5. Система матеріального і морального стимулювання керівників, колективів, працівників для вирішення проблем безпеки праці на підприємстві.

Стимулювання робіт у системі керування охороною праці поєднує форми матеріального й морального стимулювання з комплексом заходів економічного, дисциплінарного й адміністративного впливу на працівників.

Матеріальне стимулювання робіт з охорони праці містить у собі матеріальне заохочення й матеріальні санкції (відповідальність). Матеріальне заохочення за досягнення в забезпеченні позитивного стану охорони праці здійснються у формах:

1. надбавок до основної зарплати з допомогою коефіцієнта трудової участі виходячи з особистого внеску в створення безпеки й охорони праці;

2. виробничого преміювання з урахуванням безпеки праці, відсутності порушень ТБ, травматизму й аварій;

3. надбавок за високу професійну майстерність (професіоналізм);

4. підвищення розряду з підвищенням оплати роботи працівникам;

5. нагородження коштовними подарунками;

6. надання пільгових путівок у санаторії й будинки відпочинку.

Матеріальні санкції за аварії, травматизм, профзахворювання, порушення (незабезпеченість) норм і вимог охорони праці, брак у роботі та інші дії застосовуються шляхом:

1. зниження коефіцієнта трудової участі (КТУ);

2. повне або часткове позбавлення (зменшення) виробничих премій;

3. позбавлення надбавок, розрядів, разових матеріальних виплат за погіршення охорони праці.

Разові заохочення у формі премій, подарунків, путівок і інших винагород можуть робитися за виконання особливо важливих заходів з охорони праці, запобігання або ліквідацію аварій, порятунок людей під час аварій і нещасних випадків.

Разові санкції у формі позбавлення (зменшення) премій або відмови в їхньому нарахуванні, зниження надбавок і т.п. застосовуються за кількаразові або разові грубі порушення Правил безпеки. Під грубими порушеннями правил безпеки слід розуміти порушення, яке привело або могло привести до аварій 1-ї й 2-ї категорії або нещасного випадку.

6. Функціонування системи соціального страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.

Прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездат­ності» повинно посилити практичну роботу щодо профілактики нещасних випадків на виробництві. Найголовнішим завданням вважається не відшкодування шкоди від нещасного випадку, як випливає з назви Закону, а завдання щодо вжиття профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та профзахворюванням на виробництві. Дія вказаного закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання.Для страхування працівника від нещасного випадку не потрібні його згода або заява. Страхування здійснюється в безособовій формі. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування. Основна мета Фонду соціального страхування — сприяння керівництву підприємств у проведенні роботи щодо профілактики травматизму. Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому страхові виплати.Грошові суми цих виплат складаються із:

1. страхової виплати втраченого заробітку (або його відповідної частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

2. страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні потерпілого);

3. страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4. страхової виплати пенсії у зв’язку з утратою годувальника;

5. страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві та професійного захворювання її матері під час вагітності;

6. страхових виплат на медичну й соціальну допомогу.

Для бюджетних установ та організацій, які фінансуються або дотуються з бюджету, страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.