Питання до семінару:

1. Дати визначення підвідомчості, перелічити категорії цивільних справ, які підвідомчі судам загальної юрисдикції.

2. Навести класифікацію та перелічити категорії справ, які підвідомчі господарським судам.

3. Розкрити поняття підсудності та дати характеристику її видів.

4. Розкрити поняття родової підсудності.

5. Розкрити поняття територіальної підсудності та охарактеризувати її види.

6. Розкрити поняття строків у господарському процесі.

7. Охарактеризувати порядок обчислення процесуальних строків.

8. Охарактеризувати порядок зупинення, відновлення та продовження процесуальних строків.

Завдання для самоконтролю:

Тест№1. До видів підвідомчості справ судам не на­лежить:

а) виключна і множинна підвідомчість;

б) договірна, імперативна, альтернативна підвідомчість;

в) родова, територіальна, загальна підвідомчість.

Тест №2. До видів територіальної підсудності не належить:

а) загальна підсудність;

б) альтернативна підсудність;

в) предметна підсудність;

г) виключна підсудність.

Тест № 3. Альтернативна підсудність застосовується у випадках:

а) стягнення аліментів;

з приводу нерухомого майна;

в) за місцезнаходженням відповідача.

Тест № 4. Загальний термін позовної давності:

а) 1 рік

б) 3 роки;

в) 5 років.

Тест № 5. Із заявою про відновлення пропущеного процесуального строку можуть звертатись:

а) сторони;

б) прокурор;

в) треті особи;

г) будь які учасники цивільного процесу.

Письмові завдання для самостійного вивчення:

Варіант №1. Надати характеристику процесуально-правових наслідків недотримання правил підсудності.

Варіант № 2. Охарактеризувати і навести класифікацію процесуальних строків.

Питання для самостійного відпрацювання

1.Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами.

2. Підсудність кількох вимог, пов’язаних між собою.

Література:1,4,6,23,24,28,40,42,45.

МОДУЛЬ № 2. Наказне, позовне та окреме провадження в цивільному процесі.

Тема № 6. Наказне провадження: поняття, значення та зміст.

При вивченні даної теми студенти повинні вивчити визначення поняття наказного провадження, досконало знати вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, підсудність таких справ, форму і зміст заяви про видачу судового наказу, судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу, порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, зміст судового наказу і скасування судового наказу.

Судова практика за ЦПК 1963 року склалась так, що деякі ма­теріальні спори за наявності достатніх доказів практично не до­тримуються повної процедури розгляду цивільних справ, а лише в межах кабінету судді вирішується, чи є якісь істотні заперечен­ня у відповідача; якщо таких немає, то і спір задовольняється од­разу на користь позивача. Такі спори частіше вирішувались щодо стягнення боргу за письмовими правочинами, стягнення за­робітної плати та ін. З урахуванням цієї сталої судової практики до прийнятого Цивільного процесуального кодексу України введена новела скороченого розгляду, а точніше прийняття рішення - су­дового наказу, що одночасно є і виконавчим документом. Ця нове­ла є наказне провадження. При цьому необхідно розуміти, що назва цього провадження походить не від російського слова «на­казывать», а від слова «наказ». Такий порядок розгляду цивільних справ уже давно існує в багатьох країнах світу, що дозволяє суду полегшити свою роботу із легкими справами та зосере­дитись на роботі з більш важкими.

Наказне провадження регулюється ІІ розділом ЦПК. Згідно зі ст. 95 ЦПК судовий наказ - це особлива форма судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Оскільки судовий наказ одночасно є і виконавчим документом, то до нього також запроваджуються вимоги виконавчих доку­ментів згідно зі ст. 19 Закону України «Про виконавче прова­дження» .

Студентам також важливо усвідомити, що наказне провадження можливе за дотримання двох умов:

1. Заявлено вимогу, за якою може бути видано судовий наказ (ст. 96 ЦПК):

а) яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;

б) про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

в) про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

г) в інших випадках, установлених законом.

2. Відсутній спір про право.

