9.Утворення Запорозької Січі

Козацький ватажок на ім’я Дмитро (Байда) Вишневецький приблизно у 1552 – 1158 рр. зміг об’єднати переважну більшість городців і заснував на острові Мала Хортиця Запорозьку Січ. Це вже було військово-політичне об’єднання з єдиним центром, добре навченим і озброєним військом.Д. Вишневецький здійснив ряд успішних походів на Кримське ханство і турецькі фортеці. Однак влітку 1557 р. козаки під натиском турків і татар змушені були залишити Хортицю. Д. Вишневецький з загоном козаків перейшов на службу до московського царя. Але після того, як Іван Грозний не надав йому допомоги під час походу на Кафу, Д. Вишневецький повернувся в Україну. В 1563 р. під час невдалого походу в Молдавію Д. Вишневецький потрапив у полон до турків і був страчений у Стамбулі. Пам’ять про подвиги Байди зберегли численні українські народні пісні, багато з яких співають і нині.

Після смерті Д. Вишневецького Запорозька Січ продовжувала існувати. Кожний християнин чоловічої статі незалежно від свого соціального стану міг прийти на Січ і приєднатися до козацького братства. При бажанні він міг покинути Січ. Під страхом смертної кари на Січ заборонялося приводити жінку. В Січі постійно знаходилось від 15 до 20 тис. козаків. Переважна більшість козаків проживала за її межами, на зимівках. Одружені козаки жили окремо і займалися сільським господарством. На чолі ЗС був кошовий отаман.

Січовики сформували нову українську (козацьку) державність. Головними ознаками держави є існування особливої системи органів та установ, що виконують функції державної влади; право, що закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; певна територія, на яку поширюється юрисдикція даної держави. Для Запорозької Січі були притаманні усі ці ознаки.

 Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була січова Військова (козацька) рада. Її рішення були обов’язковими для виконання.Військо Запорозьке мало свою печаткуСічовий прапор була червоного кольору.Розташовуючись на території Дніпропетровської, Запорозької, частково Херсонської, Кіровоградської, Донецької, Луганської та Харківській областей. Запорозька Січ у XVIII ст. за розмірами площі була близькою острівній Англії.Козаки постійно відвідували богослужіння.

 

 

 

10.Причини національно-визвольної війни в середині 17ст.Події 1648-1649рр.

Основними причинами Національно-визвольної війни в середині XVII ст. були:

 1. Релігійне гноблення - наступ католицизму та уніатства на права й свободи Української православної церкви, конфіскація церковного майна та земель, насадження католицизму серед населення, впровадження обов'язкового податку для населення на утримання католицької та уніатської церкви.

 2. Національне гноблення - обмеження українців у правах при зайнятті урядових посад та роботі в органах самоврядування міст, вказівки на другосортність й неповноцінність українців. 3. Соціальне гноблення: • зростання барщини, натуральної та грошової ренти, зростання податків та відпрацьовок селян на користь держави, підсилення особистої залежності селянина від польської шляхти та магнатів; • феодальна анархія та розгул магнатсько-шляхетського свавілля, експлуатація з боку євреїв-орендаторів;•посилення козацтва й міщанства,нерівність у правовому та політичному становищі української православної шляхти, обмеження її інтересів з боку польських магнатів та шляхти.  За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним, релігійним, антифеодальним.

21 січня 1648 року- загін повстанців на чолі з Б.Хмельницьким захопив Микитинську Січ.на початку лютого1648 р.- козаки обрали Хмельницького гетьманом і підтримали його курс на загальне збройне повстання проти Речі Посполитої.У лютому 1648 р. повстанці розбили під Микитинською Січчю каральні загони поляків, що намагалися придушити повстання.6—8 травня 1648 р.перемоги повсталі отримали в битві під Жовтими Водами15—16травня під Корсунем.13 червня 1648 pБитва під Пилявцями, щозакінчилася перемогою козаків і нищівною поразкою польського війська.серпень1648р-вся територія Лівобережжя в руках Хмельницького. вересень- звільнення Брацлавщини,Київщини,Поділля,Чернігівщини.Протягом жовтня-листопада 1648 р. тривала облога Львова.23 грудня 1648 р. козацьке військо урочисто вступило до Києва, де гетьмана вітали.25лютого1649р.підписано перемир’я,за яким Польща визнає автономію У.травень 1649 – Збаразько - Зборівська кампанія. Кінець 1649 – початок 1651 -державність У.

 

11.Українсько-московський договір 1654р. Березневі статті

Українсько-московський договір 1654 року – це договір про союз України з Росією , який було укладено 8 січня 1654 року в Переяславі.українсько-російський договір дав змогу Україні: - зберегти власну державність, військовий, адміністративний та судовий устрій, українські традиції; - успішно вести військові дії проти Польщі; - одержати сильного союзника для протистояння зовнішньому тискові з боку Туреччини та Речі Посполитої;- позбавити від релігійних переслідувань православну церкву; Новий договір був вигідний Росії: - під впливом Москви опинилися боєздатні українські війська, за допомогою яких пізніше буде завойований Смоленськ та інші міста, які належали Білорусі та Литві: родючі землі та сировинні родовища, які мали неабияке значення для подальшого економічного розвитку Росії; - на півдні Україна захищала Росію від турецько-татарських набігів; - царська скарбниця постійно поповнювалася за рахунок податків з України;

Березневі статті 1654 р. комплекс документів, які регламентували політичне і правове становище Гетьманщини після Переяславської ради і включення України до складу Московського царства.У даному документі мова йшла про підтвердження прав, привілеїв та вольностей Війська Запорізького та української шляхти, укладення 60-тисячного козацького люстру, платню старшині про кошти на утримання козацького війська,збереження місцевої адміністрації та збір нею податків,надання гетьманові у рангове володіння Чигиринського староства,право Війська Запорізького обирати гетьмана,право зносин гетьмана з іноземними державами, невтручання московських чиновників у справи України,підтвердження козацьких та шляхетських привілеїв,збереження прав київського митрополита,надіслання царського війська проти військ Речі Посполитої під Смоленськ,утримання військових залог на кордонах України і Польщі,оборону України від нападів татар, утримання козацької залоги у фортеці Кодак .