- •1. Назвіть видатних представників Німецької Класичної філософії.
- •2. Хто був засновником Німецької Класичної філософії?
- •3. Принцип пізнання по Кантом.
- •4. За Кантом процес пiзнання характерiзуэться:
- •5. Погляд на людину за Кантом.
- •6. Погляд на релігію за Кантом.
- •7. Ідея права і держави за Кантом.
- •8. Діалектика Гегеля
- •9. Назвіть закони діалектики Гегеля.
- •16. Яке суспільство марксисти счетали ідеальним і чому?
- •17. Ставлення марксистів до особистої власності
- •18.Відношення марксистів до релігії.
- •19.Назвіть роботи марксистів.
- •20.Яке філософське вчення створили марксисти.
- •21.Марксизм створив формаційний або культурологічний підхід вивчення історії філософії?
- •22.Головна проблема західної філософії 19-20 століття.
- •23.Хто був проповідником песимізму в філософії 19 ст.?
- •24. Хто створим вчення про надлюдину і в чому суть цього вчення?
- •25.Хто був автором психоанализу
- •26 .Що таке ірраціоналізм?
- •27. Що таке агностицизм?
- •28. Хто був засновником позитивізму?
- •29. Принципи позитивізму?
- •30. Неопозитивізм
- •31. Хто був засновником критичного раціоналізму?
- •32. Прагматизм
- •33. Назвіть представників екзистенціалізму
1. Назвіть видатних представників Німецької Класичної філософії.
Карл Маркс,Фрідріх Ніцше, Виндельбанд, Вільгельм, Дільтей, Вільгельм, Ріккерт, Генріх, Зіммель, Георг, Освальд, Шпенглер, Людвиг Фейербах, Бруно Бауэр и Макс Штирнер.
2. Хто був засновником Німецької Класичної філософії?
Кант
3. Принцип пізнання по Кантом.
Формальна філософія називається логікою, матеріальна має справу з певними предметами і законами, яким вони підпорядковані, і в свою чергу, поділяється на дві частини. Дело в тому, що ці закони суть або закони природи, або ж закони волі. Наука про перших законах носить назву фізики, наука про других є етика; перша називається також вченням про природу, а остання - вченням про моральності. Логіка не може мати ніякої практичної частини, тобто такої, в якій загальні і необхідні закони мислення покоїлися б на підставах, узятих з досвіду; в іншому випадку вона не була б логікою, тобто каноном для розуму або розуму, який має силу і повинен бути показаний у всякому мисленні.
4. За Кантом процес пiзнання характерiзуэться:
a) пасивного обьекта, б) активністю суб'єкта; в) пізнанням тільки феноменів; г) пізнанням тільки номенів.
У введенні до "Основоположению до метафізиці вдач" (інший переклад: "Основи метафізики моральності"), 1785 рік, Кант сформулював вихідну аксіому своєї теоретичної етики: якщо моральний закон обов'язковий, він неодмінно містить у собі абсолютну необхідність. На відміну від законів природи, "з яким все відбувається", в моральності йдеться про закони, "з яким все повинно відбуватися". Кожна людина повинна знати закони моралі і ті випадки, в яких вони реалізуються. Абсолютний закон лежить в основі морального закону, а той, у свою чергу, спирається на добру волю.
5. Погляд на людину за Кантом.
Погляди Канта на людину відображені в книзі "Антропологія з прагматичної точки зору" (1798 рік). Головна її частина складається з трьох розділів у відповідності з трьома здібностями людини: пізнання, почуття задоволення і невдоволення, здатність бажати.
Людина - це "найголовніший річ в світі", оскільки у нього є самосвідомість.
Людина - це найвища цінність, це особистість, індивідуальність. Самосвідомість людини породжує егоїзм як природне властивість людини. Людина не проявляє його тільки тоді, коли розглядає своє "Я" не як весь світ, а тільки як частина його. Потрібно приборкувати егоїзм, контролювати розумом душевні прояви особистості.
Людина може мати неусвідомлені подання - "темні". У мороці свідомості може протікати процес народження творчих ідей, про яких людина може знати тільки на рівні відчуттів.
Від сексуального почуття (пристрасті) каламутиться розум. Але у людини на почуття і бажання накладається моральна й культурна норма.
Аналізу Канта зазнали такі здібності людини, як талант і геній. "Талант до винаходу і відкриття - це вищий рівень дарування.
6. Погляд на релігію за Кантом.
В "Берлінському місячний" (червень 1794 року) Кант опублікував свою статтю. Ідея кінця всього сущого видається в цій статті, як міркування про долю всього людства. У статті йдеться про кінцевої мети людського буття.
Три варіанти кінця:
природний - "відповідний моральним цілям божественної мудрості"[7];
надприродний - з незрозумілих для людей причин;
протиприродний - який "ми викличемо самі внаслідок неправильного розуміння кінцевої мети".