2.4. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
З появою грошей відбувся поділ загальної маси товарів:
на рядовий товар, який відбиває реальну споживну вартість і задовольняє різноманітні потреби споживачів;
товар, який виконує роль грошей і споживна вартість якого зводиться до виміру вартості вироблених товарів і послуг.
І рядові товари, і гроші однаковою мірою є товари, оскільки їхні речові форми є носіями товарних відносин, і різняться вони лише споживними вартостями. Гроші — кількість товарів і послуг у грошовому виразі, і не має значення, що є їх речовим носієм: золото, паперові знаки, безготівкові (розрахункові) гроші або електромагнітні картки. Отож головне — не їхній речовий носій, а те, яку кількість праці відбиває певна сума грошей.
Проведення аналізу міжринкової взаємодії товарів і грошей вимагає поєднання даних відомчої банківської статистики (НБУ) та даних Державного комітету статистики України.
З економічної теорії відомо, що гроші як міра вартості використовуються для вимірювання вартості різних товарів і послуг; виконують функцію засобу обігу, якщо використовуються для купівлі товарів і послуг; є засобом нагромадження; у зовнішньоекономічних операціях гроші функціонують як світові. У процесі обігу товарів, виробництва послуг і здійснення різних платежів відбувається рух грошей на ринку в готівковій і безготівковій формах. Безготівкова форма забезпечує понад 60 % товарообігу України. Різні функції грошей зумовили використання грошових агрегатів, що їх упроваджено НБУ України з 1993 року. Усю грошову масу можна подати як сукупний грошовий агрегат (М3), що містить грошові агрегати М0, М1, М2. Під час побудови цих агрегатів кожна наступна величина збільшується на попередню. М3 — грошова маса в обігу, яка вимірюється сукупним обсягом купівельних і платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг, і яка належить приватним особам, підприємствам та державі.
Оскільки вартість рядових товарів вимірюється грошовими одиницями, а грошові одиниці є еквівалентом вартості товарів і послуг у грошовому виразі (сумі їх цін), то міжринкова взаємодія товарного і грошового ринків виявляється у внутрішньому, причинно-наслідковому взаємозв’язку за відомим з економічної теорії рівнянням обміну:
,
де М — кількість грошей в обігу;
О — оборот грошей, або середньорічна кількість разів використання грошової одиниці на придбання товарів і послуг;
Q — кількість кінцевих товарів і послуг;
Р — середньозважений рівень цін кінцевих товарів і послуг,
або Q · P — номінальний валовий внутрішній продукт (ВВП).
ВВП не є реальним продуктом, це розрахунковий показник або балансувальна стаття, яка характеризує вартість кінцевих товарів і послуг у СНР, тому і ціна ВВП не є реальною ціною. Для показника цін ВВП вживають термін “дефлятор”, який є аналітичною конструкцією у вигляді індексу (І).
Оскільки ВВП = ВВ – ПС, то розкладемо складові цього рівняння на компоненти фізичного обсягу та цін:
,
де ІРВВП — індекс ціни доданої вартості; ВВП — фізичний обсяг доданої вартості і т. д.
Звідси дефлятор ВВП можна обчислити так:
.
Тобто, дефлятор ВВП коливається під впливом зміни цін на валовий випуск продукції (ВВ) та проміжне споживання (ПС). Такий метод розрахунку фізичного обсягу ВВП називається методом подвійного дефлятування. Існують і інші методичні підходи для визначення фізичного обсягу і цін ВВП, наприклад із застосуванням методу кінцевого використання. Тоді дефлятор для ВВП можна подати як середньозважену індексів цін для компонентів ВВП за рівнянням (2) з підрозд. 2.1:
.
На
практиці застосовується спрощений
варіант розрахунку дефлятора ВВП, який
ґрунтується на тому, що індекс споживчих
цін охоплює тільки споживчий кошик
товарів і послуг (за 270 найменуваннями).
Тому для дефлятування використовується
20 % індексу оптових цін виробників
плюс 80 % індексу споживчих цін.
Наприклад, ІОЦ=1,357, ІСЦ=1,259, тоді дефлятор
ВВП такий:
=1,278.
Якщо дефлятор, знайдений тим чи іншим способом, помножимо на суму номінального ВВП, дістанемо реальний ВВП.
Завдяки доданій вартості з’являється можливість виплачувати факторам виробництва компенсації (виплати) за їх використання у процесі виробництва.
Якщо М · О > Q · P або ВВП, тобто наведена рівність порушується і грошова маса перевищує вартість товарної маси, то виникає знецінення національної грошової одиниці –– інфляція, яка виявляється у зростанні цін на товари та послуги.
Розмір грошової маси залежить від швидкості обороту грошей: чим вища швидкість, тим менша грошова маса потрібна для обслуговування (трансакцій) виробництва кінцевих товарів і послуг (ВВП). Швидкість обороту грошей (О) визначається за різними грошовими агрегатами (переважно за сукупним агрегатом М3) за формулою:
(раза).
Згідно з нашими розрахунками, в Україні швидкість обороту грошей зменшилась з 8,7 раза в 1996 році до 5,8 раза в 1999-му. Це зменшення може зумовлюватися:
а) випереджувальними темпами зростання грошової маси порівняно з темпами зростання вартості кінцевих товарів і послуг (ВВП);
б) спадом виробництва кінцевих товарів і послуг.
Аналіз показав, що за наведеним розрахунком випереджувальними темпами в Україні зростала грошова маса М3, темпи зростання якої становили 235,6 % за 1996––1999 рр., тоді як темп зростання ВВП за той самий період становив 155,9 %.
Згідно з монетаристською теорією, засновником якої є М. Фрідмен, запропоновано впровадити на законодавчій основі спеціальне монетарне правило, відповідно до якого грошова маса має збільшуватись щорічно такими самими темпами, якими зростає ВВП.
На підставі взаємозв’язку наведених щойно в рівнянні обміну абсолютних величин можна побудувати індексну модель макроекономічної пропозиції товарів і послуг:
,
яка, у свою чергу, дає змогу за допомогою індексного методу проаналізувати вплив зміни факторів — кількості грошей (М) і кількості оборотів (О) — на розмір макроекономічної пропозиції.
У динаміці потрібно аналізувати співвідношення індексів грошової маси (ІМ), споживчих цін (ІСЦ) та валового внутрішнього продукту (ІВВП), яке має бути на збалансованому національному ринку у вигляді таких нормалей:
.
Але, за нашими розрахунками, динаміка цих взаємозв’язаних показників товарного і грошового ринків в Україні за період 1996––1998 рр. була протилежною: 1,677 > 1,320 > 1,258, що ілюструється даними табл. 2.4.
Таблиця 2.4