4. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

За результатами переговорів сторін з предмета передбачуваного контракту або угоди та її умов сторонами може бути укладений протокол про наміри. Це порівняно нова у нашій країні форма протоколу, зазвичай прийнята у ЗЕД. У цьому протоколі сторони виявляють свої наміри укласти контрактні відносини та приймають конкретні підготовчі зобов'язання на певний строк.

Протокол має містити таку мінімальну інформацію: найменування документа; місце укладення та дату; повні та достатні юридичні найменування сторін - учасниць; прізвища та імена представників, їх посади і повноваження; предмет обговорення та наміри сторін з даного предмета; цілі сторін з предмета обговорення; попередні зобов'язання сторін; зобов'язання сторін за протоколом; зобов'язання нерозголошення конфіденційної інформації; зобов'язання не здійснювати оферти з предмета протоколу третій особі у період дії протоколу або зобов'язань за ним; строк дії протоколу, по закінченні якого домовленість сторін втрачає силу, якщо обидві сторони (або одна з них) не зробили конкретних кроків у напрямку здійснення якихось дій, обумовлених даним протоколом; обов'язки сторін здійснювати усі дії та витрати з виконання своїх зобов 'язань за даним протоколом за свій рахунок і не висувати фінансових або інших претензій партнеру.

106. Поняття і види зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 377Господарського кодексу Укр. визначає зовнішньо­економічну діяльність суб'єктів господарювання як господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання мит­ного кордону Укр. майном або робочою силою.

До видів зовнішньоекономічної діяльності належать:

експорттаімпорттоварів, капіталів та робочої сили;

надання суб'єктами зовнішньоекономічноїдіяльності Укр. послуг іноземним суб'єктам господарськоїдіяльності: виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консуль­таційні, маркетингові, експортні, посередницькі, бро­керські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробни­ча, навчальна та інші види кооперації з іноземними су­б'єктами господарськоїдіяльності;

Міжнар. фінансові операції та операції з цінними папе­рами;

кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами Укр., так і на її терит.; /

спільна підприємницька діяльність, у тому числі створен­ня спільних підприємств;

підприємницькадіяльність,пов'язаназ наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших немате­ріальних об'єктів власності;

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роз­дрібної торгівлі на терит. Укр.;

товарообмінні операції;

орендні, в тому числі лізингові, операції;

операції з придбання, продажу та обміну валют на валют-.

них аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському ва­лютному ринку;

— інші види зовнішньоекономічноїдіяльності

107. Інститути спільного інвестування

Інститути спільного інвестування — фінансові установи, які обслуговують сферу спільного інвестування шляхом забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку. Основним призначенням інститутів спільного інвестування є залучення та об'єднання вільних ресурсів населення, підприємств і організацій та їх подальше розміщення.Відповідно до законодавства Укр. інститути спільного інвестування поділяють так.Залежно від порядку здійснення їх діяльності:— відкритого типу інститут спільного інвестування (або компанія з управління його активами), який бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп пінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами);— інтервального типу інститут спільного інвестування (або компанія з управління його активами), який бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік.Інститути спільного інвестування відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифікованими. Інститут спільного інвестування закритого типу (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації. Інститут закритого типу може бути лише строковим.Залежно від строку функціонування: строковий інститут спільного інвестування (створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений інститут ліквідовується або реорганізовується); безстроковий інститут спільного інвестування створюється на невизначений строк.Залежно від розміщення активів.1. Диверсифікований інститут спільного інвестування, якщо він одночасно відповідає таким вимогам: кількість цінних паперів одного емітента в активах інституту не перевищує 10 % загального обсягу їх емісії; сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи інституту в кількості, більшій ніж 5 % загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 % вартості чистих активів інституту; не менша ніж 80 % загальної вартості активів інституту становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, держ. цінні папери, а також цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.2. Недиверсифікованими інститутами спільного інвестування е ті, які не мають усіх ознак диверсифікованих.Дивіденди на цінні папери інституту спільного інвестування відкритого та інтервального типу не нараховуються і не сплачуються.

108. Види господарських договорів

1. За суб'єктним складом розрізняються: -двостороннідоговори;

багатосторонні договори.

2. Залежно від юридичної підстави укладення договорурозрізня­ ються два різновиди господарських договорів:

господарськідоговорй, якіукладаютьсянапідставідержав-них замовлень і змістяких повинен відповідати цим замов­ленням. Ці господарські договори визначені і регулюються якдерж. контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потре­би яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні держ. органи (міністерства, відомства). Держконтракти поєднуютьу собі юридичні вла­стивості держзамовлень (актів централізованого плануван­ня) і власне господарських договорів. Особливою їхньою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг задержавними контрактами, атакожте, що держава може надаватиекономічніпільги виконавцям цихдоговорів. Виконавцідержавного контракту забезпечують себе мате­ріально-технічними ресурсами самостійно шляхомукладан-ня прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачальницько-збутовими та іншими посе­редницькими організаціями. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробництвоіспоживанняяких контролюєть­ся та централізовано розподіляється державою;

господарські договори, які укладаються на поставку про­дукції, виконання робіт, надання послуг на підставі госпо­дарських намірів сторін, юридично виражених суттєвими умовами договорів (регульовані договори). Залежно від спо­собу виникнення розрізняють формальні, реальні і консен-суальні господарські договори. Для укладання формально­го господарського договору необхідні двамрменти: узгод­ження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі

у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма гос­подарських договорів письмова, причому здебільшого ре­гулюється імперативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необ­хідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі — об'єкта договору. Консенсуальні договори—це такі госпо­дарські договори, які виникають в момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальні господарські договори повинні мати письмову форму.

3. За способом оферти і визначення змісту розрізняють:

договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед визначає істотні умови майбутнього договору. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо);

договори, змістяких сторони визначають при їх укладанні.

4. За змістом істотних умов розрізняють:

— прості господарські договори;

• складні господарськідоговорй.

Проотдоговоримаютьу своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У склад­них господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне бу­дівництво — поставка, підряд, майновий найм.

5. За регулятивними функціями розрізняють:

попередні господарськідоговорй;

основні господарськідоговорй.

Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'я­зуються у певний строк укласти господарський договір ("договір про договір", протокол про наміри). Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, в яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо уклас­ти (підряд на капітальне будівництво складного об'єкта);

генеральні господарськідоговорй;

поточні господарськідоговорй.

Генеральний господарський договір укладається на весь пе­ріод діяльності, яка регулюється. Він визначає суттєві умови