Тема: Предмет, завдання, методи вікової психології
Предмет і завдання вікової психології.
Проблеми вікової психології на сучасному етапі.
Значення вікової психології, її зв’язок з іншими науками.
Методи дослідження у віковій психології.
Предмет і завдання вікової психології.
Вікова психологія – галузь психологічної науки, що вивчає індивідуальний розвиток людини в онтогенезі.
Вікова психологія відрізняється від інших галузей психології – акцентом на динаміці розвитку. Тому її називають генетичною психологією (від грецької “генезис” – походження, становлення). Наприкінці 19 століття сформувалася як самостійна галузь.
Отже, вікова психологія, розглядаючи процес розвитку, даючи характеристику різних вікових періодів, оперує такими поняттями, як “вік” і “дитинство”. Вік, або віковий період, – це цикл розвитку, що має свою структуру і динаміку.
По-перше, психологічний вік може не співпадати з хронологічним, записаним у свідоцтві про народження, а потім у паспорті. Хронологічний вік виражає тривалість існування індивіда з моменту його народження. Віковий період має певні кордони. Але ці хронологічні кордони можуть зсуватися, і одна людина вступає в новий віковий період раніше, а інша – пізніше.
По-друге, початкові вікові періоди становлять дитинство – цілу епоху, яка за своєю суттю є підготовкою до дорослого життя, самостійної праці. Дитинство – це період найінтенсивнішого людського розвитку. Дитинство – явище історичне, і його зміст, і тривалість змінювались упродовж віків.
Об’єктом вивчення вікової психології є людина.
Предметом вікової психології є вивчення закономірностей і механізмів психічного розвитку людини і її особистісного формування від народження до старості.
Галузями вікової психології є: дошкільна психологія, психологія молодшого школяра, психологія підлітка, психологія ранньої юності, психологія дорослої людини, геронтопсихологія.
Теоретичні та практичні завдання вікової психології
Вікова психологія вивчає:
1) вивчення виникнення і розвиток психічних процесів та властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих і людей похилого віку, формування психічних якостей підростаючої особистості, вікові можливості засвоєння знань, головні фактори розвитку та формування особистості;
2) вивчає розвиток у людини на різних вікових етапах гри, навчання, праці, спілкування тощо;
3) розкриває співвідношення природних факторів і суспільних засобів, за допомогою яких реалізуються можливості психічного розвитку людини;
4) вивчає рушійні сили індивідуального розвитку психіки людини;
5) виявляє структурні зміни, новоутворення, які виникають з віком у психічній діяльності людини і свідчать про переходи від нижчих до вищих ступенів розвитку;
6) з’ясовує роль історично вироблених суспільством цінностей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва тощо) у формуванні людського індивіда як особистості.
2. Проблеми вікової психології на сучасному етапі.
Проблема – важковирішуване у науці питання, на яке неможливо в даний час отримати однозначну і беззаперечну відповідь.
Обумовленість психічного та поведінкового розвитку дитини дозріванням та анатомо-фізіологічним станом організму або впливами зовнішнього середовища
Відносність впливу стихійного та організованого навчання і виховання на розвиток дитини
Співвідношення задатків та здібностей
Порівняльний вплив на розвиток змін в психіці та поведінці дитини
Співвідношення інтелектуальних й особистісних змін в загальному психічному розвитку дитини