
- •2. Поняття і принципи конституційно-правового статусу особи в Україні
- •5. Закордонні українці: конституційно-правове регулювання статусу
- •6. Інститут вимушених переселенців за законодавством України
- •7. Громадянство України як елемент конституційно-правового статусу особи. Правове регулювання громадянства в Україні
- •8. Поняття громадянства і належність до громадянства України
- •9. Принципи громадянства. Поняття та іх характеристика
- •10. Принцип єдиного громадянства за законодавством України
- •11.Поняття і підстави набуття громадянства України
- •12. Підстави та умови набуття громадянства України
- •13. Порядок припинення громадянства україни
- •14. Повноваження державних органів у вирішенні питань, пов’язаних з громадянством
- •15. Поняття і види конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні
- •16. Поняття, зміст та характеристика конституційних особистих прав і свобод людини
- •17. Поняття, зміст і загальна характеристика конституційних політичних прав і свобод людини.
- •18.Право на об’єднання як політичне право громадян України.
- •19. Конституційно правовий статус політичних партій в Україні
- •20. Поняття політичних партій і громадських об'єднань та їх місце в політичній системі України
- •21. Правове регулювання статусу політичних партій і громадських об’єднань
- •22. Порядок створення та припинення діяльності об'єднань громадян
- •23.Конституційно-правовий статус громадських об'єднань
- •24.Право на звернення за законодавством
- •25. Поняття, зміст та загальна характеристика економічних соціальних та культурних прав за Конституцією України
- •26.Гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні
- •27. Юридичні гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні.
- •28. Обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні.
- •29.Конституційні обов'язки людини і громадянина як елемент конституційно-правового статусу особи в Україні.
- •30. Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- •31.Акти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- •32. Поняття, структура правового статусу національних меншин
- •35. Принципи і функції безпосередньої демократії
- •36. Механізм безпосередньої демократії в Україні
- •37. Форми здійснння народовладдя в Україні
- •38. Мирні зібрання як форма безпосередньої демократії в Україні
- •39.Поняття та види виборів в Україні
- •40. Поняття і функції виборів
- •41. Поняття і принципи виборчого права за чинним законодавством України
- •42. Види виборчих систем
- •43. Виборчі системи в Україні: поняття та види за законодавством
- •44. Виборчі системи в Україні: досвід використання в Україні
- •45. Мажоритарна виборча система; поняття, загальна характеристика.
- •46. Пропорційна виборча система: поняття, загальна характеристика.
- •47. Змішана виборча система: поняття, загальна характеристика.
- •48. Виборчий коефіціент: поняття, характеристика за законодавством України
- •51. Суб’єкти виборчого процесу: поняття і характеристика
- •53. Територіальна організація виборів. Поняття та види виборчих округів за законодавством України
- •54. Поняття виборчої комісії та їх система на виборах за законодавством України
- •55. Центральна виборча комісія: поняття, порядок утворення та діяльності
- •56. Акти Центральної виборчої комісії
- •57. Виборча формула. Способи переведення голосів виборців у мандати за законодавством України
- •58. Відповідальність за порушення виборочого законодавства (на прикладі виборів народних депутатів)
- •59. Референдум в системі безпосередньої демократії: поняття, види, законодавче закріплення
- •60. Предмет та порядок призначення всеукраїнського референдуму в Україні
44. Виборчі системи в Україні: досвід використання в Україні
Запровадження пропорційної виборчої системи в Україні оцінювалося здебільшого позитивно. Перший досвід застосування пропорційної системи для виборів народних депутатів України в 2006 р., результати цих виборів та наступні політичні події активізували проблему моделі виборчої системи для України. У парламентських виборах 2006 р. брали участь 79 партій, 51 із них перебувала у складі 17 виборчих блоків, а 28 були самостійними суб’єктами. Тобто не брали участі у виборах лише 46 партій із тих 125, що мали таке право. Їх результатом стало обрання повного складу Верховної Ради України п’ятого скликання. Застосування цієї виборчої системи для обрання народних депутатів у 2006 р. у цілому було оцінено позитивно. У той же час результати цих парламентських виборів дали підстави для суттєвої критики застосованої моделі пропорційної виборчої системи. Актуальним є питання запровадження можливості обирати конкретних представників у списках кандидатів від політичних партій.
В Україні змішана виборча система діяла у період з 1998 по 2006 р . з рівним співвідношенням мажоритарної та пропорційної частин. Використання змішаної виборчої системи було зумовлено низкою причин . Зокрема , проблема полягала в тому , що переважна більшість політичних партій не були активними суб’єктами політичної системи українського суспільства, державного управління, виборчого процесу. Україна в 2012 р . повернулася до змішаної виборчої системи , незважаючи на певні закономірності співвідношення виборчої системи та форми правління. Як правило , влада у президентських республіках формується за мажоритарною системою абсолютної більшості , а в парламентських республіках - за змішаною, або пропорційною.
Закон України «Про вибори народних депутатів України» було ухвалено 18 листопада 1993 р. Запроваджувалася мажоритарна виборча система абсолютної більшості, що було обумовлено, насамперед, слабкістю політичних партій та тим, що Верховна Рада виявилася політично неструктурованою. Обраним в одномандатному виборчому окрузі вважався кандидат, який збирав абсолютну більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, але не менш як 25 % від числа виборців, внесених до списків виборців даного округу. При однаковій кількості голосів проводиться повторне голосування . Вимога здобуття абсолютної більшості голосів поширювалася й на другий тур. До того ж кандидат , не обраний в окрузі , втрачав право брати участь у повторних виборах у цьому виборчому окрузі. Незмінною залишилася вимога 50- відсоткової участі у голосуванні виборців , внесених до списків виборців даного округу , задля визнання виборів такими, що відбулися. Також мажоритарна система застосовувалась на виборах президента у 2004 році, та парламенту у 2012 році. В результаті чого, мажоритарна система абсолютної більшості в Україні довела свою нерезультативність : були витрачені величезні кошти на виборчу кампанію, а до часу завершення функціонування парламенту України він так і не був сформований у повному складі .