Нормування виробничих запасів:

1. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали, покупні напівфабрикати.

2. Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається за формулою:

3. Н = О* N,

де О – одноденні витрати сировини, матеріалів, н/ф;

N - норма оборотних коштів (дн.)

Норма по виробничих запасах визначається так:

N (дні) = Зтрансп + Зпідгот + Зтехнол.+Зпоточ.+ Зстрах.

де Зтрансп. – транспортний запас. Включається лише по тих видах матеріалів, оплата яких відбувається систематично до надходження їх на підприємство. Розраховується як різниця між часом знаходження товару в дорозі та часом поштового пробігу розрахункових документів.

Зпідгот. – підготовчий запас – це час для проведення розвантаження, сортування, маркірування товарів, що надійшли.

Зтехнол – технологічний запас – це час на підготовчі операції, які не включаються до складу виробничого процесу (сушка лісу).

Зпоточ.- поточний запас, призначений для забезпечення виробництва сировиною та матеріалами на період до чергової поставки. Він встановлюється в половинному розмірі середнього (середньозваженого) інтервалу поставки.

Зстрах – страховий запас. Створюється для забезпечення безперервності процесу виробництва. Конкретні розміри визначаються експертним шляхом, з урахуванням відхилень у графіку поставки ресурсів. Може бути 50% від поточного запасу.

Нормування незавершеного виробництва.

Норматив оборотних коштів по незавершеному виробництву(НВнв) визначається так:

Ннв = Во * ТВЦ * Кнв

де Во – одноденні витрати по плану, ТВЦ – тривалість виробничого циклу, Кнв – коефіцієнт нарощування витрат, який характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто співвідношення витрат в незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції.

Кнв = (А + 0,5Б) / (А + Б)

де А – витрати, що відбуваються одночасно на початку виробничого процесу, Б – наступні витрати, що включаються до собівартості продукції.

Нормування запасів готової продукції.

Утворення запасів готової продукції необхідне для забезпечення планомірної її реалізації у відповідності з укладеними договорами. Нормуванню піддаються залишки готової продукції на складі. Готова продукція (товари) відвантажені не нормуються.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н_ГП) визначається за формулою:

Н_ГП = Вип_О * Нзгп

де Вип_О - одноденний випуск продукції за планом 4 кв., тис.грн.;

Нзгп– норма запасу оборотних коштів для готової продукції, дн.

Норма обортних коштів по запасах готової продукції(Нзгп) включає:

Нзгп = Чпідб. + Чкомпл + Чтрансп + Чскл

де Чпідб – час на підборку, упаковку окремих видів продукції

Чкомпл – час на комплектацію партій до розмірів, що передбачені договором і до обсягу транспортних місць

Чтрансп – час на транспортування готової продукції до пункту її відправки

Чскл – час зберігання продукції на складі (дорівнює середньому інтервалу поставки).

Нормування оборотних коштів по тарі

відбувається шляхом добутку норм у грн. на обсяг товарної продукції у гуртових цінах.

Потреба підприємства в ненормованих видах оборотних активів (дебіторська заборгованість, грошові кошти) розраховується шляхом визначення мінімально необхідних коштів, якими повинно володіти підприємство для здійснення нормальної господарської діяльності та виконання розрахункових зобов’язань. З цією метою планується :

• потреба підприємства в дебіторській заборгованості. Ця потреба планується на соснові середнього періоду її погашення (ППдз)та планових обсягів діяльності підприємства(ОРпл):

НВдз = ПОзд * ОРо_пл

де ПОдз – період обороту дебіторської заборгованості в днях, ОРо_пл – одноденний обсяг реалізації(діяльності) підприємства в плановому періоді.

• потреба підприємства в грошових активах передбачає розрахунок мінімального їх обсягу, який повинен знаходитись на розрахунковому рахунку для забезпечення достатнього рівня платоспроможності підприємства. Розрахунок потреби здійснюється в наступній послідовності:

0. визначається фактичний розмір витрачання грошових коштів (обсяг платіжного обороту), (Вгк_ф):

Вгк_ф = (ПВ – МВ +ТВ –Ам) + П+ Чпвик.

де Пв – поточні витрати на випуск продукції, МВ – матеріальні витрати, ТВ – транспортні витрати на доставку необхідних матеріальних ресурсів, Ам – амортизація основних фондів та нематеріальних активів, П – податки та обов’язкові платежі, Чпвик – чистий прибуток, що планується до використання .

0. визначається плановий розмір грошових витрат (Вгк_пл):

Вгк_пл = ОДпл * Рвгк

де ОДпл – плановий обсяг діяльності підприємства, Рвгк – фактичний рівень грошових витрат підприємства( Вгк_ф : ОД_ф)

0. визначається потреба (норматив) грошових коштів підприємства (НВгк_пл):

НВгк_пл = (Вгк_пл * ПОгк) : Д або Вгк _пл : Коб_гк

де ПОгк- період обороту грошових коштів в днях, Д - кількість днів у періоді Коб_гк – коефіцієнт оборотності грошових коштів в разах.

Приклад:

Норматив оборотних коштів підприємства на початок планового року становив 1000 тис. грн., у тому числі виробничий - 800 тис. грн., невиробничий - 200 тис. грн, Зростання виробничої програми на плановий рік передбачене в розмірі 10 % проти минулого року. У плановому році в результаті реалізації заходів для поліпшення використання оборотних коштів передбачається прискорення їх обертання на 2 %.

