69. Майнова відповідальність за порушення земельного законодавства.

На думку А. М. Мірошниченка, під майновою відповідальність у правовій доктрині зазвичай розуміють різновиди юридичної відповідальності, які передбачають компенсацію за­ подіяної шкоди. Хоча майнові санкції можуть бути характерними для бага­ тьох видів відповідальності, наприклад, адміністративної та кримінальної, проте у перерахованих випадках відповідальність має не компенсаційне, а каральне призначення, тому до майнової відповідальності традиційно відносять лише (1) цивільну відповідальність, (2) матеріальну відповідаль­ ність за трудовим правом, та, з певною долею умовності, (3) відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

У правовому регулюванні відносин щодо застосування цивільної від­ повідальності можна умовно виділити три рівні: (1) норми «загального» цивільного законодавства та норми господарського законодавства, що їх практично повністю відтворюють, (2) норми екологічного законодавства, що передбачають особливості відповідальності за екологічні правопору­ шення, і (3) норми земельного законодавства, що передбачають особли­ вості відповідальності за власне земельні правопорушення як різновиди екологічних правопорушень.

(1) До першої групи норм належать положення глав 81 («Створення загрози життю, здоров ’ю, майну фізичної особи або майну юридичної осо- би»), 82 («Відшкодування шкоди») ЦКУ, які передбачають загальні засади цивільної відповідальності, яка настає за цивільно-правовий делікт, що в за­ гальному випадку включає в себе протиправне діяння, шкоду, причинний зв *язок між ними, вину. Цивільним законодавством може передбачатися відповідальність і за шкоду, заподіяну правомірними діями (в стані край­ ньої необхідності - ст. 1171 ЦКУ) або шкоду, заподіяну без вини (джерелом підвищеної екологічної небезпеки - ст. 1187 ЦКУ). Положення цивільного законодавства значною мірою відтворені у главі 25 ГКУ («Відшкодування збитків у сфері господарювання»),

(2) До другої групи норм належать положення ст. ст.. 68, 69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища». Ч. 1 ст. 69 Закону вста­ новлює специфіку цивільної відповідальності за екологічні (у т. ч. земельні) правопорушення

Також важливою є вказівка ч. 4 ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», за якою «Підприємства, установи, організації та громадяни зобов ’язані від­ шкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку тарозмірах, встановлених законодавством України.»

Законодавство встановлює такі способи визначення розміру шкоди, заподіяної земельними правопорушеннями:

• витратний (відшкодуванню підлягають витрати на усунення шкоди): напр., ст. 48 ЗУ «Про забезпечення санітарно-епідеміч- ного благополуччя населення» встановлює обов’язок порушників «компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на подання медичної допомоги потерпілим»;

• розрахунковий: див., напр., ПКМ від 15.02.2002 No 175 «Про за­ твердження Тимчасової методики оцінки збитків від наслідків над­ звичайних ситуацій природного і техногенного характеру».

Ст. 156 ЗКУ передбачає можливість відшкодування шкоди у певних випадках порушення земельного законодавства. Дана стаття шкідлива не лише тим, що створює непотрібне казуїстичне дублювання загальних положень цивільного за­ конодавства; ще гірше те, що її формулювання можуть створити хибне враження, що у випадках заподіяння шкоди земельними правопорушеннями, не згаданими у статті, така шкода не повинна відшкодовуватися. Це, звичайно, не так.

Розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального до­ зволу обчислюється за спеціальною методикою, затвердженою ПКМ від 25.07.2007 No963 в ред. Від 05.08.16.

Крім того, ПКМ від 17.12.2008 No 1098 «Про визначення розміру збит­ ків, завданих унаслідок непроведення робіт з рекультивації порушених земель» передбачено стягнення відповідних збитків у розмірі відсотків, нарахованих на кошторисну вартість робіт з рекультивації, виходячи із облікової ставки НБУ.

На рівні ЄС відповідальність за екологічну шкоду останнім часом набуває специфічних рис, що виводять її за рамки класичної цивільної відпо­ відальності. Так, відповідно до принципу «забруднювач платить» суб’єкт (оператор), що спричиняє екологічну шкоду або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди, повинен, за загальним правилом, нести витрати на всі необхідні запобіжні або відновні заходи.