негативним податком, оскільки він виплачується їм урядом, а не вираховується з їх прибутку. Внутрішня субсидія - найбільш замаскований фінансовий метод торгової політики і дискримінації проти імпорту, що передбачає бюджетне фінансування виробництва всередині країни товарів, що конкурують з імпортними. Експортна субсидія - фінансовий нетарифний метод торгової політики, що передбачає бюджетні виплати національним експортерам, що дозволяє продавати товар іноземним покупцям за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку, і форсувати тим самим експорт.

26.Експортне кредитування - це фінансовий метод зовнішньоторговельної політики, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками. Воно може здійснюватись у таких видах:

-субсидування кредитів національним експортерам - кредитів від державних банків під ставку відсотка, нижчу за ринкову;

-державних кредитів іноземним імпортерам за умови обов'язкового дотримання ними зобов'язань купувати товари лише у фірм країни, яка їм такий кредит надала (зв'язаний кредит);

-страхування експортних ризиків національних експортерів, які включають комерційні ризики (неспроможність імпортера оплатити поставку) та політичні ризики (непередбачувані дії уряду, які не дозволяють імпортеру виконати свої зобов'язання перед експортером).

Види експортних кредитів:

-короткострокові - на строк до 1 року - для кредитування експорту споживчих товарів та сировини;

-середньострокові - на строк від 1 до 5 років - для кредитування експорту машин та обладнання;

-довгострокові - на строк понад 5 років - для кредитування експорту інвестиційних товарів та великих проектів.

Експортні кредити можуть набувати форми зовнішньої допомоги іншим державам. Практично всі двосторонні міжурядові кредити, які отримує Україна від іноземних держав, мають зв'язаний характер, тобто обумовлені закупкою певних товарів у країні, яка їх надала і тому може розглядатись як форма торгової політики стимулювання експорту.

27. Демпінг-експорт товару по цінам нижчих собівартості або принаймі по більш низькій ціні чим на внутр. Ринку тобто демпінг є формою між нар. цінової дискримін.

Демпінг може спричинятися :

-державною зовнішньоторгівельною політикою, коли експортер отримує субсидію;

-може бути наслідком типової монополістичної практики дискр.в цінах (фірма експ. займє монопл станов)

ЗУ про Захист нац. Тов. вир-ка від субс імп

ЗУ про Захист нац. Тов. вир-ка від демп імп

ЗУ про заст. Спец зах щодо зд імп в укр.

Види:

- Простий демпінг — це продаж товару однієї країни на ринку іншої країни за вартістю меншою, ніж нормальна вартість цього виробу.

Зворотний демпінг — закупівля (скупівля) іноземним покуп-їми (імпортерами) товару за цінами вищими, ніж можуть запла-ити внутрішні покупці.

Грабіжницький демпінг - навмисний вивіз товару за кордон за цінами більш низьким, чим ціни внутрішнього ринку, з наміром підірвати положення закордонних постачальників на їхньому власному ринку.

Спородчий – реалізація за дуже короткий час.

Взаємний-однин і той же товар між 2 країнами за найнижчими цінами.

28. Антидемпінговий комплекс

В аг вигляді склад с-ми органів держ владизадіян в регул антидемп д-ті визначено в ЗУ Про ЗЕД, Про захист нац тов. вир-ка від суб імп,

ВРУ визначає норм-прав основи антидемп рег і формує ряд органів викон влади які задіяні

Основні органи:

МінЕкон здійсн контроль за додерж всіма суб ЗЕД правил і проводить всі розслідув .

Міжвідомча комісія з міжн торгівлі діє при МінЕкон включ представників Мін Агр пол. Та про, МінФін, Мін закорд справ, пред СБУ, Митн служби.

Приймає рішення

-про порушення антидемп розслід.

-про позитивні/негат висн стосовно наявн демп

-про позит/негат висновки щодо наяв шкоди

-про визнач прич-наслід зв’язку

-про застосув антидемп зах

-з інш пит. В межах повноваж передбач законод.

29. Антидемпінговий процес складається з таких основних стадій:

1) ініціювання антидемпінгового розслідування. Заява про необхідність порушення розслідування подається від імені тієї галузі промисловості, інтереси якої постраждали

2) проведення антидемпінгового розслідування та призначення антидемпінгового заходу або припинення розслідування на передбачуваних підставах. Під час розслідування мають бути встановлені факти демпінгу та наявності шкоди або загрози такої шкоди, а також причинно-наслідковий зв´язок між ними.

