29.Основні мотиви творчості а.Метлинського в контексті історичного романтизму.Поетикальний аналіз поезії «Степ».

А. Метлинський є типовий поет-романтик. Його вдача меланхоліка, з одного боку, і впливи західноєвропейського романтизму, з другого, поклали певний колорит на всю поетову творчість. Поет тужить за минулою славою рідного краю, вибирає виключно сумні мотиви. Глибоким песимізмом перейнята вся його поезія. Метлинський ― "співець минулого", "поет могил".

У 1839 році Метлинський видав під псевдонімом Амвросій Могила збірку оригінальних поезій та перекладів «Думки і пісні та ще дещо», виразно позначених рисами романтизму. Пізніше він видав фольклорний збірник «Народные южно-русские песни» (1854), куди ввійшли зібрані ним українські народні пісні.

Свої поезії під псевдонімом А. Могила друкував у багатьох альманахах і збірниках («Молодик», «Сніп»). Збирав український фольклор. У 1854 р. видав цінну книгу «Народные южнорусские песни». Перекладав на українську мову поезії чеського поета Франтішека Челаковського.

Останні роки життя Метлинський провів у Криму (Ялта), де, тяжко хворий, 17 липня 1870 року покінчив життя самогубством.

У поезії А.М. виразно звучить також мотив високого призначення слова в житті людини. Народний співець вважє він, виступає носієм історичної пам'яті народу, саме він найгостріше відчуває духовну спустошеність людини. Не допустити, щоб загинула мова народу, ― до цього й сьогодні закликає нас поет своїми творами.

Творчість М. залишила неповторний слід у розвитку укр.романтичної поезії. Чимало зроблено поетом для духовного життя рідного народу, для розвитку його національної культури , хоч тяжка хвороба легень весь час перешкоджала здійсненню творчих задумів.

30.Специфіка романтичного герояв баладі «Мадей» і.Вагилевича.

Романтична балада в творчості західноукраїнських письменників з'являється з виступом так званої "Руської трійці". У першому друкованому збірнику, "Русалці Дністровій", уже знаходимо балади М. Шашкевича ("Погоня") та І. Вагилевича ("Мадей") - обидві написані за мотивами народних історичних пісень.

Сюжет балади пісенний: брат воює з татарином, хоче відбити сестру, але злий татарин убиває її, а татарину тут же "грудь розколов" козак - брат, який "завіз сестру додомоньку, поховав ю у садочку". Романтика козаччини була сильною, як бачимо з багатьох віршів і балад також в літературі галицьких письменників, що проживали тоді в Австрійській імперії. Тяжіння до загальних народних традицій, до опоетизування української історії, найбільше козаччини, до мови народу, самобутності літератури виявилися тут майже з однаковою інтенсивністю, як і в творчості письменників всієї України. Це можна спостерегти навіть на розвитку жанру балади. Герой цих балад - романтична фігура козака, лицаря-вояки, оборонця землі - малюється тими ж фарбами, що і в пісні: ніщо його не спиняє, поет порівнює його з соколом ("Чи то сокіл пташку жене? Чи то буря хмару несе?").

В "Мадеї" Вагилевича переважає епічний тон, а спосіб ліпки образу запозичений з романтичної поезії. Мадей очолює боротьбу з уграми, бо не може бути байдужим до долі вітчизни. Героїзм його описаний гіперболічними засобами: Куда мелькне ясним мечем, Кров рікою точить, Куда ратищем засвище, Кінь їздця волочить. З Мадея "дев'ять стрілок ссуть кровцю теплую", але він не кидає бою.