26.Ідейно-естетичні засади творчості м.Шашкевича.Аналіз поезій «Веснівка», «Руська мова».

Народився в 1811 с. Підлісся на Львівщині в родині священика. Навчався в Золочівській німецькій школі, Львівській та Бережанській гімназіях, з 1629р. -у Львівській духовній семінарії та на філософському відділенні університету. У 1830 р. був виключений із семінарії, продовжив навчання в університеті. У 1834 р. поновив навчання в семінарії, але вважався "політично неблагонадійним".

У 1838 р. став священиком у с. Гумниськи, а згодом - Новосілки. Селяни дуже любили і поважали молодого священика. Постійні нестатки, напружена праця, сутички з начальством згубно позначилися на здоров'ї М. Шашкевича. Він помер від сухотна 32-му році життя.

Поет, громадський діяч. Разом із Я. /словацьким та і. Вагилевичем заснував гурток "Руська трійця" (1832), який ставив собі за мету шляхом поширення в народі освіти, видання художніх творів і науково-популярних праць досягти національного відродження Галичини, вибороти громадські права. Членами гуртка були укладені альманахи "Син Русі", "Зоря", "Русалка Дністровая". Вихід останнього у 1837р. започаткував розвиток нової української літератури в Галичині.

Художній доробок М, Шашкевича складається з ліричних віршів, історичних поем, балад, байок, оповідання "Олена", що мають яскраво виражений романтичний характер. Романтизм його ґрунтувався на народно-національній основі, спирався на усну народну творчість. Також писав твори для дітей, уклав "Читанку", надруковану фонетичним правописом.

У  «Русалці Дністровій» опубліковано оповідання Шашкевича «Олена», яке цікаве тим, що в ньому розповідається про опришків як захисників народу від панської сваволі. Письменник уславив карпатських опришків як захисників пригноблених, народних мес­ників, висловив протест проти соціального гніту. Як і у віршах «Наливайко», «Хмельницького обступленіє Львова», позитивним героєм у гостросюжетному оповіданні виступає народний ватажок — опришок Медведюк. Саме він допомагає врятувати наречену Олену, яку просто з весілля вкрав пан. Медведюк повертає Олену кохано­му парубку, а панський маєток спалює.

У  творі образи опришків романтизовані. Це люди не просто вільного безтурботного життя без панів, а насамперед лицарі обо­в’язку, захисники народу. Такі погляди були діаметрально проти­лежними поглядам австрійської влади. Це були погляди народу, висловлені письменником у художній формі.

Романтизм М. Шашкевича був активним запереченням існу­ючого феодально-шляхетського поневолення народних мас. Його звертання до минулого характеризується не втіканням від дійсності, а засобом боротьби за майбутнє. Творчість письменника мала ве­лике значення, адже саме Маркіянові Шашкевичу судилося стати найяскравішим зачинателем нової літератури демократичного спрямування на західноукраїнських землях.

27.Психологічно-особистістна лірика м.Петренка.Поетикальний аналіз поезії «Дивлюся на небо…»

Спадщина М. Петренка складається переважно з ліричних творів, значна частина яких об’єднана у поетичні цикли «Небо», «Слов’янськ», «Недуг». Це психологічно-особистісна лірика, в якій переважають мотиви кохання, туги за батьківщиною, романтичний порив і прагнення до ідеалу. Загалом можна стверджувати, що організація поетичного світу М. Петренка підпорядкована романтичній антитезі між буденністю й ідеалом, однак ця антитеза на рівні художнього осмислення світу та образного втілення постає досить своєрідно. У циклі «Небо» ліричний герой виявляє себе в пориві до загадкової й гармонійної сфери, що виступає втіленням ідеалу – це окремий світ гармонії, що забезпечує захист душі героя від марноти щоденних турбот і дозволяє душевному потенціалу реалізуватися повною мірою. У циклі «Слов’янськ» ідеальним світом постає мала батьківщина автора, яка сприймається швидше не територіально, а в нерозривному зв’язку зі спогадами дитинства і юності – безтурботним життям і закоханістю. У циклі «Недуг» драматично переживається втрачене кохання, ліричний герой прагне усвідомити і психологічно прийняти цю втрату.

Вірші М. Петренка зазнали значного впливу фольклорної лірики, однак слід підкреслити, що поетові вдалося підпорядкувати цей вплив власному, в основі романтичному творчому мисленню. Він запропонував цікаві зразки психологічно-особистісної, передусім інтимної та медитативної лірики. Для свого часу твори М. Петренка стали безперечним свідченням естетичного оновлення літератури, прагненням визволитися від побутового етнографізму та включитися в русло загальноєвропейського культурного розвитку, зокрема розвитку романтизму.

На землі Донецькій народився чудовий поет М. М. Петренко, автор віршів і пісень, сповнених радістю, життям, любуванням природою.

особливо пісню «Дивлюсь я на небо...», яка стала народною і яка зворушує своєю глибокою щирістю; філософськими роздумами про Всесвіт, про  нескінченність. Виконуючи її ніби набуваєш крил, і з'являється бажання бути корисним людям  і Вітчизні»