9) Основні принципи аудиту

Основні принципи аудиту:Цілісність, об'єктивність і незалежність.

Конфіденційність.Майстерність і компетентність.

Документування.Планування.Одержання аудиторських свідчень.

Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.

Суттєвість.Аудиторський висновок і складання звіту.

Зміст принципу цілісності, об'єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чес­ним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність. Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення ін­формації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податко­вого законодавства.Аудит повинні здійснювати особи з відповідним профе­сійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиюванні. Законом України «Про ауди­торську діяльність» обумовлено, що аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на терито­рії України. Право на одержання сертифіката мають гро­мадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років під­ряд на посадах обліково-економічного профілю.Важливим принципом аудиту є документування ауди­торських процедур як доказ виконання аудиту. Робочі до­кументи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для конт­ролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адек­ватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок.Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно і своєчасно провести аудит. Метою планування, крім основного завдання — провести перевір­ку ефективно і в строк, є: визначення очікуваного рівня до­віри до даних обліку; порядок координації дій, причетних до аудиту осіб, викладення у вигляді програми характеру, строків і глибини аудиторських процедур.Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор пере­віряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господарські факти, на під­ставі яких буде грунтуватись висновок аудитора.На завершальній стадії аудитор повинен проаналізува­ти і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про досто­вірність фінансової інформації.

10) постулати аудиту

1. Фінансова звітність і фінансові дані можуть бути перевірені. Оскільки закон вимагає підтвердження аудитором вірності та об'єктивності фінансової звітності, цей постулат важко визнати помилковим, бо якщо фінансова звітність і фінансові дані не піддаються перевірці, то аудит втрачає сенс. 2. Імовірне зіткнення інтересів. Цей постулат диктується соціальними умовами: завжди існує вірогідність зіткнення інтересів аудитора і керівників підприємства, що перевіряється. Аудитори раніше воліли вважати, що такий конфлікт не є неминучим. 3. Можливість верифікації. Фінансові звіти та інформацію можна верифікувати (від лат. Verus - істинний + facere - робити - встановлення автентичності, перевірка істинності). Якщо припустити зворотне, то аудиторську перевірку здійснити неможливо. 4. Звіт складений невірно. Тільки цей постулат підтримує роль і значення аудиту. Цілком очевидно, що якби звітність не містила помилок і утаек, то сама роль аудиту стала б неясною і звелася б у кращому випадку до надання консультаційних послуг. І тут дуже важливо чітко уявляти, чому перекручування звітних даних неминуче. 5. Коли перевірка фінансової інформації виконується з метою висловлення незалежної думки, то діяльність аудитора регламентується виключно його повноваженнями. Цей постулат говорить: перевіряючи фінансову інформацію, щоб скласти більш незалежним висновок про неї аудитор діє тільки як аудитор. Істинність цього постулату не може бути піддана сумніву: незалежність аудитора - одне з ключових умов, що дозволяють зробити фінансову звітність корисною. Однак досить кинути побіжний погляд на наше життя, щоб переконатися в тому, що з цим постулатом не все так добре, як має бути, незважаючи на його першорядну важливість. 6. Ніхто не вільний від помилкових висновків. І адміністрація підприємства, і сам аудитор в ході перевірки та аналізу господарської діяльності можуть зробити неправильні висновки. Це передбачає постійне присутність елементів ризику в кожному аудиторському висновку. 7. Думка аудитора залежить від його інтересів. Аудитор - людина, і у нього завжди є, як і у всякого іншого людини, свої професійні інтереси. Більше того, саме з цієї ж причини його інтереси іноді можуть набувати ірраціональний характер 8. Об'єктивність звітних даних прямо пропорційна ефективності внутрішнього контролю. Чим краще, ефективніше організований внутрішній контроль на фірмі клієнта, тим об'єктивніше його облік і звітні дані, а отже, аудитору належить менше працювати. 9. Кожна наступна перевірка може знижувати цінність попередньої і завжди менш інформативна. Коли перевіряючий знає, що буде ще перевірка, то він мимоволі сподівається на наступних контролерів, які розкриють не помічене ім. А ті, у свою чергу, виходять з того, що в ході попередніх перевірок уже було знайдене все, що могло бути знайдено, і не перевіряють звіт з достатньою ретельністю. 10. Кожне твердження аудитора має певну ступінь переконливості. Аудитор повинен відмовитися від романтичних ідеалів абсолютної істинності того звіту, який він підтверджує, і задовольнятися принципом достатньої переконливості. Звідси випливають центральні поняття аудиту: значимість (матеріальність) і ризик (ступінь передбачуваної точності аудиторського затвердження). 11. Цінність попередньої інформації. Якщо відсутні чіткі докази протилежного, то інформація, вірна для підприємства, що перевіряється в минулому, буде вірна і в майбутньому. 12. Послідовне дотримання загальноприйнятих бухгалтерських принципів. Даний постулат веде до точного поданням фінансового становища і результатів операцій. Це положення показує зв'язок обліку та аудиту в процесі передачі фінансової інформації.

