- •1. Біржі : поняття, юридичні ознаки, види та правове положення
- •5. Загальний порядок створення суб`єктів господарювання
- •7. Види ліцензій і квот у зовнішньоекономічній діяльності
- •2. Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види ліцензій визначені Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність».
- •9. Поняття та ознаки господарського договору. Свобода господарського договору
- •11. Біржові угоди : поняття, порядок укладення
- •13. Поняття та ознаки підприємницької діяльності
- •14. Виробничі кооперативи - суб`єкти підприємництва
- •19. Вирішення спорів щодо порушення антимонопольного законодавства
- •20. Предмет господарського права
- •39. Правовий режим дивідендів
- •46. Безготівкові розрахунки в господарському обороті Укр.. Здійснення розрахунків в іноземній валюті
- •57. Порядок створення акціонерного товариства
- •59.Правові основи роздержавлення і приватизації
- •63. Форми правового забезпечення якості продукції
- •64. Поняття, суб`єкти та підстави банкрутства
- •68. Договори про реалізацію майна суб`єктами господарювання
- •69.Порядок створення довірчого товариства
- •70.Товариство з обмеженою відповідальністю : порядок створення, правове положення
- •73. Холдингові компанії: особливості правового статусу
- •75. Правовий режим акцій і дивідендів
- •76. Правовий статус держ. Комерційних унітарних підприємств
- •79. Порядок створення комерційного банку : вказати процедуру
- •80. Цінні папери : поняття та види. Порядок реєстрації та форми випуску цінних паперів
- •81. Судовий захист прав суб’єктів господарювання
- •82. Довірче управління майном.
- •83. Господарський кодекс Укр. : загальна характеристика та історія прийняття
- •84. Основні та оборотні фонди суб”єктів господарювання
- •86. Концепції місця господарського права в юридичній науці
- •90. Адміністративно-правовий захист прав підприємців
- •91. Промислово-фінансові групи : поняття, порядок створення, правовий статус
- •92. Правовий режим майна держ. Підприємств
- •93. Професійна діяльність на ринку цінних паперів : поняття, види
- •94. Порядок відкриття поточних рахунків
- •95. Поняття підприємства. Організаційні форми підприємств
- •96. Учасники ринку цінних паперів та їх правовий статус
- •97. Правовий статус повних та командитних товариств
- •98. Судова практика та її роль у розвитку та удосконаленні господарського законодавства
- •99. Захист прав суб`єктів підприємницької діяльності
- •100. Господарські відносини та їх правове регулювання
- •102. Недобросовісна конкуренція
- •103. Санкції за порушення договору у сфері господарювання : поняття, види
- •104. Поняття і види суб`єктів господарювання
- •105. Попередній договір та протокол про наміри : поняття, зміст, порядок укладення
- •4. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
- •106. Поняття і види зовнішньоекономічної діяльності
- •107. Інститути спільного інвестування
- •109. Методи правового регулювання господарських відносин: поняття, види
- •110. Поняття, зміст та порядок укладення засновницького договору
- •111. Правовий статус дочірних підприємств
- •112. Підприємництво як об`єктивна необхідність формування ринкових відносин
5. Загальний порядок створення суб`єктів господарювання
Стаття 56. Утворення суб'єкта господарювання
Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених зак-вом, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства Укр..
Початковим етапом процесу створення суб'єкта господарювання є прийняття відповідного рішення.
Для набуття статусу підприємця громадянину достатьо зареєструватися в установленому зак-вом порядку. При утворенні господарської організації - юридичної особи власник або, якщо це передбачено зак-вом, уповноважений власником чи власниками орган стають її засновниками.
Засновниками господарської організації є особи (власники), які приймають рішення про створення господарської організації та підписують установчі документи. Якщо інше не передбачено зак-вом, засновником підприємства, організації може бути будь-яка особа, що має право власності на майно незалежно від форми власності.
