Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
15. Украіна в 20 - 30рр.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
19.07.2019
Размер:
117.76 Кб
Скачать

Мета колективізації.

”Революція на селі” замислювалася з єдиною метою – шляхом відчуження селян від землі та результатів своєї праці і об’єднання їх в колгоспи полегшити експлуатацію аграрного сектору з боку держави. Самостійний господарник перетворювався в найману робочу силу і міг підкорятися безпосередньо тільки бригадиру і голові колгоспу, від яких залежав у всьому. Ці посадові особи, в свою чергу, перебували у цілковитій персональній залежності від районної “трійки” – секретаря райкому партії, голови райвиконкому і начальника ДПУ. Така ієрархічна структура зумовлювала нещадну експлуатацію села, що виступало головним джерелом надходження коштів. Таким чином держава позбувалася попередніх проблем з хлібозаготівлями. З 1929 р. обмолочений хліб прямо з колгоспних полів став вивозитися на державні зсипні пункти та елеватори.

Етапи колективізації.

Процес колективізації можна поділити на декілька етапів:

1. 1929-1930 рр. - суцільна колективізація з утворенням господарств максимального рівня усуспільнення. В колгоспи забирали все: велику рогату худобу, коней, птицю.

На 20 січня 1930р. було колективізовано 15%, а на 1 березня 1930р. - вже 62,8% господарств. Селян­ство чинило опір, з січня по червень було вчинено 1500 терористичних актів проти представників радянської влади.

2. Середина - друга половина 1930р. - наростання напруги у стосунках селян з владою. Сталін вирішив випустити пар – в газеті "Правда" з'являється його стаття "Запаморочення від успіхів", в якій у перегинах при створені колгоспів звинувачується місцева влада. ЦК ВКП(б) приймає постанову "Про боротьбу з викривленням партлінії в колгоспному русі". Починається вихід селян з колгоспів.

3. 1931-1933р. - нова спіраль суцільної колективізації. Прискорюються темпи. На кінець 1932р. в Україні в колгоспи об'єдналися майже 70% селянських господарств та 80% посівних площ. Колективізовані посівні площі повинні були оброблятися за допомогою машин, які мала поставляти держава. Створювалися машинно-тракторні станції. Наявність державних МТС була засобом економічного контролю за виробничою діяльністю колгоспів, подібно до того, як наявність партійних, комсомольських осередків, ДПУ була засобом політичного контролю.

Наслідком суцільної колективізації та "вирішення" питання хлібозаготівель став голод 1932-1933 рр.

4. 1934-1937 рр. - завершальний етап колективізації. Одноосібник затискувався з усіх боків і був змушений іти в колгоспи. В 1937 р. в УРСР в колгоспи було об'єднано 96,1% селянських дворів і 99,7% посівних площ.

Боротьба радянської влади проти «куркулів».

Заможних селян радянська влада оголосила "куркулями". Після поїздки в Сибір в січні 1928 р. Сталін розробив власний метод хлібозаготівель який назвали "уральсько - сибірським". Метод ґрунтувався на принципі самообкладання, яким село розколювалося на групи за майновою ознакою, що протистояла одна одній. Кожному селу давали завдання на продаж хліба, а доведення його "до двору" відбувалося за рішенням сільських сходів. Селян, які не виконували рішення, спочатку штрафували, а потім їх майно розпродувалося з торгів. Цей метод в Україні вперше був застосований навесні 1929 р. Тоді було розпродано майно 18 тис. господарств, оголошених куркульськими.

27 грудня 1929р. Сталін у своїй промові оголосив політику "ліквідації куркульства як класу". Потрібно було на прикладі показати, що буде з тими, хто не схоче йти в колгоспи.

Противників колгоспів називали "куркулями" або "підкуркульниками". Комісія політбюро ЦК ВКП(б) під керівництвом В. Молотова розробила порядок розкуркулення.

Розкуркулені селяни поділялися на три категорії:

1. "Учасники і організатори" антирадянських виступів і терористичних актів, які мали бути ізольовані в тюрмах і концтаборах.

2. Ті, хто чинив активний опір компанії розкуркулення. Їх разом з сім'ями виселяли в північні райони країни.

3. Розкуркулені сім'ї, які не чинили опір. Їм надавалися урізані земельні ділянки за межами колгоспних масивів.

Всього за роки колективізації було експропрійовано до 200 тис. селянських господарств, що разом з усіма членами селянських родин складало приблизно 1,5 млн. чоловік.