Україна в 20-30-х рр. Хх ст.

План.

1. УСРР в добу Непу(1921-І929):

а) становище в економічній сфері;

б) політичне становище.

2. Політика українізація. Культурне відродження.

3. Індустріалізація в Україні.

4. Колективізація і розселянювання України. Голод 1932-1933рр.

5. Сталінський терор в Україні в 30-і рр.

6. Культура в Україні в 30-і роки. "Розстріляне відродження".

І. а) Історія Радянської України в 20-30-і рр. нерозривно пов’язана з історією радянського суспільства, що переживало на той час суперечливі та кардинальні зміни в усіх сферах суспільного життя.

Майже сім років безперервних війн та революційних баталій дорого коштували українському народу. Руйнування охопило всі сфери народного господарства. Промисло­ве виробництво фактично припинилося. У 1920р. республіка отримала лише 10% довоєнної промислової продукції. Було повністю паралізовано зв’язок і транспортну мережу. Зменшилась врожайність зернових культур, продуктивність праці. Фактично перестала існувати фінансово-грошова система. 3-4 млн. чоловік заги­нуло під час боїв та епідемій.

Але соціально-економічний параліч країни пояснювався не тільки наслідками воєнних подій. Значною мірою це був результат впровадження більшовиками політики "воєнного комунізму", що була спрямована на безпосередній перехід до виробництва і розподілу на комуністичних засадах, тобто без приватної власності, ринку і товарно-грошових відносин. Спроби державної партії (РКП(б)) революційними темпами збудувати "новий суспільний лад за Марксом", фактично зруйнували головний чинник виробництва - матеріальну зацікавленість робітника, підірвали економічний зв’язок між містом і селом. Робітники та селяни боролися проти застосування прийомів "воєнного комунізму", вимагали повернення до об'єктивних ринкових принципів господарювання.

Невдоволення селянства політикою, "воєнного комунізму" привело до масових повстань. В УСРР у складі повстанських формувань нараховувалось близько 40 тис. чол. Страйкували робітники підприємств Києва, Харкова, Одеси, Миколаєва, Донецького басейну. Почалися повстання у збройних силах. У лютому-березні 1921р відбу­лося антибільшовицьке повстання моряків Балтійського флоту в Кронштадті.

Спостерігаючи за посиленням опору селянства примусовій продовольчій розкладці, В.І. Ленін у лютому 1921р запропонував відмовитися від диктату і відновити принцип матеріальної зацікавленості в сільськогосподарському виробництві.

Крок до нової економічної політики зробив X з’їзд РКП, що відбувся в березні 1921р.

Суть непу:

1. В с\г:

- заміна продрозкладки на продподаток;

- дозвіл вільної торгівлі сільськогосподарською продукцією;

- дозвіл оренди землі і застосування вільнонайманої праці.

2. В промисловості:

- повернення дрібних і середніх підприємств їхнім власникам;

- проведення децентралізації управління економікою;

- об’єднання підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок;

- скасування обов’язкової трудової повинності;

- скасування зрівнялівки в оплаті праці;

- залучення іноземного капіталу шляхом створення концесій та спільних підприємств.

Голод 1921-1923рр.

У 1921р велика посуха та неврожай охопили основні зернові центри Поволжя, Північний Кавказ, Україну. Деградоване продрозкладкою сільське господарство не змогло протистояти лиху. В Україні голодувало до 1 млн. чоловік. Голод охопив Катеринославську, Донецьку, Одеську, Миколаївську губернії, а також південь Харків­ської.

Допомога надавалася лише голодуючим Поволжя. Голод в Україні за­мовчувався і офіційно вважалося, що її продовольче становите цілком задо­вільне. Дійсно, у більшості місцевостей Лівобережжя і Правобережжя урожай був непоганий. Його справедливий перерозподіл у межах республіки на ко­ристь південних губерній міг би запобігти поширенню лиха. Проте керівниц­тва КП(б)У майже до весни 1922р слухняно виконувало інструкції Москви і надсилало вагони з продовольством з України до промислових центрів Росії, голодуючим Поволжя. А на Південній Україні продовжувалися хлібозаготівля, конфіскації продовольства. Тільки з середини 1922р. голодуючі українські губернії почали одержувати необхідну допомогу. Це дещо загальмувало зростання числа втрат. Остаточно наслідки голоду було ліквідовано в 1923р.