Кількісний склад засновників може бути різним. Організація може утворюватись одним власником (один засновник) або разом з іншими (два і більше засновників). Однак в окремих випадках зак-вом можуть установлюватися певні вимоги щодо кількісного і якісного складу засновників.
За способом утворення підприємницькі організації можуть створюватися шляхом:
- заснування нової організації;
- реорганізації діючої підприємницької організації.
Створення суб'єктів, що здійснюють комерційну господарську діяльність, може здійснюватися в будь-якій організаційній формі. Організаційною формою визначається і порядок створення комерційної організації. Суб'єкт господарювання, що має статус юридичної особи, створюється, як правило, у добровільному порядку шляхом заснування нового суб'єкта або реорганізації діючого.
Стаття 57. Установчі документи
1. Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
2. В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
3. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
4. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені зак-вом. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Положенням визначається господарська компетенція органів держ. влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.
5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.
1. Установчі документи, поряд з нормами законодавства, визначають правовий статус господарської організації та встановлюють правову основу її господарської діяльності. Розробка і затвердження установчих документів є одним з етапів створення організації. Однак на практиці не завжди враховується важливість цих документів. Формальний підхід до розробки і змісту установчих документів може бути причиною скасування судом держ. реєстрації суб'єкта підприємництва в разі визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів або несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємництва про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження.
Вид (види) необхідних для створення суб'єкта господарювання установчих документів залежить від організаційно-правової форми господарської організації і визначається законами або іншими нормативними актами, що закріплюють порядок її створення.
Стаття 58. Державна реєстрація суб'єкта господарювання
1. Суб'єкт господарювання підлягає держ. реєстрації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
2. Державна реєстрація суб'єктів господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній держ. адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.
3. Для держ. реєстрації суб'єкта господарювання подаються такі документи: рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу у випадках, передбачених законом;
установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб;
рішення Антимонопольного комітету Укр. про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом;
документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом;
реєстраційна картка встановленого зразка;
документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.
При створенні у процесі приватизації та/або корпоратизації відкритих акціонерних товариств повинен також бути поданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
4. Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, що є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера громадянина - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
5. Власник (засновник) або уповноважені ним органи несуть відповідальність за невідповідність вимогам законодавства та недостовірність документів, що подаються для реєстрації.
6. Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється у строк не більше десяти днів з дня подання документів, зазначених у цій статті. Реєструючий орган зобов'язаний протягом цього строку видати суб'єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію.
7. На печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта включено до державного реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.
8. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах держ. податкової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків.
9. Відомості щодо держ. реєстрації суб'єкта господарювання включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
10. Відомості щодо держ. реєстрації суб'єкта господарювання, внесення змін до них підлягають опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друкованому виданні органу держ. влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з моменту проведення держ. реєстрації суб'єкта господарювання (внесення змін до відомостей держ. реєстрації) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Укр..
11. Порушення встановленого законом порядку створення суб'єкта господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства документів, що подаються для його реєстрації, є підставою для відмови в держ. реєстрації суб'єкта господарювання. Відмова у реєстрації суб'єкта господарювання з інших мотивів не допускається.
12. Відмову в держ. реєстрації суб'єкта господарювання може бути оскаржено в судовому порядку.
13. Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає держ. реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету Укр. у встановленому законом порядку.
14. Перереєстрація суб'єкта господарювання проводиться у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт, або організаційної форми господарювання, або найменування суб'єкта господарювання і здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.
15. Скасування (припинення) держ. реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом.
Скасування держ. реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.
16. Зак-вом Укр. можуть бути встановлені спеціальні правила держ. реєстрації окремих організаційних форм господарювання.
17. Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті 1 частини другої статті 55 цього Кодексу, мають право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб'єкт господарювання лише повідомляє про їх відкриття реєструючий орган шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.
18. Положення про порядок держ. реєстрації суб'єктів господарювання затверджується Кабінетом Міністрів Укр..