Виходячи з наведених даних, виконаємо такі розрахунки:

Визначаємо виробничий норматив оборотних коштів на плановий рік: (800 х 110%) / 100% = 880 тис. гри.

Визначаємо невиробничий норматив оборотних коштів на плановий рік: (200 х 105%) / 100% = 210 тис грн.

Загальний норматив на плановий рік становитиме 1090 тис. грн. (880 + 210).

У зв'язку з прискоренням обертання оборотних коштів у плановому році на 2 % визначаємо очікувану суму вивільнення з обігу оборотних коштів: (1090 х 2%) /100% = 21,8 тис. грн.

Отже, норматив оборотних коштів на плановий рік з урахуванням прискорення обороту коштів становитиме 1068,2 тис. грн. (1090 - 21,8). Приріст нормативу становитиме 68,2 тис. грн. (1068,2- 1000).

Визначення складу джерел фінансування потреби в оборотних активах.

В якості таких джерел фінансування виступають:

• власні оборотні кошти, тобто частка власного капіталу, що спрямовується на поповнення оборотних активів;

• чистий прибуток підприємства;

• товарна кредиторська заборгованість підприємства;

• внутрішня кредиторська заборгованість підприємства ( або іншими словами сталі пасиви – це мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування, авансування покупців, розрахунки з бюджетом, строк оплати по яких ще не настав тощо);

• інші позикові кошти підприємства

Визначення потреби в додатковому залученні коштів для фінансування потреби в оборотних активах.

Реалізація цього етапу відбувається шляхом порівняння обсягу потреби підприємства у оборотних активах та обсягу наявних джерел їх фінансування. Якщо потреба в оборотних активах перевищує за обсягом джерела фінансування існує необхідність залучення позикових коштів для їх фінансування в повному обсязі.

Обсяг засобів для поповнення власних оборотних коштів залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливості одержання позикових засобів і інших факторів.

Стійкі пасиви відносять до засобів, прирівняних до власних. Це засоби цільового призначення, що постійно знаходяться в господарському обороті підприємства, але йому не належать. До їхнього використання по призначенню мінімальний залишок цих засобів є джерелом формування оборотних коштів підприємства. У бухгалтерському обліку не виділяються стійкі пасиви, однак підприємства мають можливість їх планувати та використовувати.

Стійкі пасиви — мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі працівникам, по відрахуваннях на обов’язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, мінімальна заборгованість з резервів на покриття майбутніх витрат і платежів, авансування покупців (замовників)

Розмір мінімальної заборгованості по заробітній платі залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Чим більше розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона виплачується, тим більше засобів підприємство може використовувати в господарському обороті.

Мінімальна заборгованість по резервах майбутніх платежів утворюється в основному за рахунок нарахувань на оплату відпусток, які списуються на витрати рівними частинами, а не на початку відпустки працівника.

Сума стійких пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку здійснення розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів може бути використана не вся сума стійких пасивів, а лише її приріст у плановому році, тому що базова сума враховувалася раніше.

Підприємство в процесі діяльності, як правило, має різні проблеми, зв’язані із зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачань і збуту, несвоєчасним надходженням засобів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, невиконання умов договорів. Такі проблеми породжують потребу в додаткових засобах, у тому числі і для фінансування оборотних коштів.

Власних джерел формування оборотних коштів недостатньо. Підприємство може використовувати для задоволення потреби в додаткових коштах за рахунок залучення фінансових ресурсів, а саме:

• короткострокових і інших кредитів банку;

• комерційних кредитів;

• кредиторської заборгованості.

Банківські кредити призначені для фінансування витрат, пов’язаних із придбанням основних і поточних активів, сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості й інших платежів. Кредити банку дозволяють оптимізувати джерела фінансування оборотних коштів і активно впливають на раціональне формування запасів оборотних коштів.

Комерційний (товарний) кредит являє собою форму оптового продажу підприємством сировини, матеріалів або продукції у формі відстрочки платежу. Для підприємств він має ряд переваг у порівнянні з іншими джерелами позикового капіталу, а саме:

• це найбільш маневрена форма фінансування за рахунок позикового капіталу виробничих запасів;

• дозволяє автоматично згладжувати сезонну потребу в позикових засобах, що обумовлена сезонним формуванням запасів сировини;

• вигідний підприємству-позичальникові і підприємству-постачальникові;

• вартість комерційного кредиту нижче чим фінансового;

• характеризується простим механізмом його оформлення.

Однак, поряд з перевагами, комерційний кредит має і ряд недоліків:

• вузький характер використання (дозволяє задовольнити потребу підприємства в позиковому капіталі тільки для фінансування оборотних коштів);

• обмежений характер у часі;

• характеризується підвищеним кредитним ризиком.

Підприємство, що використовує комерційний кредит, повинно обов’язково враховувати властиві йому переваги та недоліки.

Кредиторська заборгованість представляє найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових коштів.

Формування кредиторської заборгованості обумовлено різними термінами нарахування коштів на рахунки і погашення зобов’язань.

Іншими словами, кошти з моменту нарахування вже не є власністю підприємства, але використовуються ним до настання терміну погашення зобов’язань. Це джерело відносять до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Допустима (нормальна) кредиторська заборгованість обумовлена діючим порядком розрахунків (наприклад: заборгованість постачальникам по розрахункових документах, термін оплати по яких ще не настав).

Кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов’язання підприємств, що виникають:

• по розрахунках з бюджетом;

• по розрахункових документах і векселям, термін оплати яких не наступив і не оплачені в термін;

• по короткострокових кредитах.