15. Назвіть причини, які провокують виникнення «синдрому згорання» у діяльності психоконсультанта. Які ознаки (симптоми) «професійного виснаження»?

Синдром вигорання найбільш характерний для представників комунікативних професій, зокрема і для професії психоконсультантів

“Синдром згоряння” — складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження. Синдром виявляється у депресивному стані, почутті втоми і спустошеності, ентузіазму, утраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, негативній настанові щодо роботи і життя в цілому.

Синдром "професійного вигорання" -виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї. Синдром "професійного вигорання" - один із проявів стресу, з яким стикаються працівники освітніх організацій у власній професійній діяльності.

Причини «синдрому згорання»

• напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка з боку колег;

• недостатні умови для самовираження, експериментування та інновацій;

• одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконуваної роботи;

• вкладання в роботу значних особистісних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання з боку керівництва;

• зверхність у ставленні до вчителів початкових класів;

• робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру;

• невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»;

• невирішені особистісні конфлікти.

Симптоми професійного виснаження (або вигорання):

Емоційні-Втрата відчуття гумору (або надмірне використання чорного гумору).

-Подразливість, відчуття образи, смутку. Стійкий депресивний фон настрою.

-Відчуття неспроможності, провини, засудження.

-Апатія, пасивність.

Когнітивні-Труднощі концентрації уваги.-Ригідність, опір змінам.-Підозрілість, недовірливість.-Стереотипне мислення.-Формальне і відчужене мислення.-Нав’язливі думки (звільнитися, помститися і т.п.).

Поведінкові-Ухилення від роботи (прогули, очікування кінця робочого дня і т.п.).-Зменшення кількості безпосередніх контактів з пацієнтами і колегами. -Стереотипна негнучка поведінка. -Звична тяганина в роботі.-Девіантні форми поведінки (вживання алкоголю/наркотиків, подружнізради, крадіжки з магазинів...).

Соматичні- Стомлюваність, сонливість. Порушення сну. -Почастішання випадків несерйозних захворювань (наприклад, головний біль, біль в спині).

16. Назвіть причини контрперенесення. Як психолог-консультант мусить враховувати їх у процесі консультування?

Контр перенос – перенос, що виникає у консультанта до клієнта.

Нерідко , в процесі надання допомоги консультант проявляє ті чи інші стосунки або дії, які насправді продовжують його взаємовідносини з іншими значущими людьми.причини контрпереноса: 1. Прагнення консультанта сподобатися клієнтам, бути прийнятим ними і добре оціненим. 2. Боязнь консультанта, що клієнти можуть про нього погано подумати, не прийти на зустріч і т.п. 3 Еротичні і сексуальні почуття консультанта по відношенню до клієнтів, сексуальні фантазії, пов'язані з клієнтами 4 Надмірна реакція на клієнтів, що провокують у консультанта почуття, обумовлені його внутрішніми конфліктами 5 Прагнення займати пророчу позицію і давати клієнтам нав'язливі поради, як їм слід жити.

Терапевтичен або антитерапевтичен контрперенос? Допомагає або заважає він консультування? Хороший або поганий сам по собі? Відповіді на ці питання залежать від того, виявляється чи контрперенос у формі зовнішнього поведінки або являє собою тільки переживання консультанта. У першому випадку маються на увазі дії на основі внутрішніх конфліктів, і, звичайно, такий контрперенос необхідно обговорити з колегою або в спеціальних групах професіоналів, тому що неконтрольований і погано усвідомлювана контрперенос перешкоджає об'єктивності консультанта. Як внутрішніх переживань контрперенос може виявитися дуже цінним оскільки допомагає консультанту краще зрозуміти вплив поведінка клієнта впливає на нього та на інших людей. У будь-якому випадку вплив контрпереноса на хід консультування залежить від бажання та готовності консультанта поглянути на джерела своїх дійсних почуттів до клієнтів.