53.Правові основи здійснення контролю за використання та охороною земель

Контроль за використанням та охороною земель «полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України»

Функція контролю пов’язана із функцією моніторингу, проте, на відміну від моніторингу, для контролю характерний владний вплив на порушників, об’єктом моніторингу є землі, а контролю – власники, користувачі.

Глава 32 зк виділяє три види контролю: (1) державний (2) самоврядний (3) громадський

ДЕРЖАВНИЙ

За використанням та охороною земель - здійснюється Держгеокадастром (раніше Державною інспекцією с/г), а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – Держекоінспецією.

Регулювання: ЗК, ЗУ «Про державний к-ль за використанням та охороною земель», ЗУ «Про охорону земель», Постанова КМУ «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері землеустрою і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Держгеокадастром», , засади притягнення до адміністративної відповідальності за земельні правопорушення - КУпАП.

САМОВРЯДНИЙ

Здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами

Регулювання: ЗК, ЗУ «Про охорону земель», ст. 15 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Оскільки на законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю визначаються лише в загальному вигляді, існує практика деталізації положень Законів у актах самих органів місцевого самоврядування: див., наприклад, рішення Київради № 16/890 від 25.09.2003 «Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві».

54.Правове регулювання землеустрою

Правове регулювання: ст. 181, 186-1, ЗУ Про землеустрій

Землеустрій законодавчо визначається як «сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил» (ст. 1 ЗУ «Про землеустрій» від 22.05.2003, ст. 181 ЗКУ).

Проте, на практиці це визначення критикується (це позиція кафедри!): ототожнює землеустрій із регулювання земельних відносин, спрямованих на впровадження різноманітних заходів для раціональної організації територій земельних ділянок. Таке визначення є занадто широким. При з’ясуванні поняття ЗЕМЕЛЕУСТРІЙ потрібно виходити із того, що дане поняття на сьогоднішній день несе те смислове навантаження, яке обумовлено змістом землеустрою, а саме ст. 184 ЗК.

Землеустрій – ( практика) діяльність спеціально уповноважених суб’єктів – сертифікованих землевпорядників та органів дв та мс з розробки, погодженні та затвердженні документації із землеустрою, перелік якої визначається законодавством України.

Залежно від завдань, змісту та методів проведення прийнято виділя­ти дві форми землеустрою: внутрігосподарський (організація території сільськогосподарських підприємств із запровадженням сівозмін, упо­рядкування сільськогосподарських угідь, розробка заходів щодо бороть­би з ерозією тощо) та міжгосподарський землеустрій (утворення нових землекористувань, ліквідація черезсмужжя, встановлення меж населених пунктів тощо)

ЗМІСТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ (написала те, що легко запам’ятати)

() встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань;

() розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;

() складання проектів відведення земельних ділянок;

() встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;