3) застосування антидемпінгового заходу. Строки застосування заходів обмежуються часом, необхідним для нейтралізації шкоди, викликаної демпінгом, і не можуть бути більшими ніж 5 років. Продовження на строк понад 5 років можливе лише на підставі нового розслідування.

30.Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішніх ринках країни.

За характером дії:-кількісні,-приховані (державні закупівлі, податкові збори, імпортні депозити)-фінансові,-недержавні,

Мета нетарифного регулювання:

-Покращення конкурентних умов в імпортуючій країні,-захист національної економіки-дотримання міжнародної безпеки-охорона здоровя і життя людей-підтримка стаб між нар торгів с-ми.

31. Індекс парності- індекс, що показує частку тарифних позицій покритих нетарифними обмеженями. Звичайно використовується для визначення рівня нетарифних обмежень, але не показує відносної важливості окремих статей та їхньої ефективності для економіки.

Індекс покриття- показує вартісну частку експорту і імпорту покритих нетарифними обмеженнями. Слабкістю цього індексу є те, що він не до оцінює вплив найбільш інтенсивних нетарифних бар’єрів.

Індекс впливу на ціни- співвідношення ціни світового ринку та внутрішньої ціни на товар, імпорт і експорт яких піддається нетарифним обмеженням. Недоліком є те, що далеко не вся різниця між внутрішньою і світовою ціною залежить від нетарифних обмежень.

32. Послідовність і зміст етапів антидемпінгового розслідування згідно норм СОТ:1)Подання галуззю письмової заяви про порушення антидемпінгового розслідування. 2)Дослідження заяви органом влади, що проводить розслідування. Перед початком розслідування орган влади, що проводить розслідування має повідомити країну-експортера товару, що є об’єктом розслідування, про отримання заяви про порушення антид розслідування. 3)Орган влади, що проводить розслідування відхиляє заяву, якщо вона не містить достатніх доказів. В такому випадку розслідування не розпочинається. Якщо факт наявності демпінгу доведено, орган влади розпочинає антидемпінгове розслідування, про що має бути зроблене офіціальне повідомлення в пресі.4)Одразу ж після початку розслідування орган влади, що проводить розслідування надсилає всім відомим експортерам та органам влади країн-експортерів товару, повний текст заяви про порушення розслідування. Відповідно до запиту текст заяви повинен бути доступним і іншим заінтересованим сторонам розслідування.5) Після завершення граничного строку подання відповідей на запитальник (30 днів) заінтересовані сторони можуть подавати свої коментарі.6) Проводиться аналіз усієї зібраної інформації. На її основі робиться попередній висновок про існування факту демпінгу 7) Орган влади, що проводить розслідування на підставі попереднього висновку про існування демпінгу та нанесення ним шкоди національній промисловості може ввести в дію попередні антидемпінгові заходи В такому випадку заінтересованим сторонам розслідування повинні бути надані матеріали, виходячи з яких було прийнято рішення про введення в дію попередніх антидемпінгових заходів, вони можуть набувати форми попереднього мита або забезпечення у вигляді готівкового внеску або боргового зобов’язання, що дорівнює сумі попередньо обчисленого антидемпінгового мита, яка не більша ніж попередньо обчислена демпінгова різниця. застосовуються не раніше ніж через 60 днів від дати порушення розслідування та не перевищуючи 4 місяців, або на вимогу експортерів не перевищує 6 місяців.8) Зацікавлені сторони можуть надавати свої коментарі та мають право вимагати проведення консультацій з питань пов’язаних з введенням попередніх антидемпінгових заходів.9)Орган влади, що проводить розслідування аналізує всю наявну інформацію і робить остаточний висновок, щодо існування факту демпінгу.10) Інформування заінтересованих сторін розслідування щодо зробленого висновку. 11.  Аналіз органом влади, що проводить розслідування коментарів та пропозицій, надісланих зацікавленими сторонами. 12.  Затвердження та публікація рішення про впровадження остаточних антидемпінгових заходів, що запроваджуються на строк до 5 років. Якщо в ході розслідування було з’ясовано, що продаж товару, що є об’єктом розслідування не здійснювався за демпінговими цінами або, що національній промисловості не було нанесено шкоди імпортом товару, що є об’єктом розслідування, тоді розслідування завершується без введення остаточних антидемпінгових заходів, про що має бути опубліковане офіційне повідомлення в пресі.

