86. Концепції місця господарського права в юридичній науці

Господарське право можна розглядати в декількох аспектах: -· як галузь права;

- як галузь законодавства; -· як науку; -· як навчальну дисципліну.

Основною метою господарського права є:

- систематизація всього нормативного матеріалу з питань підприємницької діяльності;

- вивчення можливостей інтеграції цього конгломерату норм в існуючи правову систему;

- трансформація останньої відповідно завданням її розвитку;

- створення передумов по виходу країни з економічної кризи та припинення подальшої криміналізації суспільно-економічних відносин.

Основними принципами господарського права є :

1. Застосування комплексності нормативних актів.

Преважна більшість нормативних активів господарського права включає в себе норми двох або більше галузей права. Так наприклад, Закон "Про підприємства в Укр." включає в себе норми господарського, цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права.

2. Використання для вирішення господарських питань одногалузевих нормативних актів.

До таких відноситься "Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення", "Положення про поставки товарів народного споживання".

3. Регулювання діяльності множинності галузей економіки Укр. (промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і ін.).

4. Поєднання господарських питань з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами. Воно здійснюється шляхом використання права суб'єктів господарської діяльності вибирати право країни з якою укладається міжнародна угода.

Методи господарського права - це сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин.

Методи господарського права базуються на двох принципах:

1. Загальнодозвільний.

За цим принципом діють підприємства та підприємці, які самі вибирають напрямки своєю підприємницької діяльності та максимальному використанні власних можливостей із використанням держ..

2. Зобов'язуючий.

Відповідно до цього принципу підприємства повинні виконувати те, що на них покладено законом. Він, в основному, стосується таких суб’єктів, як органи державного управління економікою.

Оскільки господарські правовідносини включають в себе організаційні та майнові елементи, то в господарському праві діють три основі методи правового регулювання:

І-й - автономних рішень суб'єктів господарської діяльності.

Він ґрунтується на тому, що підприємства чи підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству Укр., тобто вони можуть самостійно:

а/ планувати свою діяльність;

б/ вільно обирати предмети господарських договорів.

2-й- владних приписів (вимог та вказівок).

У відповідності до цього методу діяльність суб'єктів підприємництва підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин визначених зак-вом: це обов'язковість дотримання законів здійснення господарської діяльності, тобто ліцензій, квот, інших спеціальних режимів, а також обов'язково, при необхідності, укладати з державою контракти.

З-й - рекомендаційний.

Держава регулює поведінку суб'єктів господарських правовідносин шляхом рекомендування певних моделей. Наприклад, надає зразкові форми договорів щодо окремих видів правовідносин, методичні рекомендації відносно окремих видів діяльності у сфері господарювання.

87. Фермерське господарство – суб’єкт підприємницької діяльності

1. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян. Це означає, що засновниками фермерського господарства, а також його членами мають браво бути лише фізичні Засновником фермерського господарства може бути кожний дієздатний громадянин Укр., який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства.

До членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Фермерське господарство є юридичною особою із притаманними їй ознаками - наявність майна , самостійність діяльності, ведення бухгалтерського обліку і подання звітності, печатку із своїм найменуванням і адресою, необхідність відкриття поточних та вкладних (депозитних) рахунків .

Для здійснення господарської діяльності громадянам - засновникам фермерського господарства надаються земельні ділянки. Лише після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладання договору оренди земельної ділянки та його держ. реєстрації

Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

88. Договори про виконання робіт суб’єктами господарювання

89. Нетрадиційні способи укладення господарських договорів

Конкурси та аукціони — це особливі організаційні заходи, метою яких є укладення договорів купівлі-продажу майна на найбільш вигідних для продавця умовах. Найбільш широко аукціон застосовується як спосіб продажу майна з публічних торгів покупцю, який запропонує найбільшу ціну. Аукціонний продаж може бути примусовим, організованим для реалізації майна несправного боржника, та добровільним, який організований самим продавцем чи здійснюється ним через організацію, спеціально на те уповноважену. В Міжнар.й комерційній практиці аукціон виконує роль спеціального ринку з продажу певних товарів (наприклад, Міжнар. аукціони сільськогосподарської продукції, через які реалізується до 95 відсотків світових обсягів торгівлі хутром, 70 відсотків чаю, 80 відсотків немитої вовни, тощо), який періодично організовується [203, с.24]. Шляхом проведення конкурсу можуть укладатися господарські договори різного виду (купівлі-продажу майна в процесі приватизації, закупівлі продукції для держ. потреб, оренди майна виробничого призначення, підряду на капітальне будівництво, щодо права користування надрами, тощо).

Слід оговорити, що одним із різновидів конкурсу є відкриті торги (тендер). Порядок проведення тендерів в Укр. регулюється, зокрема, Положенням про порядок організації та проведення торгів (тендерів) у сфери держ. закупівель товарів. Узагальнюючи положення чинного законодавства, відкриті торги (тендер) можна визначити як особливий спосіб укладання господарських договорів в умовах конкурентного середовища продавців та покупців (або виконавців робіт, послуг), коли переможцем визнається учасник, що одержав найвищу суму балів за результатами оцінки його тендерних пропозицій щодо умов договору. Організація та проведення відкритих торгів (тендера) має певні особливості, проте порядок укладення договорів за результатами відкритих торгів (тендеру) охоплюється загальною моделлю укладання договорів в умовах конкуренції покупців, і тому окремо розглядатися не буде у зв’язку з обмеженим обсягом праці.

В Укр. аукціони, конкурси з продажу майна виробничого призначення, а також біржова торгівля фондовими цінностями дістали широкого розповсюдження в зв’язку з процесами приватизації державного майна, які не тільки серйозно впливають на економічну ситуацію в Укр., але й спричиняють глибокі соціально-політичні наслідки. В таких умовах правове регулювання нетрадиційного способу укладання господарських договорів повинно забезпечувати, насамперед, захист інтересів суспільства в цілому (публічного інтересу)..

Спосіб укладання договорів на біржах, аукціонах, конкурсах, є нетрадиційним через низку причин.

По-перше, встановлення договірних відносин відбувається в умовах конкуренції, причому конкуренція може існувати як між тими суб’єктами, що пропонують до продажу який-небудь товар — їм може бути як майно, так і певні права (як, наприклад, предмет ф’ючерсних й опціонних контрактів), — так і між суб’єктами, які бажають придбати цей товар на певних умовах. Слід зазначити, що конкуренція покупців має місце як при укладанні договорів на аукціонах, конкурсах, так і при укладанні договорів на біржах.