- •9.Тематична та жанрова своєрідність байок п.Гулака-Артемовського.
- •10.Поетикальна своєрідність байки-казки «Пан та Собака» п.Гулака-Артемовського
- •11.Романтичні елементи в в баладах «Рибка», «Твардорвський» п.Гулака-Артемовського.
- •12. Жанрово-стильова специфіка балади у творчості л.Боровиковського.
- •13.Проблематика байок е.Гребінки.Поетикальний аналіз байок «Ведмежий суд», «Вовк та вогонь».
- •14.Романтичні тенденції в романі «Чайковський»є.Гребінки.
- •15.Просвітницькі та сентименталістські стильові елементи в прозі г.Квітки-Основ’яненка.(1778-1843)
- •16.Специфіка композиції, засоби образотворення, характер конфлікту в повісті «Конотопська відьма» г.Квітки-Основ’яненка.
- •17.Засоби творення образів головних героїнь в повістях «Маруся», «Сердешна Оксана» г.Квітки-Основ’яненка.
- •19.Періодизація, школи українського романтизму.Типологічні різновиди вітчизняного романтизму.
- •Київський осередок(2етап)
- •Журнал «основа»(3етап)
- •20.Наукова, громадсько-політична діяльність Костомарова.Втілення ідейних засад Кирило-Мефодіївського братства в «Книзі буття укр.Народу».
- •21. Стильові особливості поетичних збірок м.Костомарова «Історичні балади», «Вітка».
- •22.Засоби творення образу Сави Чалого в однойменній драмі Костомарова.
- •23.Новаторство драматургії Костомарова. Суть і специфіка конфлікту в трагедії «Переяславська ніч»м.Костомарова.
- •24.Етнографічно-фольклористична та літературна діяльність «Руської трійці».Альманах «Русалка Дністрова»(1837)
- •25. Творчість в.Забіли, основні теми й мотиви.Аналіз поезій»Пісня», «Не щебечи, соловейку».
- •26.Ідейно-естетичні засади творчості м.Шашкевича.Аналіз поезій «Веснівка», «Руська мова».
- •27.Психологічно-особистістна лірика м.Петренка.Поетикальний аналіз поезії «Дивлюся на небо…»
- •29.Основні мотиви творчості а.Метлинського в контексті історичного романтизму.Поетикальний аналіз поезії «Степ».
- •30.Специфіка романтичного герояв баладі «Мадей» і.Вагилевича.
- •31.Життєвий шлях Тараса Шевченка.Періодизація творчості.
- •32.Кобзар т.Г.Шевченка 1840р.Загальна характеристика, композиції, основні тематичні напрямки.
- •33.Жанр балади у творчості Шевченка.Поетикальний аналіз балади «Причинна» романтичні тенденції.
- •34.Мотив фатуму в поемі «Катерина»Шевченка.Специфіка образу покритки в поезії митця .
- •35.Специфіка художньої інтерпретації національної історії в поеміТ.Шевченка «Гайдамаки».
- •36.Поетична інвектива в поемах т.Шевченка «Кавказ», «Сон». Проблема духовної кризи в посланні Шевченка «і мертвим, і живим…»
- •38. «Журнал»т.Шевченкаяк зразок мемуарно-публіцистичної прози.
- •39.Автобіографізм повістей т.Шевченка.Для тогочасного кріпака-інтелегента в повістях «Художник» та «Музыкант».
- •40.Шевченкознавство 19ст.Пошуки альтернативної інтерпретації(г.Грабович, п.Зайцев, і.Дзюба, о.Забужко, в.Шевчук та ін.)
- •41.Загальна характеристика творчості ю.Федьковича.Національно-визвоньний пафос поеми «Лук’ян Кобилиця».
- •42.Художня специфіка «Народних оповідань» Марка Вовчка:характер оповідача, образ жінок-селянок, комплекс мотивів, специфіка оповідної манери.
- •44.Розвиток байкарської традиції у творчості л.Глібова.
- •45.Синтез фольклорного таромантичного у «Вечерах на хуторе близ Диканьки» м.Гоголя.
- •46.Риси української ментальності та засоби їх репрезентації в романі «Тарас Бульба» м.Гоголя.
- •47.Характеристика творчості а.Свидницького.Історія написання та публікації роману «Люборацькі».
- •48.Жанрова специфіка роману «Люборацькі», тематико-проблемний спектр.
- •49.Життєвий і творчий шлях п.Куліша у світлі його громадянської, світоглядної позиції.
- •50.Жанрово-стильовий аналіз роману «Чорна рада»п.Куліша. Система образів, засоби творення образів представників українського козацтва.
12. Жанрово-стильова специфіка балади у творчості л.Боровиковського.
