МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Розрахункова робота

на тему:

«Оцінка радіаційної обстановки»

МЗ-11-1м

Нестеренко Анжеліка

Варіант 1

Кременчук 2011

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття про радіаційну обстановку та методи її оцінки

2. оцінка радіаційної обстановки при аварії на аес

   1. Умова, вихідні дані

   2. Алгоритм розрахунків

   3. Підсумкова таблиця 1 з висновками.

Висновок

Вступ

Цивільний захист населення від небезпек є однією з найважливіших задач держави. Цивільна оборона як сфера наукової та практичної діяльності виникла у досить непрості часи, але навіть і понині не втратила свого значення. І насамперед це стосується захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного характеру, тобто таких, що якимось чином пов'язані з діяльністю людини.

Порушення нормальної життєдіяльності людини та навколишнього середовища у наслідок аварій, катастроф, стихійного лиха, епідемій, війн та інших факторів, тобто надзвичайні ситуації, трапляються в наш час досить часто. Тому неможна забувати певних правил поведінки, що необхідні для виходу зі складної ситуації у разі небезпеки.

Один з видів надзвичайних ситуацій техногенного характеру, аварії чи навмисні дії, направлені на викиди радіоактивних речовин, є чи не найбільш небезпечним для життя та здоров'я людини та середовища, що її оточує. Людство, винайшовши ядерну енергію та створивши ядерну зброю, ще на превеликий жаль не змогло віднайти спосіб уберегтися від наслідків дії радіоактивних речовин, та повністю очистити зону забруднення після викиду. Яскравий для цього приклад - вибух на Чорнобильській АЕС, що призвів до втрати цілих міст та багатьох населених пунктів, покалічив долі тисяч людей, які і сьогодні відчувають на своєму здоров'ї наслідки цього лиха, а крім того, завдав непоправних збитків для природи та навколишнього середовища цілого регіону.

Тому захист населення від радіаційного забруднення відіграє визначну роль при надзвичайних ситуаціях такого типу, як єдиний спосіб применшити збитки та втрати населення.

Метою роботи є освоєння навичок і практичних знань з розв’язання типових задач з радіаційної обстановки, вміння формувати відповідні висновки та здійснити правильні заходи, які необхідно вжити для захисту людей в умовах виникнення радіаційного забруднення місцевості.

1. Поняття про радіаційну обстановку та методи її оцінки

Радіаційна обстановка - це обстановка, яка виникає на АЕС, об’єкті економіки, території адміністративного району в результаті радіоактивного забруднення місцевості, що потребує певних заходів захисту.

Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів).

Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів цивільної оборони. Проводиться вона для прийняття необхідних заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінювання, а також для визначення найбільш доцільних дні населення і формувань ЦО на зараженій місцевості.

Оцінка радіаційної обстановки передбачає:

—визначення і нанесення на карту (схему) зон радіоактивного

зараження або рівнів радіації в окремих точках місцевості,

—вирішення основних типових завдань за різними варіантами дій населення, формувань ЦО, а також виробничої діяльності промислових підприємств (об'єктів) в умова» радіоактивного зараження;

—аналіз отриманих результатів;

—вибір найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключаються або зменшуються радіаційні втрати.

Для оцінки радіаційної обстановки; крім рівнів радіації в окремих точках місцевості і зон радіоактивного зараження, необхідно знати:

—умови перебування людей в зонах радіоактивного Зараження, їх захищеність;

—значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами, які призначені для укриття робітники?, службовців на підприємствах і непрацюючого населення в МІСЦЯХ проживання;

—допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами;

—поставлені завдання формуванням ЦО і терміни їх виконання.

Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон та характером радіоактивного забруднення (рівнями радіації). Розміри зон радіоактивного забруднення і рівні радіації є основними показниками ступеню небезпеки радіоактивного зараження для населення.

Радіаційна обстановка може бути виявлена та оцінена:

- Методом прогнозування

- За даними радіаційної розвідки

Прогнозування радіаційної обстановки проводиться за допомогою розрахункових методик на основі вихідних даних, що поступають з місця аварії, а саме:

- потужності аварійного викиду;

- радіонуклідного складу;

- висоти викиду;

- швидкості та напрямку вітру;

- наявності опадів.

Наявність вихідних даних дає можливість вирішити наступні завдання:

1. Визначити та привести рівні радіації на 1 годину після аварії

2. Визначити розміри зон радіоактивного забруднення

3. Розрахувати можливі дози опромінення персоналу та населення

4. Визначити час підходу радіоактивної хмари до найближчих населених пунктів

5. Прогнозувати санітарні втрати серед персоналу радіаційно-небезпечного об’єкту,особового складу аварійно-рятувальних формувань і населення і час можливого початку проведення аварійно-рятувальних робіт.

Для прогнозування можливого радіоактивного зараження необхідно знати:

Час ядерного вибуху (час аварії на радіаційно небезпечному об'єкті).

Координати центру ядерного вибуху (аварії).

Потужність і вид ядерного вибуху .

