4. Методичні підходи до визначення потреби в оборотних коштах, джерела фінансування.
Для ефективного управління оборотними активами необхідною умовою є планування їх обсягу та джерел фінансування в плановому періоді. Можливість обґрунтування планової потреби у оборотних коштах та її узгодження з можливими джерелами фінансування стає реальною в процесі розробки балансу оборотних коштів підприємства. Його розробка здійснюється в три етапи:
Обґрунтування планової потреби підприємства в оборотних коштах.
Визначення складу та обсягу джерел фінансування оборотних активів.
Визначення потреби в додатковому залученні коштів для фінансування потреби в оборотних активах
Обґрунтування планової потреби підприємства в оборотних коштах, визначення потреби в них у плановому періоді є необхідною передумовою ефективного використання оборотних активів підприємства. Формування оборотних активів в недостатньому обсязі буде ускладнювати нормальне протікання господарської діяльності і може викликати перебої в ньому. Надлишково сформовані розміри оборотних активів сприятимуть виникненню додаткових витрат на їх зберігання, а також недоотримання прибутку від їх використання.
На практиці використовуються 2 методи визначення потреби в оборотних коштах:
Прямого розрахунку – визначає норми та нормативи в цілому і по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням конкретних умов постачання, технології та організації виробництва, збуту готової продукції.
Економічний метод. Використовується для корекції нормативу оборотних коштів, що розраховано методом прямого розрахунку, у відповідності до змін у виробничій програмі і швидкості обертання оборотних коштів.
Згідно з цим методом норматив оборотних коштів на поточний рік ділиться на дві частини: перша – це виробничий норматив. До нього відносяться нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво (сировина, основні матеріали, придбані напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція; друга – це невиробничий норматив. Сюди включаються ті статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво (запасні частини для ремонту устаткування).
Порядок визначення нормативу оборотних коштів на плановий період відповідно до економічного методу наступний:
визначення виробничого нормативу на плановий період. Він збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми у плановому періоді;
визначення невиробничого нормативу. Він збільшується на 50% від темпів зростання виробничої програми;
визначення загального розміру нормативу оборотних коштів - це підсумок виробничого і невиробничого нормативів;
корегування (зменшення) загального розміру нормативу на суму коштів, що вивільняються в результаті планового прискорення обертання оборотних коштів.
Нормування оборотних активів методом прямого розрахунку.
Реалізація цього методу передбачає здійснення таких етапів:
Визначення норм запасу по окремих статтях оборотних активів. Норма оборотних коштів представляє собою відносний показник, який виражається в днях.
Встановлення одноденних витрат матеріальних цінностей виходячи з кошторису витрат.
Визначення нормативу оборотних коштів (НВоб.к.) по кожній статті у грошовому виразі:
НВоб.к. = Н * Водн.
де Н – норма оборотних коштів в днях, Водн. – одноденні витрати оборотних коштів.
Вирахування сукупного нормативу або загальної потреби в нормованих оборотних активах по підприємству шляхом сумування частин нормативів по окремих статтях.
Цей метод передбачає розрахунок нормативів по таких елементах оборотних активів: