17. Ставлення марксистів до особистої власності

Приватна власність, а тут, зокрема, приватна власність на засоби виробництва, стояла у центрі ідеологічних дискусій-суперечок в останні 200 років. Позиції йшли від лозунгу «власність є крадежем» (так писав ранній соціаліст Пьєр Жозеф Прудон (1809 – 1865) у своїй праці „Qu’est ce que la propiйtй?” (Що таке власність?) (1840)), оскільки така власність дає можливість мати «доходи без праці», і доходили аж до твердження про безумовне і абсолютне право на власність, що Манчестерський капіталізм відстоював як маніфестацію абсолютної і необмеженої приватної автономії індивідуума. Теза лібералів говорить, що власність при конкуренції автоматично прямує до кращого господаря. Карл Маркс, а разом з ним соціалісти та комуністи, відстоювали думку про антагонізм між капіталом і найманою працею, між виробничими відносинами (така назва була дана ними) та продуктивними силами, прагнучими йти вперед, і цей антагонізм неминуче приведе з історичною необхідністю до революції.

18.Відношення марксистів до релігії.

Своє відношення до релігії хотілося б подати об’єктивним оглядом релігієзнавства як суспільного утворення.Історія свідчить, що численні релігійні вірування і культи є продуктами суспільного розвитку, відображають у своїх специфічних вченнях і доктринах суттєві риси різних соціальних епох. У зв'язку з цим релігія є універсальним духовним явищем у житті суспільства.Релігійне вірування об'єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні верстви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання віруючих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їхній боротьбі проти негативних соціальних відхилень і явищ, виконувати інші функції. У релігієзнавстві виділяються два важливі напрями, або розділи, — теоретичний та історичний. Теоретичне релігієзнавство складається з філософських, соціологічних і психологічних аспектів. Історичне релігієзнавство вивчає історію виникнення і еволюції окремих релігій та релігійних вірувань у їхньому взаємозв'язку, акцентує увагу на послідовності розвитку релігійних культів.

19.Назвіть роботи марксистів.

Національний класифікатор України "Класифікатор професій - 2007" призначений для застосування всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу в трудові книжки працівників. Структурно класифікатор складається з кодів та назв класифікаційних об'єднань (розділів, підрозділів, класів, підкласів та груп професій). Для максимальної зручності знайти необхідну професію або її код Ви можете декількома шляхами – по назві професії (в алфавітному порядку), по виду діяльності та по номеру коду. За рахунок того, що в класифікатор професій вже внесені всі правки, видані після 2005 року, Вам не потрібно буде перевіряти необхідну Вам професію за допомогою окремих доповнень до Класифікатору.

20.Яке філософське вчення створили марксисти.

Неотомізм одна з найавторитетніших течій у філософії, офіційна філософська доктрина Ватикану. Провідні представники цього напрямку: Е.Жільсон, Ж.Марітен - у Франції; Е.Корет– в Австрії; Ю.М.Бохенський – у Швейцарії; Ф.Ван-Станберген – у Бельгії; К.Войтила– у Польщі. Неотомізм відроджує і модернізує теїстичне вчення Ф. Аквінського, центральним принципом якого є принцип гармонії віри та розуму; поєднуючи його з філософськими системами Канта, Шеллінга, Гегеля, Руссерля, Хайдеггера, Ясперса. Фома Аквінський (1125/26 –- 1274 рр.) – один з найвидатніших представників середньовічної філософії. Як і його вчитель, Фома Аквінський намагався обґрунтувати основні принципи християнської теології, спираючись на вчення Арістотеля. При цьому вчення Арістотеля було пристосоване таким чином, щоб воно не вступало у протиріччя з догматами церкви. Послідовники цього вчення розглядають його через призму сучасності, намагаються довести, що доктрині, яку вони захищають, притаманні універсальні можливості піднестися над полярністю матеріалізму та ідеалізму.