3.3. Пропозиція грошей і грошовий мультиплікатор

Грошова маса може збільшуватися або зменшуватися в господарській системі за двома каналами: 1) шляхом емісії грошей; 2) кредитуванням економіки комерційними банками. Проявом жорсткої монетарної політики є висока ставка рефінансування Національного банку та висока норма обов’язкових резервів, що їх комерційні банки змушені тримати в НБУ, унаслідок чого звужується ресурсна позиція цих банків та значно дорожчають кредити. Здійснення впродовж тривалого часу політики “дорогих” грошей призводить до грошового голоду в економіці. Пропозиція грошей визначається передусім грошовою емісією, яку за рішенням законодавчого органу здійснює центральний банк країни. Тому кількість грошової маси вирішальною мірою залежить від політичної волі, а також від кредитної спроможності комерційних банків, спрямованості операцій центрального банку на “відкритому ринку цінних паперів”. Якщо центральний банк купує в населення і підприємств облігації, розраховуючись грошима, він збільшує грошову масу, а продаючи облігації, — зменшує її. На пропозицію грошей впливає й динаміка руху валюти за кордон та з-за кордону. Коли приплив валюти перевищує її відплив із країни, кількість грошей зростає, і навпаки.

Основними джерелами формування пропозиції грошей є емісія монет та валюти НБУ, депозити до запитання або гроші чекових книжок, строкові (ощадні) депозити, які створюються Національним банком і комерційними банками України. Емісію грошей можна визначити за грошовим мультиплікатором, який є одним із основних індикаторів аналізу та контролю грошової маси на ринку грошей. Грошовий мультиплікатор k_Г — це коефіцієнт, який характеризує відношення грошової маси М3 до грошової бази Г_б, або, за першою формулою, k_Г = M / Г_б. Звідси грошова пропозиція дорівнює М = k_Г · Г_б.

За складом грошова маса, як відомо, поділяється на готівку, резерви та депозити (вклади фізичних і юридичних осіб). Тому грошовий мультиплікатор можна обчислити і за другою формулою:

де c –– співвідношення “готівка / депозити”; r –– співвідношення “резерви / депозити”.

Дані про діяльність банківської системи України, за якими виконано обчислення грошових мультиплікаторів першим і другим методами, наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Показники діяльності банківської системи України

Показник	1996 р.	1999 р.
Грошова маса, МЗ, млн грн	9365	22069
Грошова база, млн грн	4882	11988
Готівка в обігу, млн грн	4041	8583
Резерви, млн грн	799	1789
Депозити, млн грн	5324	10524

Грошовий мультиплікатор за першим методом:

Грошовий мультиплікатор за другим методом:

(раза).

Результати розрахунків за двома методами майже однакові, і k_Г завжди більший від одиниці. Але грошовий мультиплікатор малозначущий порівняно з іншими країнами [4], що віддзеркалює фінансові проблеми банківської системи України.

Відповідно, пропозиція грошей (M) така:

• 1996 рік –– М₀ = k_Г0 · Г_б = 1,92 · 4882 = 9373 (млн грн),

• 1999 рік –– М₁ = k_Г1 · Г_б = 1,84 · 11988 = 22 058 (млн грн).

Пропозиція грошей має відповідати двом стратегічним цілям: підтримувати економічне зростання і підвищувати реальний рівень заробітної плати.

Взаємовплив економік різних країн здійснюється передусім через гроші. Стан світової економіки накладає певні обмеження на внутрішню монетарну політику, які виявляються у вигляді трьох цінових параметрів:

а) світової ціни на експортні та імпортні товари та послуги;

б) відсоткової ставки міжнародного капіталу на світових фінансових ринках;

в) обмінного валютного курсу, тобто ціни одиниці іноземної валюти.

В економіці, яка значною мірою інтегрована у світові економічні процеси, не може відбутись значного відносного зростання внутрішніх цін, оскільки на них безпосередньо впливають світові ціни. Тому навіть незначне підвищення внутрішніх цін одразу порушить умови торгівлі в країні та призведе до орієнтації внутрішніх споживачів на імпорт. Через це надлишок грошової маси витрачатиметься на додатковий імпорт і “вийде” за межі країни.