5. Термінологія кібернетики й дослідження операцій.
Абстрагування — операція мислення з метою вичленовування якої-небудь риси, ознаки досліджуваного об'єкта й побудови у результаті його аналізу відповідного наукового поняття, моделі, теорії, класифікації й тому подібного розумового продукту.
Агрегування — об'єднання конструктивно незалежних елементів, що виконують різні функції, у єдину систему. У системах обробки даних здійснюється за функціональною ознакою.
Адаптація — здатність системи змінювати свій стан і поводження (параметри, структуру, алгоритм функціонування) і залежності від зміни умов зовнішнього середовища шляхом нагромадження й використання інформації про нього.
Алгоритм — приписання, що задає на основі системи правил послідовність операцій, точне виконання яких дозволяє вирішувати завдання певного класу.
Альтернативи — незалежні один від одного варіанти дії (варіанти вирішення проблеми), які особа, що приймає рішення, вільно вибирає при реалізації поставлених цілей.
Взаємодія — процес безпосереднього або опосередкованого впливу об'єктів (суб'єктів) один на одного, що породжує їхню взаємну обумовленість і зв'язок.
Вплив — цілеспрямований перенос руху й інформації від одного учасника взаємодії до іншого.
Збурювання — вплив, що порушує необхідний взаємозв'язок параметрів, що характеризують функціонування системи.
Завдання — дана у певних умовах (наприклад, у проблемній ситуації) мета діяльності, що повинна бути досягнута перетворенням цих умов відповідно до певної процедури.
Ідентифікація — уподібнення, ототожнення з ким-небудь, чим-небудь. Основа процесів розпізнавання образів, утворення узагальнень та їхньої класифікації, аналізу знакових систем і т.п.
Ієрархія — принцип керування у централізованих системах.
Дослідження — процес, що включає етапи виявлення проблем і цілей, розробку методики вирішення проблеми, збір та аналіз даних, обробку й надання отриманих результатів замовникові.
Дослідження наукове — процес вироблення нових знань, один з видів пізнавальної діяльності. Характеризується об'єктивністю, відтворюваністю, доказовістю, точністю; має два рівні - емпіричний і теоретичний.
Дослідження операцій — 1) науковий підхід до вирішення завдань організаційного керування. Методологія дослідження операцій включає наступні найбільш істотні компоненти: системний аналіз, моделювання й використання для вирішення завдань організаційного керування комплексних операційних груп; 2) прикладний напрямок кібернетики, використовуваний для рішення організаційних (у тому числі економічних) завдань (розподілу ресурсів, керування запасами, упорядкування й узгодження та ін.). Головний метод - системний аналіз цілеспрямованих дій (операцій) та об'єктивна (зокрема, кількісна) порівняльна оцінка можливих результатів цих дій.
Дослідження пошукове — збір інформації, необхідної для формулювання проблеми, формулювання проблеми й висування гіпотез про способи її дозволу.
Кібернетика — 1) наука про загальні закони управління й зв'язку у природі й суспільстві; 2) наука про загальні закони одержання, зберігання, передачі й перетворення інформації в складних керуючих системах.
Кібернетизація — використання наукових методів управління й засобів обчислювальної техніки у тій або іншій області.
Класифікатор — систематизований звід найменувань і кодів класифікаційних угруповань даної системи класифікації.
Класифікація — система розподілу об'єктів (предметів, явищ, процесів, понять) за класами відповідно до певних ознак.
Класи завдань керування — прогнозування умов розвитку керованого об'єкта, стратегічне планування, оперативне планування, оперативне планування, діагностика, диспетчеризація, моніторинг.
Кластерізація — виділення груп об'єктів із загальними ознаками.
Комунікація — інформаційна сторона людського спілкування; обмін поданнями, ідеями, інтересами, настроями, почуттями, знаннями, установками й т.п.
Концепція (розуміння, система) — 1) певний спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основна точка зору, ідея для їхнього висвітлення; 2) провідний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності.
Концептуальна модель — образи й подання, що відіграють роль узагальнених схем поводження.
Критерій (засіб для судження) — ознака, на підставі якої виробляється оцінка, засіб перевірки, мірило оцінки; у теорії пізнання - ознака істинності або хибності положення. Використовується як засіб для судження про що-небудь.
