4.Методи дослідження у віковій психології
Загальне знайомство з методами психології відбулося при вивченні курсу загальної психології. Зупинимося більш детально на методах дослідження, які використовуються у віковій психології, звернувши особливу увагу на специфіку їх застосування в роботі з дітьми.
Методи вікової психології
основні
допоміжні
До основних методів належать спостереження, експеримент. Вони дають достовірну інформацію про специфіку дитячого розвитку.
Допоміжні – тести, опитування, аналіз продуктів діяльності – дають інформацію ілюстративного плану. На основі отриманих даних за допомогою цих методів можна лише побудувати гіпотези, припущення.
Спостереження – цілеспрямоване вивчення особистості на основі сприйняття її дій в різних природних умовах (праця, гра, учбова діяльність).
Ряд вимог:
Вимоги до спостереження:
До початку чітко сформульована мета.
Об’єктивність спостереження.
Проводиться систематично (безперервно).
Спостереження за природною поведінкою дитини.
Зазвичай спостереження поєднується із експериментом.
Записи можуть бути
суцільними (використовуються, наприклад, при вивченні індивідуальних особливостей дитини, її поведінки упродовж дня).
вибірковими (використовується там, де потрібно знати лише окремі прояви психічної діяльності).
Цінний матеріал дають щоденники спостереження батьків, що відображають розвиток дитини. Щоденник, що систематично заповнюється, дає відносно повну історію розвитку дитини. Інші методи не можуть дати такої повної картини розвитку, у якій можна було б простежити формування психічних якостей, виникнення і розвиток окремих психічних процесів і т.д.
Експеримент – збір фактів в спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв психічних явищ, продумано створена штучна ситуація, в якій досліджувана властивість, виявляється та оцінюється краще всього.
Особливості застосування експерименту для дослідження психіки дитини:
чітко сформулювати мету
ретельно продумати методику проведення експерименту;
визначити умови, в яких буде проходити експеримент;
встановити довірливі взаємини з дитиною;
не загострювати увагу дитини на помилках;
темп проведення дослідження повинен відповідати індивідуально-психологічним особливостям дитини;
експеримент не повинен бути тривалим;
експеримент проводиться індивідуально в окремому приміщенні;
експеримент проводиться експериментатором і протоколістом.
Види експерименту:
констатуючий
формуючий
контрольний
Констатуючий експеримент – фіксуються показники дитячого розвитку: в емоційній, інтелектуальній, вольовій сфері.
Формуючий експеримент – цілеспрямована дія на дитину з метою формування певних якостей.
Контрольний експеримент – передбачає проведення повторного дослідження ( те що й у констатуючому експерименті).
Опитування – метод при використанні якого людина відповідає на ряд запитань.
Усне опитування (бесіда) – збір даних в процесі особистого спілкування за спеціально складеними програмами. Застосовують, коли потрібно проспостерігати за поведінкою та реакцією людини, що відповідає на запитання.
Позитивне - безпосередній контакт, можна змінювати питання. Негативне - великі затрати часу.
Бесіда включається в експеримент або використовується як самостійний метод.
має чітко усвідомлену мету
заздалегідь підготовлену систему питань
викликати позитивні емоції
Вимоги до питань:
формулюються чітко, коротко, точно
не повинні підказувати дитині відповідь (чи добре бути жадібним?)
не використовувати слів з неоднозначним тлумаченням або незрозумілим дитині значенням, слова не знайомі їй.
Тривалість бесіди 10-15 хвилин.
Форми проведення бесіди:
з використанням додаткового матеріалу (казки, картинки, малюнки, іграшки)
без використанням додаткового матеріалу , як діалог
Причому чим старші дитина, тим частіше використовується друга форма. Результати фіксуються у протоколах.
Аналіз продуктів діяльності – метод опосередкованого вивчення людини через аналіз, інтерпретацію матеріальних та ідеальних продуктів діяльності. Найчастіше для дослідження дитячого розвитку використовують продукти зображувальної діяльності дитини (малюнки, аплікації), конструювання, складання творів, віршів, оповідань.
При вивченні результатів діяльності враховується як проходив процес їх створення. У продуктах діяльності дошкільника відображаються їх внутрішній світ, думки, переживання, уявлення.
Багатий матеріал для дослідження дають казки, створені дітьми. Вони дозволяють судити не лише про розвиток уяви, зв’язного мовлення, але й допомагають виявити інтереси дошкільника, сформованість етичних інстанцій, моральних суджень.
Поздовжні зрізи (лонгитюдний зріз) – вивчається розвиток 1-2 і більше дітей на певному відрізку їх життя. Передбачає багаторазове обстеження одних і тих же осіб протягом тривалого відрізку часу (інколи десятки років).
Завдання цього дослідження – з’ясувати зміни, що відбуваються у психіці і поведінці дитини при переході від однієї стадії розвитку до іншої. Такі дослідження трудомісткі і вимагають значних часових затрат.
Поперечні зрізи – співставлення окремих особливостей за віком з метою виявлення динаміки психічного явища, яке вивчається. Дослідження проводиться на окремих і різних по віку групах дітей.
При організації дослідження у формі поперечних зрізів необхідно звернути увагу на один із ключових моментів в організації дослідження: врахування вікових відмінностей у груп дітей, що досліджуються.
Проективні методи засновані на принципі проекції – перенесення на інших людей своїх особистих потреб, відносин, якостей.
Соціометричний метод – для з’ясування відношень між дітьми, що склалися у групі дитячого садка чи шкільному колективі.
Стандартизовані тести – з їх допомогою вивчається інтелектуальний розвиток. Перший в історії дитячої психології тест Біне-Сімона включав ряд завдань, представлених у вербальній (словесній) формі і призначених для певного віку. На великій кількості дітей, охоплених Альфреда Біне, були встановлені норми розумового розвитку. Зараз при роботі з дітьми від 2 до 16 років використовується удосконалений варіант цього тесту – тест Стенфорд-Біне.
Близнюковий метод – це порівняльне вивчення умов розвитку і навчання близнюків.