При вивченні теми розглянемо ці умови детально. По-перше, необхідно з'ясувати, що таке спір про право? У науці немає однозначного визначення поняття спору про право. Будемо виходити з його буквального тлумачення, а саме: спір про право - це спір між певними сторона­ми про певне право, яке необхідно встановлювати в процесі зма­гальності сторін, по-друге, категорії вимог, за якими може бути виданий наказ, перераховані в ст. 96 ЦПК, тобто три випадки, та в інших випад­ках, установлених законом, проте інших випадків на сьогодніш­ній день ще не існує. На нашу думку, існує ще ряд випадків, не пе­редбачених законодавством. Так, наприклад, в Білорусі перелік вимог, що можуть бути розглянуті в порядку наказного прова­дження, чітко визначений законом, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Це вимоги, засновані на нотаріально засвідченій угоді, на протесті векселя про несплату, неакцепті та не датуванні акцепту, здійсненого нотаріусом; вимога про стяг­нення аліментів на неповнолітніх дітей, якщо вона не пов'язана із встановленням батьківства або необхідністю залучення третіх осіб, вимога про стягнення нарахованої, але не сплаченої робітникові заробітної плати, вимога про стягнення з громадян податків та зборів у дохід держави; вимога, заявлена відповідним органом, про стягнення видатків за розшук відповідача або боржника.

Скорочений порядок розгляду полягає в тому, що наказне про­вадження не має судових засідань, тобто після прийняття заяви видається судовий наказ, який і подається до виконавчої служби.

Процесуальним документом, який подається до суду, є заява.

Сторонами у провадженні є заявник та боржник. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності позовного провадження. Заява про видачу судового наказу подається до суду в пись­мовій формі. Зміст заяви закріплений у ст. 98 ЦПК. У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява (наприклад, Білоцерківський міськрайонний суд, м. Біла Церква);

2) прізвище, ім'я та по батькові (найменування юридичної особи) заявника та боржника, а також прізвище, ім'я та по батькові (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4) вартість майна у разі його витребування;

5) перелік документів, що додаються до заяви;

Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

Питання до семінару.

1. . Дайте визначення наказного провадження.

2. Чи може бути оскаржений судовий наказ в апеляційному порядку. Обґрунтуйте свою відповідь.

3. Назвіть порядок повідомлення боржника про виданий судовий наказ.

4. Розкрийте зміст заяви про видачу судового наказу, її форма.

5. Стягнення на підставі судового наказу та вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.

6. Назвіть порядок розгляду заяв про видачу судового наказу.

7.Розкрийте зміст судового наказу.

8. Перелічіть випадки скасування судового наказу.

Завдання для самоконтролю.

Тест № 1. Судовий наказ - це:

а) особлива форма судового рішення;

б) розпорядчий документ суду щодо організаційних питань;

в) цивільно-процесуальний документ щодо вирішення певних процесуальних питань під час судового розгляду;

г) цивільно-процесуальний документ щодо приводу на судове засідання.

Тест № 2. Судовий наказ набирає законної сили:

а) після закінчення терміну на оскарження, якщо оскарження не було;

б) після закінчення 10-и днів з моменту отримання боржником судового наказу;

в) через 3-х днів після закінчення строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Тест №3. Підставами скасування судового наказу є :

а) заява боржника про скасування, подана у встановлені терміни;

б) заява стягувача;

в) заява іншої заінтересованої сторони.

Тест № 4. Підставами для видачі судового наказу є :

а) заявлено вимогу, яка ґрунтується на локальному нормативному акті;

б) заявлено вимогу, яка ґрунтується на нотаріально засвідченій угоді;

в) заявлено вимогу, яка ґрунтується на протесті векселя про несплату;

г) заявлено вимогу про стяг­нення аліментів на неповнолітніх дітей.

Тест № 5. Судовий наказ може бути видано, якщо:

а) у випадках, перелічених у пп. б, в, г;

б) заявлено вимогу, яка rрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;

в) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не випла­ченої працівникові суми заробітної плати;

г) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення роз­шуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

r) у випадках, перелічених у пп. в, г.

Письмове завдання для самостійного опрацювання.

Варіант № 1. Складіть заяву про видачу судового наказу.

Варіант № 2. Складіть судовий наказ.

Література: 4, 5,10,35,38,42,45.

Тема № 7. Позовне провадження: поняття, значення і види. Пред’явлення позову та провадження у справі.

