- •1. 1. Генеза і сучасні уявлення про об'єкти дослідження і предмет науки
- •Криміналістики.
- •2. Структура злочинної діяльності та діяльності з виявлення, розкриття,
- •Традиційна система криміналістики та альтернативні погляди щодо цього.
- •4. За кордоном пешими хто досліджував криміналістику були:
- •14. Моделювання полягає в заміні об'єкта - оригінала моделі, тобто спеціально створеним аналогом.
- •18. А яким критеріям повинен відповідати метод, що використовується в криміналістичних дослідженнях?
- •19. Криміналістична ідентифікація — це процес встановлення індивідуальної тотожності об’єктів, які мають значення для розслідування злочину або розгляду кримінальної справи.
- •21. Коло суб'єктів криміналістичної ідентифікації достатньо широке:
- •29.Об'єктами криміналістичного діагностування є:
- •51. Сліди ніг сприяють встановленню деяких важливих обставин, спрощуючих пошук особи, що їх залишила.
- •56. Способи фіксації слідів транспортних засобів: 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем, замальовок; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпків.
- •64. Сліди на перешкодах поділяються на: основні (наслідок дії основного чинника пострілу) і на додаткові (вторинні - наслідок дії додаткових чинників пострілу).
- •65. Унітарні патрони складаються з таких частин:
- •66. Патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації й дослідженню при огляді на місці події.
- •67. Для фіксації слідів пострілу використовують, насамперед фотографування вузла місця події, де виявлено той чи інший слід застосування вогнепальної зброї.
1. 1. Генеза і сучасні уявлення про об'єкти дослідження і предмет науки
Криміналістики.
Слід зазначити й повторити, що саме австрієць Г. Гросс запропонував вирізнити криміналістику як самостійну науку з циклу кримінальііо-правових наук, у надрах яких вона зародилася. Він першим спробував визначити предмет криміналістики, коли писав, що криміналістика за своєю природою починається лише там, де кримінальне право, також за своєю природою, припиняє свою роботу: матеріальне кримінальне право має своїм предметом визначення злочинного діяння та покарання за нього, формальне кримінальне право (процес) містить у собі правила застосування матеріального права.
Але яким способом вчиняються злочини?
Як дослідити ці способи і розкрити їх, які були мотиви в такому вчиненні, яка переслідувалася мета - про все це нам не каже ні кримінальне право, ні процес!
Ці питання утворюють предмет криміналістики.
У підручнику «Криміналістика» 1950 р. видання А. І. Він-берг увів оптимальне на той час визначення, що криміналістика - це наука про спеціальні способи й методи виявлення, збирання, фіксації дослідження доказів, що використовуються для розкриття злочинів.
Але й це визначення не розкривало в усьому обсязі змісту й суті того, що таке криміналістика, бо, відображаючи результат криміналістичних досліджень, не зачіпало основ і витоків їх виникнення, тобто об'єктивних закономірностей, що вивчаються криміналістикою.
Тому в 1968 р. Р. С. Бєлкін дав визначення, яке стало етапним у розвитку науки криміналістики. Криміналістика - це наука про закономірності виникнення, збирання, дослідження та використання доказів і розроблених на ґрунті цих закономірностей спеціальних засобів і методів судового дослідження й запобігання злочинів.
Об'єктами криміналістики є:
а) злочинна діяльність;
б) діяльність щодо розкриття, розслідування, судового розгляду злочину та його попередження (по-іншому, умовно - це криміналістична діяльність).
2. Структура злочинної діяльності та діяльності з виявлення, розкриття,
розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних справ щодо них (т.з.
«криміналістичної діяльності».
Зрозуміло, що основною із позицій криміналістики та її завдань є перший її об'єкт - злочинна діяльність, як основа, що визначає зміст діяльності щодо судочинства.
Аналіз злочинної діяльності (не плутайте зі злочинністю, яка є об'єктом вивчення кримінології, статистики, соціології тощо) передбачає розгляд таких її елементів, що утворюють її зміст:
- ціль;
- об'єкт;
- суб'єкт;
- засоби діяльності;
- процес діяльності (зовнішній вираз).
Ціль злочинної діяльності - забезпечення умов для існування осіб-злочинців: збагачення, помста, слава, соціальний протест тощо.
Об'єкт злочинної діяльності - предмети матеріального світу, люди, правові відносини.
Суб'єкт злочинної діяльності - фізична особа, зазвичай з ан-тисуспільною установкою на вчинення злочину, дії якої характеризуються здебільшого (для умисної злочинної діяльності) прихованим характером .дій; притаманність злочинного досвіду, спеціальні «підготування» тощо.
Засоби злочинної діяльності - специфічний набір засобів і способів, знарядь реалізації. Всі засоби визначаються метою, умовами вчинення, конкретними видами злочину тощо. Вони можуть поділятися на: а) матеріальні предмети (знаряддя, інструменти, зброя, транспорт тощо); б) нематеріальні - засоби психологічного або іншого характеру, що застосовуються для злочинної мети (обман, навіювання, погрози тощо).
Процес злочинної діяльності - сам акт злочинної діяльності сукупно з іншою діяльністю для забезпечення життя злочинця або його кола:
- створення умов для злочину (формування злочинних груп, підготування «кадрів», розв'язання проблеми «спеціалізації», розподіл «сфер впливу», організація розвідки, контррозвідки тощо);
- підготування і вчинення злочину (акти конкретного злочину);
- маскування злочину та його наслідків, реалізація злочинно набутого;
- організація протидії;
- виконання дій на забезпечення життєздатності злочинних організацій (фонди допомоги тощо).
Зрозуміло, що злочинна діяльність може бути різною, якщо розглядати злочин як одинарний акт, тим паче злочин з необережності, і якщо вести мову про організовану злочинну діяльність.
3. Історія становлення системи науки криміналістики. Сучасна