Як поет-романтик Л. Боровиковський багато в чому визначив провідні тематичні і жанрово-стильові тенденції наступного розвитку романтизму в українській літературі. Він утвердив жанр фольклорно-побутової балади («Молодиця», «Убійство», «Рибалка»), казково-фантастичної балади («Маруся», Чарівниця», «Гайдамаки»), побутову баладу із домішками історично-соціального типу сюжету («Молодиця», «Вивідка»). Більшість творів письменника тематично оберталася у традиційному колі народної демонології, вірувань, магії, обрядів, чарів, ворожіння, нещасливої любові, нерідко зв’язаної із смертю одного з героїв («Молодиця», «Маруся», «Чарівниця»).
Народно-пісенна основа чітко простежується в баладах Л. Боровиковського «Маруся», «Чарівниця», «Молодиця», «Убійство», «Волох», «Віщба» та ін. Деякі з творів цього періоду є художніми переспівами народних сюжетів, деякі написані під впливом західноєвропейських літератур, частина ж — цілком оригінальні балади, де використані основні композиційні та художньо-поетичні прийоми жанру, але тематично це абсолютно самобутні авторські твори.
Левко Боровиковський, Адам Міцкевич та Василь Жуковський – видатні письменники, майстри художнього слова, які збагатили літературу новими темами й жанрами, використали майстерно народні мотиви і образи, виявили поглиблений інтерес до фольклору та народної мови. Їх творчий зв’язок є свідченням дружби російського,українського та польського народів, доказом спорідненості слов’янських культур та літератур.
У Л. Боровиковського художні принципи романтичного мистецтва сформувалося під значним впливом В. Жуковського, А. Міцкевича та інших романтиків. Саме російський письменник відкрив українському поетові величезну можливість жанру балади, зародки нового стилю і світобачення. Світосприйняття Л. Боровиковського близьке до мрійливості, споглядальної позиції В. Жуковського, в основі якого лежало інтуїтивне відчуття життя. У баладах обох письменників добро і зло виступають як антагоністичні людському серцю, яким керують таємничі потойбічні сили. Л. Боровиковський відштовхувався від життя, але заглиблювався не тільки у світ фантастики, а й в історичне минуле свого народу.
У СВОЇХ БАЛАДАХ він втілив настрої тієї частини українського суспільства, що героїзувала визвольну боротьбу народу в минулому (козака, бандуриста), романтизував почуття й переживання простих людей; широко використовував фольклорні елементи, живу розмовну мову, захищав ідею народності й місцевого колориту. Письменник вважав, що для стилістики нового мистецтва потрібна народна символіка, легенди й перекази, які відтворюють ідеальні сторони життя, відкидаючи все прозаїчне та дріб’язкове. Як і А. Міцкевич, український романтик створює балади на основі народних пісень: сирітської пісні (“Журба”), історичної пісні про боротьбу з татарами й турками (“Козак”), пісні русалок (“Заманка”), пісні “Ой у полі жито копитами збито” (“Убійство”), пісні “Їхав козак за Дунай” (“Розставання”).
Звернення до балад поетами-романтиками зумовлено загальним літературним напрямком того часу – романтизмом, захопленням народною поезію. У А. Міцкевича і В. Жуковського спільною причиною створення балад була гіркота соціальної нерівності, яка зробила неможливими мрії про щастя з коханою. А от Л. Боровиковський звернувся до цього жанру під впливом вищезгаданих письменників,
які успішно показали себе в ньому.
У баладах Л. Боровиковського “Вивідка”, “Чарівниця” простежу ється мотив використання чар, отрути і справедливої кари за це. У першому творі дівчина Галя отруїла свого брата з намови милого,
який потім від неї відмовився. У другому - Марусенька за допомогою чар закохує в себе Гриця, одружується з ним, а згодом після весілля хлопець помирає.
Мотиви любові до України та самопожертви задля її свободи звучать і в баладах “Бандурист” та “Палій” Л. Боровиковського. Автор героїзує визвольну боротьбу народу, порівнює славне минуле й нікчемне сучаснеУ баладі “Бандурист” минуле відтворюється за посередництвом образу народного співця-бандуриста, який є носієм пам’яті народу і прославляє мудрого гетьмана Б. Хмельницького. Герой балади – козак, мужній лицар, що вже не раз виступав за боротьбу проти ворогів рідного краю, вільний, відважний, хоробрий воїн, що зневажає смерть і готовий дати відсіч туркові. Центральний персонаж розкривається у відмові від родинного затишку; його натурі більше відповідає шалений гін на коні. Таким є й образ Палія – героя однойменного твору, який виступає у військовий похід, аби “…ляхів по-лякати”.