При вивченні даної теми студент повинен вивчити форму і зміст позову та визначення його ціни, засвоїти порядок подання позову до суду, ознайомитись з порядком порушення провадження у справі та з правом і суб’єктами звернення до суду.

Суд вирішує спори у порядку позовного провадження. Тобто для того, щоб розпочати судовий процес слід напи­сати позовну заяву.

Позовна заява є процесуальним документом, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов – означає звернутись до суду із заявою , в якій повинно міститись прохання , адресоване суду, про розгляд спору про право. Позов визначається у правовій літературі як вимога особи про захист свого або чужого права чи охоронюваних законом інтересів.

Позови прийнято подiляти на види залежно вiд їх процесуальної мети, тобто вiд мети, що переслiдуе пози­вач, висуваючи свою вимогу до вiдповiдача. Кpiм того, позови можна класифiкувати за процесуально-правовим критерiем.

Позов - це звернена через суд вимога позивача до відповідача щодо захисту порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, здійснена у визначеній зако­ном процесуальній формі .

Студент повинен розуміти, що позов є звер­нення до суду з певними вимогами до іншої сторони, а сам доку­мент з такими вимогами є позовною заявою.

Позов складається з трьох елементів: предмета, підстав та змісту.

Предметом позову буде та його частина, яка характеризує ма­теріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача та відповідача. У позовах, спрямованих на присудження відповідача до здійснення ним певних дій, на виконання обов'язку перед позивачем, предметом позову буде спірна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет по­зову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках ­і окремим об'єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об'єкта або матеріального предмета позову. Наприклад, предметом позову про виселення громадянина будуть спірні правовідносини - пра­во на дострокове розірвання договору житлового найму, об'єкт­ - житлове приміщення.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обгрун­товує свої вимоги й докази, що стверджують позов. Ними будуть юридичні факти матеріально-правового характеру, що визнача­ються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов'язані з фактами матеріально-право­вого характеру й на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність (у справах про встановлення батьківства факти ведення спільного господарства тощо). Від них відрізня­ються цивільно-процесуальні факти, які стверджують наявність обставин, необхідних для реалізації права на пред'явлення позо­ву, заходів із забезпечення позову, зупинення провадження у справі тощо.

Підстави позову, які підтверджують, що спірне право нале­жить позивачу, а на відповідача покладені певні обов'язки, скла­дають активну підставу. Вони можуть бути правостворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі. До їх складу входять також факти, які обrрунтовують належність сторін до справи, що пози­вач і відповідач є суб'єктами прав і обов'язків спірних пра­вовідносин.

Пасивну підставу позову складають факти, які передбача­ють, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення правапозивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Це факти з приводу подання позову, які покликані обгрунтувати необхідність захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене чи оспорене, є загроза в його пору­шенні чи необхідності зміни існуючих між сторонами пра­вовідносин.

Змістом позову буде звернена до суду вимога позивача про здій­снення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту. Наприклад, у позові про виселення за неможливістю спільного проживання предметом позову будуть спірні правовідносини ­право дострокового припинення договору житлового найму; підставою позову - факти поведінки відповідача, що створюють неможливість спільного проживання; зміст - вимога про постановлення рішення про виселення відповідача.

Питання про наявність змісту як самостійного елемента позову в теорії цивільного процесу спірне. Окремі автори, виділяючи в позові два елементи, стверджують, що предметом будуть певні правові вимоги позивача до відповідача, а підставою - фактичні обставини й суб'єктивне право, що породжує вимогу позивача до відповідача. Разом з цим, на їх думку, позов має дві сторони - вимогу до суду про захист права та вимогу позивача до відповідача. Порівняння зазначених положень передбачає, що процесуальна сторона позову - вимога до суду про захист права - не відображе­на ними в складових частинах позову. А це означає, що вимога позивача до суду про захист права складає третій елемент позову - його зміст.

Позов без зазначення процесуальних наслідків, на які він спрямований, без тих вимог до суду, які намагається одержати позивач, буде неповноцінним. Зміст позову має практичне зна­чення - за ним провадиться класифікація позовів, що полегшує визначення межі дослідження справи в судовому засіданні, винесення конкретного, повного і зрозумілого рішення, яке є основою для швидкого й правильного поновлення порушеного права.