1. Усі суб'єкти господарювання (далі - суб'єкти) незалежно від їх організаційно-правової форми та правового режиму майна підлягають обов'язковій держ. реєстрації, крім випадків, що прямо встановлюються положеннями ГК. Так, не підлягають держ. реєстрації відокремлені структурні підрозділи юридичних осіб, наділені господарською компетенцією (філії, відділення, представництва та інші - див. ч. 17 ст. 58 ГК Укр.), промислово-фінансові групи (див. ст. 125 ГК Укр.).
Державна реєстрація суб'єкта господарювання - це процес легітимації такого суб'єкта (юридично обов'язкова умова реалізації права на здійснення господарської діяльності), що здійснюється шляхом включення (внесення) запису про суб'єкта в державний реєстр з видачею зареєстрованому суб'єкту офіційного свідоцтва про державну реєстрацію. Метою держ. реєстрації є: забезпечення державного обліку всіх суб'єктів господарювання; збір та підтвердження достовірних даних про їх правове, майнове та організаційне становище; здійснення первинного контролю за легітимністю виникнення, зміни та припинення правового статусу суб'єкта господарювання; запобігання неправомірному використанню суб'єктом - юридичною особою у своїй назві найменувань держ. органів та органів місцевого самоврядування та похідних від них найменувань, найменувань вже зареєстрованих суб'єктів; чітка ідентифікація (індивідуалізація) суб'єкта у господарському обороті; отримання суб'єктом господарської компетенції. Принципами держ. реєстрації є: принцип публічності (прозорості), принцип загальновідомості, принцип достовірності, принцип оплатності, заявний (явочний) принцип.
2. Органами, що здійснюють державну реєстрацію суб'єкта господарювання, є місцеві органи самоврядування та місцеві органи держ. виконавчої влади залежно від місцезнаходження (для юридичної особи) або місця проживання (для фізичної особи) суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.
ГК Укр. визначає вичерпний перелік документів, що подаються для держ. реєстрації суб'єкта господарювання — юридичної особи:
а) рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу у випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 320 ЦК Укр. власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Реалізуючи своє право власності, власник (власники) майна може (можуть) заснувати на його основі суб'єкт господарювання, про що приймається відповідне рішення ним (ними) самим або уповноваженим ним (ними) органом. Таким рішенням є наказ, постанова, розпорядження, рішення, протокол зборів (конференцій) та інші розпорядчі акти, якими відповідно до своїх повноважень власник (власники) майна або уповноважений ним (ними) орган (наприклад, орган, що здійснює управління майном, володіє, користується та розпоряджається ним у межах, визначених власником майна) утворює суб'єкт господарювання;
б) установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб. Перелік, вимоги до оформлення установчих документів визначені у статтях 57 та 82 ГК Укр.;
в) рішення Антимонопольного комітету Укр. про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом. Випадки коли потрібне таке рішення, чітко визначені антимонопольним зак-вом з метою недопущення загрози монополізації економіки Укр. та сприяння розвитку конкурентного середовища у господарському обороті (див. ЗУ«Про Антимонопольний комітет Укр.» [58], ЗУ«Про захист економічної конкуренції» [282]);
г) документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб'єкта в розмірі, встановленому законом. д) реєстраційна картка встановленого зразка. Цей документ є водночас заявою про здійснення держ. реєстрації. Саме з реєстраційної картки дані про суб'єкт господарювання вносяться до державного реєстру. Відомості, що містяться в реєстраційній картці, повинні відповідати дійсності, установчим документам та чинному законодавству Укр.. Заявник подає один примірник реєстраційної картки із заповненими відповідними полями, а орган держ. реєстрації робить дві її ксерокопії, або, за бажанням заявника, він може самостійно подати три примірники заповнених реєстраційних карток;
є) документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію. При створенні відкритих акціонерних товариств у процесі приватизації та/або корпоратизації в комплекті документів, що подаються для держ. реєстрації таких товариств, обов'язково повинен бути поданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, що також документально підтверджує сплату внесків засновника (засновників) такого товариства до статутного фонду суб'єкта господарювання.
