Трудові правовідносини
Трудові правовідносини — це двосторонні відносини працівника з власником або створюваним ним підприємством по виконанню за винагороду роботи за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією або посадою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, що виступають формою закріплення суб'єктивних трудових прав і обов'язків.
Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Працівники мають право на:
- відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки,
- право на здорові і безпечні умови праці,
- на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку
- на участь в управлінні підприємством, установою, організацією
- на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності
- на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Суб’єкти трудового права - це учасники суспільних відносин, що регулюються трудовим правом, наділені відповідними субєктивними правами і юридичними обовязками.
До суб’єктів трудового права відносяться:
• працівники;
• роботодавці;
• профспілкові органи;
• представники працівників і роботодавців.
Працівник - це фізична особа (громадянин, іноземець, особа без громадянства), що є стороною трудового договору (контракту), що виконує роботу з певної спеціальності, кваліфікації та посади, зобовязаний підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку.
Як суб’єкти трудового права всі громадяни повинні володіти фактичною здатністю до праці. Ця здатність залежить від сукупності фізичних і розумових можливостей, якими володіє людина.
Трудова правосубєктність встановлюється чинним законодавством, як правило, після досягнення громадянами пятнадцяти років, оскільки згідно зі ст. 63 ТК РФ не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Однак у випадку отримання основної загальної освіти або залишення загальноосвітнього закладу у відповідності з федеральним законодавством, допускається прийняття на роботу осіб, які досягли 15 років. Крім цього, у вільний від навчання час особи мають право влаштовуватися на легку роботу після досягнення 14 років, але за згодою своїх законних представників.
Роботодавцем може бути комерційна або некомерційна організація, а також фізична особа, як має, так і не має статусу індивідуального підприємця. Правосубєктність роботодавця як потенційного учасника трудових правовідносин полягає в тому, що він:
• володіє правом прийому на роботу, розстановки та звільнення кадрів;
• наділений правом організації та управління процесом праці;
• має фонд оплати праці для розрахунків з працівниками;
• має у своєму розпорядженні відокремлене майно.
Основи правового становища профспілкових органів як субєктів трудових відносин визначені в Законі "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 12 січня 1996 р.
Профспілка - це добровільне громадське обєднання громадян, повязаних спільними виробничими, професійними інтересами по роду їх діяльності, що створюється з метою представництва і захисту їхніх соціально-трудових прав та інтересів. Усі профспілки користуються рівними правами.
Кожен, що досяг віку 14 років і який здійснює трудову (професійну) діяльність, має право на свій вибір створювати профспілки для захисту своїх інтересів, вступати в них, займатися профспілковою діяльністю і виходити з профспілок. Це право реалізується вільно, без попереднього дозволу.
Профспілки мають право створювати свої обєднання (асоціації) за галузевим, територіальним чи іншого що враховує професійну специфіку ознакою - загальноукраїнські обєднання (асоціації) профспілок, міжрегіональні обєднання (асоціації) профспілок, територіальні обєднання (асоціації) організацій профспілок. Профспілки, їх обєднання (асоціації) мають право співпрацювати з профспілками інших держав, вступати в міжнародні профспілкові та інші обєднання та організації, укладати з ними договори, угоди.
Відповідно до ст. 5 ФЗ вони є незалежними у своїй діяльності від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, їх обєднань (спілок, асоціацій), політичних партій та інших громадських обєднань, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Правоздатність профспілки, обєднання (асоціації) профспілок, первинної профспілкової організації як юридичної особи виникає з моменту їх державної (повідомної) реєстрації в Міністерстві юстиції Російської Федерації або його територіальному органі в субєкті Російської Федерації за місцем знаходження відповідного профспілкового органу. Зазначена реєстрація є підставою для включення профспілок, їх обєднань (асоціацій), первинних профспілкових організацій до реєстру громадських обєднань, якими вони є з точки зору організаційно-правової форми.
Основною підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір. В деяких випадках – адміністративний акт, виборне або конкурсне заміщення, розподіл на роботу по закінченню навчання.
Припиення трудових правовідносин: розірвання трудового договору, припинення існування підприємства, смерть працівника.