42.Художня специфіка «Народних оповідань» Марка Вовчка:характер оповідача, образ жінок-селянок, комплекс мотивів, специфіка оповідної манери.

Справжнє ім'я – Марія Олександрівна Вілінська.

У 1857му році в Петер­бурзі П. Куліш видав «Народні оповідання» – першу книгу Марка Вовчка. У 1859р. Марія тяжко захворіла і виїхала на лі­кування до Німеччини.

Спадщина Марка Вовчка налічує дві книги «Народних опо­відань».Образ оповідача виступає в 1-й особі, що звужує коло світогляду картини твору.

Оповідання Марка Вовчка відбивають суспільство», розкривають трагедію нищення людини справедливістю, показують страждання народу, його боротьбу проти соціального і національного гніту, а також згубність для розвитку суспільства процвітання свавільних поміщиків. Отже, основним структурним принципом творів письменниці стає гостра супереч­ність між народно-гуманістичним ідеалом і нелюдяним характе­ром суспільних відносин.

У багатьох своїх оповіданнях Марко Вовчок розкриває внутріш­ній світ простих селян, їх високі морально-етичні принципи за допо­могою прийому «вживання» в особистість оповідача, яким найчас­тіше буває жінка. В жодному з українських реалістичних оповідань і повістей письменниця не заявляє про себе безпосередньо: авторські ремарки й ліричні відступи належать оповідачеві. Цей прийом за­безпечує більшу різноманітність сприйняття і відображення жит­тєвих явищ, створює враження щиросердної розповіді-сповіді, безпо­середньо передає стан внутрішнього світу героя з народу.

У художній тканині прозових творів письменниці зростають естетичні функції пейзажу й портрета. Виробляються нові реалістичні й романтичні принципи в поетиці й стилістиці, хоча в ряді творів Марка Вовчка, помітні риси сентименталізму. У кращих зразках прозових жанрів мовна характеристика персонажів набуває чіткішої індивідуалізації.

У «Народних оповіданнях» відчувається єдність словесної й музичної образності. Марко Вовчок оперує порівняннями з живопису, звукові образи — «слово і голос» народної пісні викликають в її уяві зорові образи тощо. Іншими словами, предмет своєї творчості вона пізнає як явище естетично цілісне, в сукупності всіх його естетичних якостей. Елементи синкретизму в художньому методі письменниці беруть початок у народній пісні, думі й казці, через призму яких Марко Вовчок дивилася на дійсність.

Марко Вовчок у своїх оповіданнях нещадно ви­кривала антигуманні основи кріпосницької системи, пояснюючи причини страждання трудової людини не просто лиходійством з боку панів, а суспільними умовами, тиском соціального устрою Письменниця через показ окремих вад суспільного буття прихо­дить до широких соціальних узагальнень, показуючи трагедію по­неволених селян як «громадське лихо».

Творчість Марка Вовчка присвячена долі покріпачених се­лян. Все почуте, побачене серед учасників трагічних подій кріпо­сницької дійсності письменниця передала в збірці творів «Народ­ні оповідання». Сама назва збірки вказує на тематику, спрямова­ність творів.

У «Народних оповіданнях» Марко Вовчок виступила натхнен­ним співцем долі жінок-кріпачок. Тільки жінка могла так співчу­тливо, відверто описати становище покріпачених селянок у тогочас­ному суспільстві.