32. Поняття, структура правового статусу національних меншин

Правовий статус національної меншини - це певний набір факторів, що обумовлюють місце, роль і правове положення національної меншини у суспільстві, у взаємовідносинах з іншими соціальними спільнотами, й передусім з більшістю населення, іншими національними меншинами та етнічними групами, а також з державними органами та органами місцевого самоврядування.

До правового статусу національних меншин входять такі основні елементи:

а) принципи правового статусу національних меншин;

б) основні права національних меншин;

в) основні обов'язки національних меншин;

г) гарантії реалізації прав національних меншин.

Принципи правового статусу національних меншин Ї це провідні, основоположні ідеї та вимоги, згідно з якими здійснюються визнання і формально-юридичне визначення в міжнародно-правових документах та нормативно-правових актах національного законодавства держав основних прав і обов'язків національних меншин та гарантій їх реалізації.

Національним меншинам в Україні гарантуються рівні політичні, економічні і культурні права і свободи незалежно від їх національного походження. При цьому вони користуються захистом держави на рівних підставах.

Обов'язоки нац меншин - це вид і міра суспільно необхідної поведінки як окремих осіб, так і національних меншин в цілому, обумовлена потребами задоволення інтересів особи й суспільства, забезпечення прав інших людей, інших національно-етнічних спільнот і держави, їх існування i подальшого розвитку

Гарантії реалізації прав національних меншин України - це сукупність взаємоузгоджених політичних, економічних та соціально-культурних чинників, які створюють необхідні умови для збереження національної самобутності та розвитку певної національної меншини як єдиного організму, а також правових засобів, спрямованих на забезпечення їх фактичного використання та захисту.

Систему гарантій реалізації прав національних меншин складають:

1) загальні (політичні, економічні, соціально-культурні) гарантії;

2) спеціальні (правові та інституційні) гарантії.

33. Принципи конституційно-правового статусу національних меншин До правового статусу національних меншин входять такі основні елементи: а) принципи правового статусу національних меншин; б) основні права національних меншин; в) основні обов'язки національних меншин; г) гарантії реалізації прав національних меншин. Принципи правового статусу національних меншин — це провідні, основоположні, засадничі, фундаментальні ідеї, згідно з якими і в межах яких здійснюються визнання і формально-юридичне визначення в міжнародно-правових документах та нормативно-правових актах національного (внутрішнього) законодавства окремих держав основних прав і обов'язків національних меншин та гарантій їх реалізації. Головні принципи правового статусу національних меншин визначаються з урахуванням положень міжнародно-правових документів, присвячених правовому статусу національних меншин, Конституції України та поточного українського законодавства, а також висловлених у науковій літературі думок стосовно засад етнонаціональної політики1 та філософсько-методологічних принципів організації співжиття у багатоетнічних країнах2. Такими засадничими ідеями є принципи: 1) визнання та поваги прав окремої особи, прав національних меншин та прав будь-яких інших національно-етнічних спільнот; 2) рівноправності (рівних прав осіб, що належать до національних меншин, та рівних прав національних меншин як спільнот); 3) неприпустимості дискримінації національних меншин, проявів расизму, ксенофобії, антисемітизму; 4) взаємопов'язаності та взаємозалежності прав і обов'язків національних меншин; 5) універсальності та неподільності прав національних меншин; 6) невід'ємності прав національних меншин; 7) подолання міжнаціональної напруженості шляхом взаємних консультацій, діалогу та пошуку компромісів; визнання та поваги територіальної цілісності держав і непорушності існуючих кордонів тощо. Головними принципами правового статусу національних меншин в Україні є: визнання та поваги прав окремої особи, прав національних меншин та прав будь-яких інших національно-етнічних спільнот; рівних прав національних меншин; неприпустимості дискримінації національних меншин, проявів расизму, ксенофобії, антисемітизму; визнання багатоетнічності, багатомовності, полікультурності здобутком людства, ознакою багатства суспільства; толерантності, тобто психологічної налаштованості на доброзичливість, неупереджене ставлення до національних меншин; універсальності та неподільності прав національних меншин; невід’ємності прав національних меншин; взаєморозуміння, взаємодії та співробітництва національних меншин між собою та з титульною нацією; вирішення непорозумінь, міжнаціональної напруженості та будь-яких проблем і конфліктних ситуацій виключно шляхом діалогу; державної підтримки розвитку малих народів та національних меншин. 34. Поняття, суть і форми безпосередньої демократії. Ст. 5 КУ. Демократія - визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади в державі та його реальна участь у її здійсненні. КУ розрізняє безпосередню (пряму) і представницьку демократію. Безпосередня (пряма) демократія - пряме волевиявлення народу України, територіальної громади чи іншої спільноти, що здійснюється у відповідності до чинного законодавства. Представницька демократія - форма демократії, за якої владні рішення приймаються уповноваженими народом шляхом виборів представниками. - Інститут безпосередньої демократії є джерелом, основною формування педставницької демократії, без виборів як найважливішого інституту безпосередньої демократії не може йтися про формування органів представницької демократії. - В деяких випадках безпосередня демократія може слугувати підтримкою для інституту представницької демократії, виконуючи суттєву роль при прийнятті найважливіших рішень. - За допомогою референдумів та зборів громадян чиниться вплив на зміст та основні напрями діяльності представницьких органів державної влади та ОМС. - Деякі інститути безпосередньої демократії у певному розумінні є водночас й інститутами представницької демократії (вибори). - Безпосередня демократія за своєю суттю є прямим волевиявленням народу (ст.5,36,69 КУ). - За змістом - формування органів дердавної влади та ОМС, прийняття законів та інших рішень, гарантування конституційного ладу, захист суверенітету та територіальної цінності. - Способи волевиявлення: вибори, референдуми і тд. Форми безпосередньої демократії КУ визначає пріорітетними формами народного волевиявлення вибори і референдум (ст.69 КУ). Всеукраїнський референдум - спосіб здійснення влади безпосередньо українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень з питань загальнонаціонального значення шляхом таємного голосування. Збори - спільне перебування де-небудь спеціально запрошених осіб для обговорення і прийняття рішення з того чи іншого питання. Мітинги - масові збори громадян під відкритим небом для публічного обговорення нагальних проблем суспільно-політичного життя. Проводяться як збори однодумців для висловлення колективної думки з певного питання і здобуття прихильності до неї населення. Після публічних виступів організаторів мітинга та його учасників приймається резолюція з відповідними вимогами та закликом. Демонстрація - масова хода прибічників певної політичної сили, соціальної ідеї чи практичної життєвої вимоги з метою прилюдного вираження своєї позиції. Петиції - індивідуальне або колективне звернення. Загальні збори громадян за місцем проживання - форма безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Місцеві ініціативи - члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у Раді будь-якого питання віднесеного до відання місцевого самоврядування. Громадське слухання - зустрічі х депутатами відповідної Ради та посадовими особами ОМС під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Помаранчева революція - компанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенко. Плебісцити, акти громадської непокори, голодування.