Завдання для самоконтролю.

Тест № 1. Заява про забезпечення позову розглядається:

а) в день її надходження;

б) протягом п'яти днів з моменту її надходження;

в) протягом двох тижнів з моменту її надходження.

Тест № 2. Судові дебати - це:

а) дослідження доказів;

б) виступи з промовами сторін;

в) виступи з промовами осіб, які беруть участь у справі;

г) репліки осіб, які беруть участь у справі.

Тест № 3. Строки розгляду справ:

а) протягом розумного строку;

б) не більше 2-х місяців;

в) три місяці;

г) 1 місяць.

Тест № 4. Мирова угода укладається:

а) будь-якими учасниками цивільного процесу;

б) позивачем і відповідачем;

в) сторонами в процесі.

Тест № 5. В нарадій кімнаті суддя:

а) розглядає інші судові справи;

в) радиться з іншими суддями про хід справи;

г) розглядає справу і ухвалює судове рішення.

Письмові завдання для самостійного опрацювання.

Варіант № 1 . Складіть заяву про забезпечення доказів.

Варіант № 2. Складіть заяву про забезпечення позову.

Варіант № 3. Поясніть яким чином повинен повестися суд, якщо позивач, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, вдруге не з'явився на судове засідання, оскільки перебуває на лікарняному.

­Завдання для самостійного відпрацювання

1. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків

2. Головуючий у судовому засіданні.

Література: 1,2,3,4,7,28,38,40,42,45,48.

Тема № 9. Судові рішення : поняття види, порядок ухвалення . Заочний розгляд справ.

Вивчаючи дану тему студенти повинні засвоїти поняття і види судових постанов, суть судового рішення, вимоги, яким має відповідати судове рішення, законність та обrpунтованість судового рішення, зміст судового рішення. Студенти повинні розуміти коли застосовується негайне виконання, визначення порядку виконання судового рішення, право суду допустити негайне виконання судового рішення та обов'язок суду допустити негайне виконання рішення суду, виправлення недоліків рішення судом, що його постановив, знати, що таке законна сила судового рішення.

Крім того студенти повинні вивчити, в яких випадках приймаються хвали судом першої інстанції, ухвали суду, що постановляються в дорадчій кімнаті, ухвали суду, що постановляються на місці та порядок оскарження ухвал суду і знати, що таке окремі ухвали.

Позовне провадження закінчується прийняттям судових рішень, які викладаються у двох формах:

1) ухвали;

2) рішення.

Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопот­ання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Ухвала суду, що постановляється як окремий документ, скла­дається із:

l) вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення;

2) прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді);

3) прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

4) імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;

І5) предмета позовних вимог;

6) описової частини із зазначенням суті питання, що вирішу­ється ухвалою;

7) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

8) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду;строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її ос­карження.

Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити мотивувальну та резолютивну частини. Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконан­ню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, установ­ах Законом України «Про виконавче провадження».

Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам: чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окре­му ухвалу.

Рішення залежно від способу захисту права поділяються на такі види:

1) про прuсудження - це рішення суду, яким відповідачу присуджується виконати на користь позивача певні дії (стягнути кошти, передати майно тощо);

2) про вuзнання - це рішення суду, яким підтверджується наявність або відсутність між сторонами певних юридичних відносин, обставин чи юридичних фактів (визнання права власності, визнання договору недійсним тощо);

3) конститутивні рішення - які спрямовані на зміну чи при­пинення правовідносин (про розірвання договору, розірван­ня шлюбу тощо).

Залежно від обсягу вирішених питань рішення поділяються на:

1) основні - щодо позовних вимог, заявлених у позовній заяві;

2) додаткові - вирішуються окремі позовні вимоги, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, але які не були розв'язані основним рішенням.

Залежно від резолютивної частини рішення бувають:

1) альтернатuвні - якими встановлюється декілька можли­вих способів виконання рішення;

2) факультатuвні - які зобов'язують відповідача до виконання певних дій і які у випадку неможливості їх виконання одночасно визначають інший спосіб виконання (наприклад,повернути майно, а у випадку неможливості - стягнути його

вартість).

Обr'рунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду складається зі:

1) вступної частини із зазначенням:

. часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення;

. прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному роз­гляді);

. прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

. імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;

. предмета позовних вимог;

2) описової частини із зазначенням:

. узагальненого викладу позиції відповідача;

. пояснень осіб, які беруть участь у справі;

. інших доказів, досліджених судом;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

. встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин;

. мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обr'рунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

. чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;

. назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

. висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;

. висновку суду по суті позовних вимог;

. розподілу судових витрат;

. строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформ­люється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу.

Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права пере­бувати в нарадчій кімнаті, окрім складу суду, який розглядає;праву. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

У виняткових випадках залежно від складності справи скла­дання повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані вciм складом суду та приєднані до справи.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним до­кументом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до неї. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання (протоколу). Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються не­гайно після їх постановлення. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Під час прийняття рішень суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що r'рунтується на всебічному, повноту об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовір­ність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Під час ухвалення рішення суд з'ясовує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обr'рунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази щодо їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рі­шення;

8) чи є підстави для скасування заходів щодо забезпечення позову.

Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині

рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апе­ляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення суду або його вступна та резолютивна частини прого­лошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюд­но. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення на судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідом­ляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомити­ся з повним рішенням суду.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, а лише апеляційний суд.

Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухва­ла. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про часі місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розглядові питан­ня про внесення виправлень.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішен­ня, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сто­рони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив точну суму грошових коштів, які підлягають стягненню, а також майно, яке підлягає передачі; або інші дії, які треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судо­вому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обо­в'язковою.

Під час прийняття додаткового рішення основне рішення наби­рає законної сили разом з набранням законної сили додатковим рішенням, яке має такий самий порядок апеляційного оскаржен­ня, що й основне рішення.

Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за Їхньою заявою по­становляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом 10 днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення.

Студенти також повинні вивчити поняття заочного розгляду справи.

Заочний розгляд справи за своєю суттю у судовій практиці існував і раніше. Так, якщо відповідач не з'являвся без поважних причин або ж повторно, незалежно від причин, то суд, згідно зі ст. 172 ЦПК 1963 р., міг розглянути справу за його відсутності.

Якщо взагалі невідоме місце проживання відповідача або відоме, але він там не мешкає, то, керуючись ст. 96 ЦПК 1963 р., суд роз­глядав справу за його відсутності у разі наявності відмітки на повістці (або довідки) службової особи сільської ради, начальни­ка ЖЕКу, голови правління ЖЕК тощо про те, що вручити повістку неможливо у зв'язку з відсутністю адресата. У справі приймалось рішення, і вже коли відповідачу ставало відомо про наявність винесеного рішення, він його міг оскаржити в апе­ляційному порядку протягом місяця з того дня, коли йому було відомо про його існування. За таких обставин виникало багато проблем з виконанням рішень, із захистом прав того ж відповіда­ча, а іноді й позивача. Заочний розгляд справи в такому вигляді, який передбачений у чинному ЦПК, дозволяє уникнути усіх можливих проблем з цього питання. Заочний розгляд справи - це розгляд справи без участі відповіда­ча, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причи­ни визнані неповажними на підставі наявних у справі доказів.

Питання до семінару.

1. Розкажіть з яких частин складається судове рішення .

2.Перелічіть види судових рішень.

3. Назвіть класифікацію судових рішень.

4. Який порядок ухвалення судових рішень.

5. Розкрийте зміст ухвали суду.

6.Розкрийте зміст рішення суду.

7. Розкрийте поняття законності і обґрунтованості рішень суду.

8. Коли рішення набирає законної сили.

9. В яких випадках проводиться заочний розгляд справи

10.Порівняйте скасування та оскарження заочного рішення.

11. Коли заочне рішення набирає законної сили.

Завдання для самоконтролю.

Тест № 1. Заочний розгляд справи проводиться:

а) за відсутності позивача за наявності заяви про розгляд справи за його відсутності;

б) при відсутності відповідача, належним чином повідомленого;

в) за відсутності сторін без судового засідання за умови, що для вирішення справи достатньо зібрано доказів.

Тест № 2. Судові рішення викладаються у таких формах:

а) ухвали, рішення, постанови;

б) постанови, рішення;

в) ухвали, рішення.

Тест № 3. Рішення суду проголошується:

а) повне рішення після закінчення розгляду;

б) після написання описової і мотивувальної частини;

в) повне рішення або його вступна і резолютивна негайно після закінчення розгляду;

Тест № 4. Заочне рішення може бути переглянуто судом:

а) за письмовою заявою позивача;

б) за письмовою заявою відповідача;

в) за заявою будь-якого учасника спору;

Письмові завдання для самостійного опрацювання :

Варіант № 1. Поясніть і обґрунтуйте яке рішення повинен прийняти суд, якщо позивач, належним чином не повідомлений про день та час розгляду справи, не з'явився на судове засідання.

Варіант № 2. Після прийняття рішення позивач згадав, що він не нарахував ще індекс інфляції на заборговану суму відповідачу й просив суд прийняти додаткове рішення, за яким стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції. Поясніть яке суд прийме рішення.

Варіант № 3. Складіть заяву про перегляд заочного рішення.

Завдання для самостійного відпрацювання.

1. Поняття окремих ухвал суду.

2. Питання, які вирішує під час ухвалення рішення.

Література:1,2,3,4,5,38,42,45.

Тема № 10. Окреме провадження: поняття та порядок розгляду справ.

При вивченні теми студенти повинні вивчити суть і значення окремого провадження. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження. Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження, процесуальний порядок визнання громадянина недієздатним чи обмежено недієздатним, визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, справи про усиновлення дітей, встановлення неправильності запису в актах цивільного стану, відновлення прав на втрачені цінні папери, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судо­чинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або ство­рення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорю­ваних прав. .

На відміну від позовного провадження, справи окремого про­вадження не мають спору про право. Згідно зі ст. 234 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження такі справи:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнан­ня фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) установлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі до комунальної власності;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного за­кладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також спра­ви про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за за­явою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.