4. Процедура держ. реєстрації суб'єктів господарювання - громадян, які мають намір вести підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, однакова для всіх суб'єктів - фізичних осіб (у тому числі іноземців та осіб без громадянства). Для держ. реєстрації суб'єктів — фізичних осіб передбачено спрощену процедуру та скорочений вичерпний перелік документів, що подаються до органу держ. реєстрації заявником, а саме:
а) реєстраційна картка встановленого зразка (відрізняється від картки, що подається для держ. реєстрації юридичних осіб), яка є водночас заявою про державну реєстрацію. У разі необхідності реєструючий орган надає безкоштовну допомогу заявникові в заповненні реєстраційної картки;
б) копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі — платнику податків та інших обов'язкових платежів — довідка видається органами держ. податкової служби за місцем проживання або місцем праці особи. До реєструючого органу подається ксерокопія такої довідки;
в) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію 5. Документи, що подаються для держ. реєстрації суб'єкта господарювання, мають відповідати дійсності (бути достовірними) і не містити положень, що суперечать чинному законодавству Укр.. Невиконання цих вимог є підставою для відмови в проведенні держ. реєстрації суб'єкта. Відповідальність за недостовірність та невідповідність таких документів законодавству несе власник (власники, засновник/засновники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для держ. реєстрації суб'єкта господарювання.
6. Строк держ. реєстрації суб'єкта господарювання - не більше десяти днів з дня подання повного комплекту документів, що передбачений нормами ГК Укр.. Після перевірки наведених у документах відомостей (на предмет їх законності та достовірності) та комплектності пакета документів орган держ. реєстрації фіксує дату надходження документів. Протягом вищевказаного строку з дня надходження документів він зобов'язаний внести дані з реєстраційної картки до державного реєстру суб'єктів господарювання (зробити відповідний запис — провести державну реєстрацію) та видати такому суб'єкту свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.
7. Зареєстровані суб'єкти господарювання ідентифікуються в господарському обороті за допомогою кодів, за якими вони включені до державного реєстру. Такий код обов'язково зазначається на печатках і штампах суб'єкта господарювання та дозволяє усім зацікавленим особам оперативно отримати необхідні загальнодоступні відомості з державного реєстру. Це дозволяє уникати плутанини з індивідуалізацією суб'єктів господарювання (наприклад, якщо у суб'єктів - фізичних осіб тотожні прізвища, імена та по батькові, їх можна розрізнити за допомогою ідентифікаційних кодів).
8. Усі суб'єкти господарювання після їх держ. реєстрації повинні стати на податковий облік в органах держ. податкової служби.
6. Зміна і розірвання господарського договору
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У сучасних умовах господарювання більшість договорів укладається за вільним волевиявленням сторін, тому вони є вільні у досягненні згоди щодо внесення змін до умов договору та його розірвання. Коментована стаття не передбачає підстав для зміни або розірвання договору, через що необхідно враховувати загальну норму частини 1 статті 651 ЦК. Відповідно до неї зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладанні договору.
При цьому під терміном «шкода» слід розуміти не тільки можливі додаткові витрати, неодержання прибутку, а й інші наслідки, що суттєво впливають на інтереси сторони. Так, істотним порушенням є поставка товарів якості нижчої, ніж це вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном). У такому разі покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо останні вже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (ч. 5 ст. 268 ГК).
Особливість одностороннього розірвання договору або зміни його умов полягає у відсутності згоди контрагента. Можливість та підстави розірвання договору в односторонньому порядку можуть встановлюватися законом чи передбачатися сторонами у договорі.
У випадках, визначених цим Кодексом чи іншими законодавчими актами, одностороння відмова від договору (відмова від виконання) повністю або частково означає відповідно зміну чи розірвання договору. Якщо у законі або договорі встановлена підстава для односторонньої зміни чи розірвання договору, сторона, наділена відповідним правом, може скористатися нею без звернення до суду.
У деяких випадках можливість внесення змін до певного виду договору чи його розірвання законодавчо обмежується.