7. Ідея права і держави за Кантом.

В учении о праве Кант развивал идеи французских просветителей: необходимость уничтожения всех форм личной зависимости, утверждение личной свободы и равенство перед законом. Юридические законы Кант выводил из нравственных.В учении о государстве Кант развивал идеи Жан-Жака Руссо: идею народного суверенитета (источник суверенитета, однако, у Канта -- не народ, а монарх, которого осуждать нельзя, так как он «не может поступать не по праву»[8]).Кант рассматривал и идеи Вольтера: признавал право на свободное высказывание своего мнения, но с оговоркой: «рассуждайте сколько угодно и о чем угодно, но повинуйтесь».Государство (в широком смысле) — объединение множества людей, подчинённых правовым законам.Все государства имеют три власти:

законодательная (верховная) — принадлежит только объединенной воле народа;

исполнительная (действует согласно закону) — принадлежит правителю;

судебная (действует согласно закону) — принадлежит судье.

Государственные устройства не могут быть неизменными и меняются тогда, когда перестают быть необходимыми. И лишь республика отличается прочностью (закон самостоятелен и не зависит от какого-то отдельного лица). Истинная республика — система, управляемая уполномоченными депутатами, избранными народом.В учении об отношениях между государствами Кант выступает против несправедливого состояния этих отношений, против господства в международных отношениях права сильного. Поэтому Кант за создание равноправного союза народов, который бы оказывал помощь слабым. И считал, что такой союз приближает человечество к осуществлению идеи вечного мира.

8. Діалектика Гегеля

У філософії Гегеля істотну роль грає поняття діалектики. Для нього діалектика - це такий перехід одного визначення в інше, в якому виявляється, що ці визначення односторонню і обмежені, тобто містять заперечення самих себе. Тому діалектика, згідно Гегелем, - "рушійна душа всякого наукового розгортання думки і являє собою єдиний принцип, який вносить у зміст науки іманентну зв'язок і необхідність...", метод дослідження, протилежний метафізики.

В діалектиці Гегеля можна виділити наступні три основних елементи:

Спроба обійти Кантово спростування раціоналізму

Це спростування, як вважає Гегель, має силу тільки для систем, які є метафизическими, але не для діалектичного раціоналізму, який бере до уваги розвиток розуму і тому не боїться протиріч. Кант спростував раціоналізм, заявивши, що той неодмінно призводить до протиріч. Однак цей аргумент черпає свою чинність на підставі закону протиріччя: він спростовує тільки системи, визнають цей закон, тобто намагаються позбутися від суперечностей. Цей аргумент не представляє загрози для діалектичної системи Гегеля, яка готова примиритися з суперечностями.

Опис розвитку розуму в термінах діалектики

Гегель вживає слово "розум" не тільки в суб'єктивному розумінні - для позначення певної енергетичний, - але і в об'єктивному сенсі - для позначення всіх видів теорій, думок, ідей і т. д. Гегель з найбільшим успіхом застосував діалектичний метод у своїх "Лекції по історії філософії".

Гегель, що бачив у діалектиці справжнє опис дійсного процесу міркування і мислення, вважав своїм обов'язком змінити логіку, з тим щоб зробити діалектику важливою - якщо не найважливішою - частиною логічної теорії. Для цього йому необхідно було відкинути "закон протиріччя", який служив серйозною перешкодою для діалектики.