33. Міжнародна організація- обєднання держав, ф.о., станов, що спільно реалізують програму або мету на основі певних правил та процедур, і дія-ть яких виходить за нац.. кордони.

Функції :

1. сприяння- збір і аналіз статистичних матеріалів, публікація і поширення статистичних досліджень.

2.спостереження- сприяння з можливістю формування і обнародування офіційної точки зору ін. проблеми, що є методом створення суспільної думки і надання тим самим впливу на економічну політику У.

3.нагляд- більш тверда форма спостереження, зв’язана з забовязаннями країн повідомляти дані про своє економічне становище і вислуховувати рекомендації з свого економічного розвитку.

4.регулювання- нагляд, що спирається на примус країн,виконання рекомендацій міжнародного співтовариства через розробку відповідних норм і примусів механізму до їх використання.

Основна типологія МО:

1.Функціональна спрямованість:загальної компетенції, тобто такі, що охоплюють різні сфери співробітництва; спеціальної компетенції—спрямовані на співробітництво держав у певній сфері.

2.За складом членів і юридичним статусом організації поділяють-ся на міждержавні і неурядові: Міждержавні організації утворюються на підставі офіційних уря-дових угод між країнами.У роботі беруть участь офіційні представники уряду країни , які відстоюють позицію свого уряду; Неурядові організації утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб’єктів, які не є офіційними представ-никами своїх урядів. 3.За географічним поширенням міжнародні організації поділяють-ся на глобальні та регіональні: Глобальні організації об’єднують кра-їни або інші суб’єкти незалежно від того, де, в якій частині світу вони знаходяться; Регіональні міжнародні організації об’єднують країни, розташо-вані в якомусь певному регіоні, як правило, компактно, в територі-альній близькості. МО є суб’єктом міжнародного права.

34. СОТ-світова торгівельна операція. В СОТ є 153 країни.

Мета СОТ-лібералізація міжнар тогргівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до нац ринків і джерел сировини

Функції: нагляд за станом торгівлі і надання консультації з питань управління в галузі міжнар торгівлі; вирішення суперечок, що виникають у процесіміжнар торгівельних операцій; розробка і прийняття світових стандартів торгівлі; співробітництво з пиитань міжнар торгівлі і політики і обговорення міжнар загальних проблем міжнар торгівлі

35. ЮНІКТАД-конференція ООН з торгівлі та розвитку, орган Генеральної Асамблеї ООН, який не єміжнародною організацією торгівлі. Конференція створена в 1964 р. з ініціативисоціалістичних країн, що розвиваються. Налічує 168 держав-членів. У роботі ЮНіКТАД бере участь ряд міжнародних організацій.

 Основними завданнями її є: 1) сприяннярозвитку міжнародної торгівлі, забезпечення стабільного миру і рівноправного, заємовигідного співробітництва між державами; 2) вироблення рекомендацій, принципів, організаційно-правових умов і механізмів функціонування сучаснихміжнародних економічних відносин; 3) участь у координації діяльності інших установсистеми ООН в області економічного розвитку, налагодження господарських зв'язків та заохочення міжнародної торгівлі.

36.МТЦ- спільний допоміжний орган. Створений 1964 року в рамках Генеральної Асамблеї з тарифів і торгівлі. З 1968 року увійшов до структури ЮНКТАДу. Члени МТЦ є членами СОТ та ЮНКТАД. ЮНКТАД-конференція оон з торгівлі і розвитку. Головна мета: усунення дублювання в діял СОТ та ЮНКТАД та сприяння розвитку торгівлі в країнах,що розвиваються.

Основні ф-ції МТЦ: - надання країнам,що розвиваються технічної допомоги в розвитку торгівлі,насамперед у стимулюванню експорту; - забезпечення країн-членів інформацією про ринкові можливості для традиц. і нетрадиц. товарів; - удосконалення техніки імпортних операцій з метою раціонального використання валютних ресурсів; - навчання урядових службовців, підприємців і викладачів технології експ /імпортних операцій; - здійснення наукових дослідів з питань зовнішньої торгівлі.

37.Є головним правовим органом ООН в галузі прав міжнародної торгівлі(1966 рік створення). Функції: - уніфікація права міжнародної торгівлі; - координація роботи міжнародних організацій у сфері права міжнародної торгівлі; - сприяння широкої участі держав в існуючих міжнародних конвенціях і розробленні нових міжнародних конвенцій з права міжнародної торгівлі; - підготовка кадрів в галузі права міжнародної торгівлі, особливо для країн,що розвиваються.