11) предмет і об’єкти аудиту

Таким чином, предмет аудиту — це інформація про факти (явища й проце­си) господарської діяльності суб'єкта аудиторського контролю, яка відображена в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інформаційної системи і підлягає кількісній та вартісній оцінці.Отже, об'єкт аудиту — це інформація про окремі або взаємопов'язані факти (явища або процеси) господарської діяльності суб'єкта господарського контро­лю, яка відображена в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інфо­рмаційної системи та підлягає кількісній і вартісній оцінці.

12) методи аудиту фінансової звітності Метод аудиту — сукупність способів і прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об’єктів, що вивчаються. Більшу частину різних прийомів проведення аудиту можна поділити на три групи:

1. Визначення стану об’єктів у натуральному вигляді:

— перегляд;

— перерахунок;

— зважування;

— вимірювання.

Ці способи дозволяють визначити кількісний стан об’єкта, провести лабораторний аналіз, метою якого є визначення якісного і кількісного стану об’єкта.

2. Порівнювання.

Прийоми цієї групи дозволяють порівняти такі показники:

— фактичну кількість активів підприємства з реальними потребами і нормативами;

— кількість фактично використаної у виробництві сировини і матеріалів з нормативними даними;

— дані бухгалтерських документів — з інформацією, що міститься в небухгалтерських документах;

— результати контрольних вимірювань і запуску матеріалів у виробництво, обсяги робіт та вихід продукції — з аналогічними партіями матеріалів, зафіксованих у відповідних документах за інший період;

— фактичні показники фінансово-господарської діяльності — з плановими показниками за минулий період;

— діючі на підприємстві системи управління та їх окремі підсистеми — з вітчизняними та зарубіжними аналогами.

Порівняння дозволяє визначити відхилення діючого стану об’єктів, що вивчаються, від норм і нормативів та прогнозованих показників.

3. Оцінка.

Проводиться оцінка минулого, теперішнього і майбутнього станів об’єкта аудиту. Ці прийоми є логічним закінченням процесу порівняння.

13) суб’єкти обов’язкового аудиту

Обов'язковий аудит. Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом, меншим як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проводиться один раз на три роки; 2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 3) емітентів цінних паперів; 4) державних підприємств при здаванні в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності; 5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом. Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України

14) Внутрішній аудит: суть, об’єкти та суб’єкти

Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського кон­тролю суб'єктів підприємницької діяльності. Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управ­ління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її прохо­дження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банк­рутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефектив­ності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяль­ності підприємства.Основними об'єктами внутрішнього аудиту є:

• стан і ведення бухгалтерського фінансового обліку;

• фінансова звітність, її вірогідність;

• стан необоротних активів і запасів;

• забезпеченість підприємства власними обіговими коштами;

• платоспроможність і фінансова стійкість;

• система управління підприємством;

• робота економічних і технічних служб підприємства;

• оподаткування: правильність визначення доходу, що підлягає оподаткуванню, своєчасність і повнота сплати податків;

• планування, нормування і стимулювання;

• внутрішньогосподарський контроль;

• виробничо-господарська діяльність;

• достовірність проектно-кошторисної документації тощо. Основними процедурами внутрішнього аудиту є:

• вивчення засновницьких документів;

• дослідження первинної документації, регістрів бухгалтерського фінансо­вого (управлінського) обліку, фінансової звітності;

• зустрічна перевірка документів і господарських операцій, по­рівняння даних синтетичного і аналітичного обліку тощо.