- •1.Загальна характеристика управлінської діяльності.
- •2.Поняття та види функцій державного управління.
- •3.Адміністративно-правові режими.
- •4. Поняття та види форм державного управління.
- •5. Адміністративний договір.
- •6. Поняття, ознаки та класифікація актів органів державного управління.
- •11. Моделі державної служби
- •12. Поняття державної служби
- •13. Принципи державної служби: загальна х-ка
- •14. Забезпечення рівного доступу до державної служби як принцип державної служби
- •15. Політична неупередженість як принцип державної служби
- •16. Адміністративно-правовий статус державного службовця
- •17. Основні права державного службовця
- •18. Основні обов’язки державного службовця
- •19. Повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби
- •20. Національно-правовий статус Національного агентства України з питань державної служби
- •22. Проходження державної служби.
- •23. Дисциплінарна відповідальність державного службовця
- •24. Підстави припинення державної служби.
- •25. Поняття та особливо9сті служби в омс
- •26. Організаційно-правові засади державної політики в сфері господарської діяльності
- •27. Державні органи управління та регулювання в сфері господарської діяльності
- •28. Форми і методи державного управління у сфері господарської діяльності ?????
- •29. Правові засади ліцензування видів господарської діяльності
- •30. Правові засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності
- •31. Правові засади дозвільної системи у сфері господарської діяльності
- •32.Державний контроль та нагляд у сфері господарської діяльності
- •33. Адміністративно-правове регулювання у сфері підприємництва
- •35)Основні напрямки підтримки малого і середнього бізнесу за законодавством єс.
- •36)Адміністративно –правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції.
- •37)Правовий статус Антимонопольного комітету України
- •38.Адміністртивно-правове регулювання у сферах природних монополій
- •39.Адміністративно-правове регулювання у сфері енергетики
- •40. Адміністративно-правове регулювання та державне управління в сферах енергетики та комунальних послуг
- •42. Адміністративно-правове регулювання та державне управління у сфері охорони здоров’я
- •43. Адміністративно-правове регулювання та державне управління у сфері освіти
- •44. Адміністративно-правове регулювання та державне управління у сфері науки
- •45. Організаційно-правові засади у сфері політики державних фінансів
- •46 Питання
- •23.Правовий статус дфс
- •2) Внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування:
- •25. Правовий статус Державної служби фінансового моніторингу України
- •26. Державна фінансова інспекція України: структура, повноваження
- •2) Здійснює державний фінансовий контроль за:
- •3) Здійснює контроль за:
- •4) Забезпечує участь представників Держфінінспекції в ревізійних комісіях господарських організацій, у яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного капіталу;
- •5) Вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:
- •27.Правовий статутс Рахункової палати України
- •Рахункова палата:
- •28.Правовий статус Міністерства фінансів України
- •Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань:
- •47 Питання
- •48. Система органів державного фінансового контролю
- •49. Форми та методи державного фінансового контролю.
- •50. Національний банк як суб’єкт державного управління.
- •51. Правові засади банківського регулювання і банківського нагляду
- •52. Правові засади ліцензування банківської діяльності та операцій
- •53. Правові засади застосування санкцій за порушення банківського нагляду
- •54. Загальна характеристика державної політики у сфері праці та соціальної політики.
- •55. Організація державного управління у сфері праці та соціальної політики.
- •56. Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціальної політики.
- •58. Організація державного управління у сфері охорони здоров’я.
- •59. Адміністративно-правове регулювання дозвільно-реєстраційних функцій у сфері охорони здоров'я
- •60. Державний контроль та нагляд у сфері охорони здоров’я.
- •61. Загальна х-ка державної політики у сфері освіти
- •62. Організація державного управління в сфері освіти.
- •63. Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері освіти
- •1)Державна інспекція навчальних закладів України
- •2)Органи місцевої влади з питань освіти.
- •65. Загальна характеристика державної політики у сфері науки
- •66. Організація державного управління у сфері науки
- •67. Загальна характеристика державної політики у сфері культури
- •68. Організація державного управління у сфері культури
- •69.Здійснення реєстраційно-дозвільних функцій у сфері культури.
- •70.Державний контроль та нагляд у сфері культури.
- •71.Органи державного управління в сфері юстиції.
- •72 Загальна характеристика державного управління в сфері внутрішніх справ
- •73 Органи,які здійснють держ. Управління в сфері внутрішніх справ
- •74. Форми та методи
- •75. Загальна характеристика зовнішньополітичної діяльності
- •76. Організація державного управління у сфері закордонних справ
- •77. Правові засади дипломатичної служби
- •78. Адміністративно-правове регулювання питань перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства
74. Форми та методи
Метод же управління — це спосіб впливу керуючого суб’єкта на поведінку об’єкта управління, яким може бути фізична особа (група осіб) або відповідні відносини.