Швидкість і напрямок середнього вітру. Середній вітер — це осереднений по швидкості і напрямку вітер для шарів атмосфери в межах висоти піднімання радіоактивної хмари. Він визначається ієрархічним методом по відомих даних вітрового зондування атмосфери, яке проводиться радіозондами, акустичними, радіолокаційними і космічними засобами контролю. Ці дані дають метеорологічні станції відповідним штабам ІДО. Азимут середнього вітру — це кут між напрямком на північ і напрямком, звідки дме вітер, відрахований по ходу стрілки годинника. Наприклад, якщо вітер дме з заходу на схід, то азимут вітру 270°

При прогнозуванні радіаційної обстановки використовується методика, заснована на ймовірнісних розрахунках. Суттєвість ймовірнісної методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження.

Оцінка радіаційної обстановки методом прогнозування дає тільки наближені характеристики радіоактивного забруднення, але є в нього і перевага – це оперативне отримання даних про можливе забруднення, що забезпечує своєчасне прийняття заходів з організації захисту персоналу, населення, допомагає вибрати найбільш оптимальні дії при організації аварійно-рятувальних робіт.

Завершальним етапом оцінки радіаційної обстановки, шляхом прогнозування, є формування висновків, які визначають :

1. Вплив радіаційного забруднення на виробничу діяльність об’єктів економіки.

2. Найбільш доцільні дії персоналу об’єктів економіки, ліквідаторів, особового складу формувань ЦЗ щодо обсягів роботи з надання медичної допомоги, можливості та умов евакуації населення з радіоактивно забруднених територій.

3. Необхідність в проведенні спеціальної обробки людей, одягу, продовольства, води.

Фактична оцінка радіаційної обстановки здійснюється методом радіаційної розвідки. На об’єктах економіки для спостереження за радіаційною обстановкою створюються пости радіаційного спостереження, групи (ланки) радіаційної розвідки.

Вихідними даними виявлення радіаційної обстановки є рівні радіації і час їх виміру в окремих точках місцевості приладами радіаційної розвідки. Ці дані - основа для нанесення меж фактичних зон радіаційного зараження. Для цього на карті (схемі) відмічаються точки виміру рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до 1 год після ядерного вибуху.

Точки на карті з рівнями радіації, рівними до слизькими до рівнів радіації на зовнішніх межах зон А, Б, В, Г через 1 годину після вибуху: 8, 80, 240 і 800 Р/г з'єднуються між собою плавними лініями такого кольору:

зона А — синього, зона Б — зеленого, зона В — коричневого, зона Г — чорного,

Органами радіаційної розвідки на промислових підприємствах (об'єктах) є групи і ланки радіаційної розвідки. Для виміру рівнів радіації використовують прилади радіаційної розвідки, якими в багатьох точках місцевості вимірюють рівні радіації, фіксують астрономічний час і точку вимірів (координати). На великих територіях вимір рівнів радіації доцільно проводити з літаків або вертольотів, які обладнані приладами радіаційної розвідки.

Відомо, що протягом часу, який минув після ядерного вибуху, рівні радіації на зараженій місцевості зменшуються за законом спаду радіації, а це значить, що оцінити ступінь зараженості різних ділянок і визначити межі зон радіоактивного зараження можна тільки шляхом порівняння рівнів радіації, приведених до одного часу. Штаби ЦО рівні радіації, що виміряні в різних точках і в різний час, розрахунками або за допомогою таблиць приводять на 1 годину після вибуху і наносять межі зон радіоактивного зараження на карту.

Основні завдання постів радіаційного спостереження:

1. Своєчасне встановлення початку радіоактивного забруднення.

2. Оповіщення персоналу, особового складу формувань ЦЗ про радіоактивне забруднення (сигнал “Радіаційна небезпека).

3. Визначення рівнів радіації та контроль за їх динамікою.

4. Встановлення кордонів забруднених районів та шляхів обходу чи проходу через них.

5. Визначення ступеню забруднення радіоактивними речовинами шкірних покровів, одягу, засобів захисту, продовольства та води.

Особовий склад постів та ланок повинен бути добре підготовленим для проведення радіаційної розвідки, мати відповідні прилади та технічні засоби, а саме:

- індивідуальні засоби захисту органів дихання (респіратор, протигаз);

- індивідуальні засоби захисту шкіри (ОЗК, костюм Л-1);

- індивідуальні дозиметри (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11);

- засоби оповіщення, зв’язку (подача сигналу “Радіаційна небезпека” голосом), по телефону, частими ударами в металевий предмет та ін.);

- засоби обмеження забруднених районів із зазначенням рівнів радіації (комплект знаків обмеження КЗО-1);

- прилади радіаційної розвідки (ДП-5А, Б, В; ІМД-1Р та ін.).

Радіаційна розвідка може бути наземною та повітряною (спеціально обладнані літаки, гелікоптери, повітряні зонди).

При наземній радіаційній розвідці пости, групи (ланки) в різних точках місцевості фіксують рівень радіації, позначають обстежені райони знаками обмеження та доповідають в штаб. На території об’єкту економіки радіаційна розвідка заміряє рівні радіації на шляхах, що ведуть до об’єкта, в місцях проведення рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, в сховищах персоналу та особового складу невоєнізованих формувань, а також здійснює контроль за зміною радіаційної обстановки. Після закінчення розвідки, особовий склад групи (ланки) радіаційної розвідки контролює радіоактивне забруднення шкірних покровів, одягу, засобів захисту, транспорту для подальшого проведення спеціальної (санітарної) обробки, також дозиметричний контроль.

Вихідні дані цього методу враховують потужність дози випромінювання, максимально допустимі дози опромінення, як одноразові, так і багаторазові, а також коефіцієнти захисту споруд.