Макроекономічні моделі — 1) моделі, що описують економіку як єдине ціле, зв'язуючи між собою укрупнені матеріальні й фінансові показники: ВНП, споживання, інвестиції, зайнятість, процентну ставку, кількість грошей та ін.; 2) моделі, що описують взаємодію структурних та функціональних складових економіки або поводження окремої такої складової у ринковому середовищі.
Метод — 1) шлях наукового дослідження або спосіб пізнання об'єктивної реальності; 2) спосіб досягнення який-небудь мети, рішення конкретного завдання; 3) сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності.
Методологія — 1) система принципів і способів організації й побудови теоретичної й практичної діяльності, а також вчення про цю систему; 2) вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності.
Методологія управління — дослідження операцій, кібернетика, інформатика й моделювання систем та дій.
Мікроекономічні моделі — моделі, що описують взаємодію структурних та функціональних складових економіки або поводження окремої такої складової у ринковому середовищі.
Моделювання — використання сукупності методів, технологій та інструментальних засобів для підготовки інформації, здатної переконати вище керівництво у доцільності пропонованих дій та ефективності запропонованих проектів, а також для оцінки поточного й прогнозного станів об'єкта управління.
Модель — матеріальний об'єкт або знакова система, що імітують структуру або функціонування досліджуваного об'єкта.
Модель концептуальна — система основних понять і правил комбінування класів понять, незалежних від мови; може бути основною структурою деякої предметної області.
Модель семіотична (логіко-лінгвістична) — 1) модель, написана на обмеженому фрагменті природної мови, що допускає комп'ютерну обробку виділених за його допомогою знань про предметну область; 2) модель знань, у якій подання знань засноване на обліку об'єктів предметної області, відносин між ними й використанні лінгвістичних засобів.
Модель формальна — модель, написана на формальній (математичній) мові.
Моніторинг — збір інформації про стан об'єкта керування й навколишнього середовища.
Мислення — процес вирішення розумового завдання.
Зворотний зв'язок — вплив результатів функціонування якої-небудь системи (об'єкта) на характер цього функціонування. Якщо під дією з.з. первісне відхилення стану системи, викликане впливами, що збурюють, зменшується, то говорять, що має місце негативний з.з, у протилежному випадку говорять про позитивний з.з.
Об'єкт — філософська категорія, що виражає те, що протистоїть суб'єктові у його предметно-практичній і пізнавальній діяльності.
Об'єкт управління — система, здатна цілеспрямовано міняти свою програму функціонування під впливом керуючих (регулюючих) впливів.
Операція — 1) одиниця діяльності; спосіб виконання дії, обумовлена умовами наявної (зовнішньої або уявної) ситуації; 2) система погоджених за цілями, місцем та часом заходів, спрямованих на вирішення поставленого завдання.
Орган керування — сукупність суб'єкта, що приймає рішення, і пристроїв керування.
Перманентний — постійний, безперервний.
План — намічувана на певний період робота із вказівкою її цілей, змісту, обсягу, методів, послідовності, строків (термінів) виконання.
Планування стратегічне — визначення перспективних завдань, розробка програми ефективних дій, націлених на виконання цих завдань.
Планування оперативне — визначення раціональних способів вирішення поточних завдань із урахуванням необхідності досягнення перспективних цілей.
Планування поточне — визначення раціональних способів вирішення поточних завдань із урахуванням необхідності досягнення оперативних цілей.
Правдоподібність — оцінка суб'єктивної ймовірності настання недостовірної події.
Предмет — все те, що може перебувати у відношенні або мати яку-небудь властивість.
Предметна область — безліч всіх предметів, властивості яких і відносини між якими розглядаються у науковій теорії.
Подання знань — вибір адекватної потребам користувача семантичної моделі предметної області й приведення її до виду, зручного для комп'ютерної обробки й організації взаємодії користувача з базою знань.
Передумови — вихідні положення, відповідно до яких особа, що приймає рішення, вибирає варіант.
Прикладне (спеціальне) програмне забезпечення — частина програмного забезпечення, що складається з окремих прикладних програм і пакетів прикладних програм, що забезпечують рішення прикладних завдань.