Під методом адміністративної діяльності органів внутрішніх справ слід розуміти цілеспрямований спосіб поведінки, набір дій та засобів, які повторюються і ведуть до вирішення завдань по охороні громадського порядку та громадської безпеки.
Адміністративна діяльність поліція здійснюється методами переконання та примусу, які найпослідовніше відбиваються через механізм прав та обов’язків. Ці методи використовуються у всіх сферах, галузях, на всіх рівнях діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ.
Переконання становить комплекс виховних, роз’яснювальних та заохочувальних засобів, які здійснюються з метою підвищення організованості, дисципліни громадян, добровільного виконання ними законів. Саме переконання формує правосвідомість, внутрішню готовність до прийняття й виконання загальнообов’язкових правил.
В адміністративній діяльності органів внутрішніх справ переконання спрямоване на виховання у громадян внутрішньої потреби й стійкості звички правомірної поведінки, попередження антигромадських, протиправних вчинків, на позитивний вплив щодо правопорушника. Переконання передує примусові, який застосовується до громадян, не здатних скеровувати свою поведінку у відповідності з державною волею. Переконання також супроводжує заходи примусу, переплітається з ними, вирішує загальне завдання, що полягає у вихованні почуття обов’язку та відповідальності перед трудовим колективом, суспільством, державою.
Адміністративний примус — різновид державного примусу, який за своєю суттю є втручанням у сферу правових інтересів правопорушника, інших суб’єктів права, включає заходи припинення адміністративних правопорушень, адміністративного попередження та адміністративного стягнення.
Примусовий вплив може виявлятися у фізичному впливі, у чисто примусових діях або психічному впливі, тобто спонуканні до певних дій, бажаної поведінки.
Активно використовуються в діяльності органів внутрішніх справ адміністративний та економічний методи.
Адміністративний метод переважно пов’язаний з адміністративно-правовою формою діяльності, якою є правові акти управління,організаційно-розпорядчі заходи, засоби стимулювання і правового примусу, контроль тощо.
Цей метод дає однозначне вирішення відповідної управлінської ситуації, має обов’язкову силу для адресата й виключає альтернативу в обранні способів дії.
Адміністративні акти — основний інструмент цього методу. Вони мають обов’язковий характер для виконавців, а їх невиконання тягне за собою юридичну відповідальність.
Адміністративному методу притаманні певні ознаки, передусім — це централізація, єдиноначальність, субординація, ієрархічність, імперативність тощо, які за певних умов та при відповідному ступені юридичного оформлення набувають значення самостійно діючих методів адміністративної діяльності міліції.
Економічний метод адміністративної діяльності органів внутрішніх справ не передбачає «адміністрування», проте, як такий, що використовується державним органом, набуває обов’язкового характеру. Наслідки невиконання виявляються у матеріальних збитках, упущеній вигоді, грошових компенсаціях і та. ін.
В адміністративній діяльності органів внутрішніх справ використовуються також методи субординації та координації.
Субординація — це службове підпорядкування молодшого за посадою старшому. Ці відносини вертикального типу спираються на правовий порядок і виявляються у правових актах управління або усних розпорядженнях керівників та відповідних діях підпорядкованих їм осіб.
Особливість методу — повний контроль керівником підрозділу дій підпорядкованих працівників. Методу субординації в діяльності органів внутрішніх справ здебільшого відповідає авторитарний стиль керівництва. Його прояви: жорстока підпорядкованість владі керівника, схильність до прийняття одноосібних рішень, які доводяться до підлеглих у вигляді чітких зрозумілих команд.
Субординація — це домінуючий метод в діяльностіполіції. Його значення не слід применшувати, оскільки на багатьох ділянках органів внутрішніх справ субординаційні відносини мають забезпечити стабільність, ритмічність, ефективність праці.
В діяльності органів внутрішніх справ великого значення набуває метод координації, який відкриває можливість для взаємодії підрозділів, служб, делегування повноважень від керівника до виконавців і розвитку на цій основі саморегулювання, взаємоконтролю, взаємоінформації,взаємодопомоги.
При цьому методові характер дій керівника нагадує «диспетчерування», тобто коригування дій підлеглих. Особливо не проявляється при проведенні операцій, рейдів, в яких задіяні працівники різних підрозділів і служб органів внутрішніх справ.
Застосування методу координації в адміністративній діяльності поліції здійснюється на підставі планування, прогнозування та моделювання можливої ситуації, чіткого розмежування функцій служб і підрозділів, їх керівників і підлеглих.