Історичні чергування поділяються на чергування голосних і приголосних.

Чергування голосних можна поділити на найдавніші (доісторичні) та пізніші (історичні).

Найдавніші доісторичні чергування голосних.

Корені цих чергувань сягають ще праіндоєвропейської доби. Серед них розрізняють якісні та кількісні чергування голосних.

До якісних належать чергування:

е//о (< ĕ//ŏ), і//а (<ē, ō) у дієсловах:

лізти – лазити

нести – носити

везти – возити

дзвеніти – дзвонити

Це чергування є не тільки у слов’янських мовах, але й в інших індоєвропейських. У сучасній українській мові це чергування має граматичне значення: дієслова з е позначають одноразову дію, а з о – багаторазову.

а//у (<en//on)

трясти – трусити (<trensti-tronsti)

в’язати – вузол

грузнути – грязь

розіп’яти – пута.

Кількісні чергування голосних

е//і (<ĕ//ē)

летіти – літати

пекти – випікати

плести – заплітати

о//а (<ŏ//ō)

зломити – зламати

скочити – скакати

перемогти – перемагати

и//ø(<ī//ĭ)

починати – почну

запинати – запну

збирати – зібрати

замикати – замкну

и//ов (ū перед приголосним//ū перед голосним)

рити – рови

и//ой

бити – бої

вити – сувої

у//и//о//ø

сухий – висихати – сохнути – схнути

дух – дихати – дохнути – тхнути

Історичні чергування голосних

1. Чергування о,е//і – це специфічна риса української мови. Воно полягає в тому, що у відкритому складі фонеми /о/ або /е/ змінюються на /і/ у закритому складі:

возив – віз

столи – стіл

нога – ніг

село – сіл

печі – піч

семи – сім

вози – візник

столи – стіл

коні – кінний

село – сільський

печі – пічка

Історична основа чергування: внаслідок занепаду редукованих у слабкій позиції етимологічні о, е опинилися в закритому складі, вони подовжилися і через стадію дифтонгів перейшли в і: столъ→стōл→стоол→стуол→стуел→стуил→стуіл→стіл

пєч→пēч→піеч→піч

За умови відсутності занепаду редукованих етимологічні о, е збереглися: стола, печі.

Від цього чергування є ряд відхилень, які пояснюються насамперед дією аналогії:

кінець < коньць

кінця, кінцю

стілець

ніженька

кілок

За аналогією до форм «ніжка», «стільчик» і т.д.

Не чергуються з і так звані секундарні (вторинні) о, е (наприклад, з ъ, ь): сънъ – сон, пьнь – пень.

Чергування у більшості випадків не відбувається у словах з повноголоссям –оро-, -оло-, -ере-: ворог, молот, берег.

Чергування відсутнє і в словах іншомовного походження: футбол-футболу, чек-чеки.

Водночас у найдавніших запозиченнях це чергування є: школа-шкіл, шкільний; табори-табір; хутори-хутір.

2. Чергування о, е//ø відбувається переважно при словозміні:

сон – сну

пісок – піску

посол – посла

день – дня

пень – пня

кінець – кінця

Це чергування властиве й іншим слов’янським мовам. Виникло у зв’язку з занепадом ъ, ь у слабкій позиції і вокалізацією їх у сильній позиції:

сънъ → сон - съна → сну

дьнь → день - дьня → дня

жьньць → жнець - жьньця → женця

Разом з тим чергуютьсяз фонемним нулем не тільки ті о, е, що походять з ъ, ь, а й так звані вставні о, е. Вони з’явилися так само внаслідок занепаду редукованих і розвинулися перед сонорними р, л, м, н:

вђтръ – вітер

зємль – земель

огнь – вогонь

вђтра - вітру

3. Чергування е//о після шиплячих та й

Властиве тільки українській мові. Полягає в тому, що е змінюється на о перед складом з історично твердим приголосним:

пшениця – пшоно

шести – шостий

женити – жонати

четверо – чотири

бо[йе]ць – бойовий

бъчела – бджола

Закономірність переходу е в о часто порушується аналогією до інших форм: щоці – за аналогією до щока

пишемо – пишеш

кажемо – кажеш

знаємо - знаєш

4. Буквосполичення –ри-, -ли-, -ро-, -ло- між приголосними

Ці буквосполучення зустрічаються у невеликій кількості слів і бувають переважно у відкритому складі: дрижати, кривавий, кришити, тривога, гриміти, кров, брова, блоха.

Звукосполучення в усіх цих словах походять із давніх –ръ-, -лъ-, -рь-, -ль-.

Якщо ъ або ь після плавного був у слабкій позиції, то він занепав, а плавний розвинув після себе и:

кръвавый – кривавий

трьвога – тривога

глътати – глитати

Якщо ъ і ь після плавних були у сильній позиції, то вони закономірно розвинулися у голсоний повного творення:

кръвь - кров

глътъка – глотка

У багатьох випадках закономірність розвитку даних звукосполучень порушується аналогією: блиск (за аналогією до блищати).