Спірність змісту позову зумовила в теорії цивільного процесу різний підхід до визначення поняття інших двох елементів ­предмета і підстави. Стверджується, що предмет позову складають дії і бездіяльність відповідача, яких домагається позивач шляхом винесення судового рішення, а також і матеріальний предмет. Останній не властивий для всіх позовів (захист честі і гідності), а якщо є, то виступає об'єктом спору, а не позову.

Цивільне процесуальне право не зобов'язує позивача підтвер­джувати наявність суб'єктивного цивільного права, вказуючи на закон. Позивачі мають тільки зробити посилання на фактичні об­ставини справи, підвести ж їх під норми закону й встановити на­явність суб'єктивного права й обов'язку, який кореспондує тако­му праву, - завдання суду. Ось чому підставу позову складають лише фактичні обставини, з яких виводиться. вимога позивача. Норми права є основою, з якої визначається сукупність належних фактичних обставин.

Значна увага, що приділяється в юридичній літературі елемен­там позову та їх співвідношенню, не випадкова. Вони мають зна­чення для всіх стадій процесу, починаючи з порушення справи й закінчуючи виконанням судового рішення. Елементи індивіду­алізують позов, допомагають встановити його тотожність з ін­шим, що має вирішальне значення для порушення цивільної справи в суді й розвитку цивільного процесу. Вони визначають зміст процесуальної діяльності із захисту цивільного права. Виділення елементів позову необхідно для реалізації позивачем права на зміну предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності й ха­рактеру спірних правовідносин між сторонами, виявленню всіх заінтересованих осіб у справі, а також застосуванню необхідного способу для захисту права, а підстава - визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності в них конкретного цивільного права й обов'язку. На їх основі визначається обсяг і напрям дослідження справи в судовому засіданні, підстави та способи забезпечення позову.

Питання до семінару.

1. Дайте визначення поняття предмету позову.

2. Дайте визначення терміна «підстава позову».

3. Який порядок пред'явлення зустрічного позову.

4. Назвіть зміст самостійних вимог третьої особи.

5. Що таке позовна заява, її зміст і форми.

6. Перелічіть випадки об’єднання і роз’єднання позовів.

7. Фіксування цивільного процесу - його види і значення.

8. Перелічити підстави зупинення провадження у справі.

9. В яких випадках заява буде залишена без розгляду.

Завдання для самоконтролю.

Тест № /. Позов - це:

а) вимога позивача до відповідача щодо захисту права чи за­конного інтересу, адресована через суд;

б) вимога кредитора, звернена до боржника, про відновлен­ня порушених прав та охоронюваних законом інтересів;

в) вимога боржника, звернена до кредитора, про відновлен­ня порушених прав та охоронюваних законом інтересів;

г) вимога відповідача до позивача про захист його права чи законного інтересу, адресована через суд.

Тест №2. Не є підставою зупинення провадження у справі:

а) неможливість розгляду певної справи до вирішення по­в'язаної з нею іншої справи;

б) надсилання судом матеріалів до слідчих органів;

в) клопотання прокурора;

г) клопотання сторони;

ґ) клопотання експерта;

д) призначення судом судової експертизи.

Тест № 3. Не стосується сутності та природи позовного прова­дження:

а) наявність матеріально-правової вимоги;

б) наявність спору про право в цілому;

в) розгляд та вирішення заявленої у позові вимоги, що здійснюється лише за встановленим законом процесуальним порядком;

г) відсутність двох наділених законом рівними процесуаль­ними правами сторін із протилежними матеріально-правови­ми інтересами.

Тест № 4. Не є елементом позову:

а) предмет позову;

б) підстава позову;

в) зміст позову;

г) вид позову.

Тест № 5. До умов реалізації права на звернення до суду не належить:

а) підсудність справи певному суду;

б) наявність належним чином оформлених повноважень на підпис та пред'явлення позову;

в) сплата державного мита;

г) дотримання реквізитів позову;

ґ) належне забезпечення позову.

Письмові завдання для самостійного опрацювання.

Варіант № 1.Складіть позовну заяву.

Варіант № 2. Складіть журнал судового засідання.

Завдання для самостійного відпрацювання .