Ухвалення рішення — 1) вольовий акт формування послідовності дій, що ведуть до досягнення мети, на основі перетворення вихідної інформації й подань про поточну ситуацію; 2) процес мислення, що лежить в основі проектування систем, за допомогою якого складаються плани й вибираються варіанти для реалізації.
Принцип (початок, основа) — основне вихідне положення якої-небудь теорії, навчання, науки.
Проблема — 1) у широкому змісті — складне теоретичне або практичне питання, що вимагає вивчення, вирішення; 2) у науці — суперечлива ситуація, що виступає у вигляді протилежних позицій у поясненні яких-небудь явищ, об'єктів, процесів і потребуюча адекватної теорії для її вирішення; 3) усвідомлення суб'єктом неможливості вирішити труднощі і протиріччя, що виникли у даній ситуації, засобами наявного знання й досвіду. Бере свій початок у проблемній ситуації. Центральним елементом є протиріччя.
Проект — задум, що передбачає хід, розвиток чого-небудь.
Прогнозування — пророкування майбутнього характеру процесів на основі інформації про їхнє протікання колись і тепер.
Процес — 1) послідовна зміна станів у розвитку якої-небудь системи, об'єкта, явища; 2) сукупність послідовних дій для досягнення мети (результату); 3) специфічно впорядкована сукупність робіт, завдань у часі й просторі, із вказівкою початку й кінця та точним визначенням входів і виходів.
Розвиток — перехід від одного якісного стану до іншого.
Рішення — 1) формування розумових операцій, що знижують вихідну невизначеність проблемної ситуації. Конкретизація поняття рішення залежить від рівня дослідження (системний, функціональний, особистісний, дієвий), області дослідження (пізнавальна, творча, оперативна, управлінська), психологічних механізмів рішення (вольове, інтелектуальне, емоційне, імовірнісне та ін.). Оцінка Р. проводиться за параметрами його якості й ефективності, психологічної й логічної складності. Практична цінність евристичних прийомів залежить від попереднього досвіду Р. аналогічних завдань; 2) вибір способу досягнення цілей діяльності.
Ризик рішення — характеристика рішення, прийнятого суб'єктом у ситуації, коли можливі альтернативи, які містять багато (більше одного) варіантів, існує невизначеність відносно конкретного результату й принаймні один з варіантів небезпечний.
Сигнальна інформація — інформація про стан об'єкта керування, що надходить в орган керування.
Система — 1) ціле, складене із частин; 2) безліч елементів, що перебувають у відносинах і зв'язках один з одним, що утворять певну цілісність, єдність; 3) сукупність об'єктів і відносин між ними, що утворюють єдине ціле.
Система програмного забезпечення — сукупність операційної системи, пакетів прикладних програм і програм технічного обслуговування ЕОМ.
Система керування — сукупність керованого об'єкта й органа керування, інформаційно взаємозалежних каналами прямого та зворотного зв'язку, призначеними для передачі керуючих впливів і сигнальної інформації, відповідно.
Ступінь правдоподібності — чисельне значення експертної оцінки суб'єктивної ймовірності настання недостовірної події.
Середовище інформаційне — інформація, не зафіксована явно в інформаційній системі, але застосовувана користувачами.
Засоби автоматизації — сукупність апаратних і програмних засобів, що забезпечують автоматизацію того або іншого процесу.
Засоби апаратні — технічні засоби, які використовуються для обробки даних (на відміну від програм, процедур, правил і документації); все механічне, електричне й електронне устаткування, використовуване в обчислювальній техніці.
Засоби забезпечення автоматизованих інформаційних систем та їхніх технологій — програмні, технічні, лінгвістичні, правові, організаційні засоби (програми, для електронних обчислювальних машин; засобу обчислювальної техніки й зв'язку; словники, тезауруси й класифікатори; інструкції й методики; положення, устави, посадові інструкції; схеми та їхні описи, інша експлуатаційна й. супровідна документація), використовувані або створювані при проектуванні інформаційних систем і які забезпечують їхню експлуатацію.
Засоби програмні (програмне забезпечення) — сукупність програм обробки даних і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.
Ступінь правдоподібності — чисельне значення експертної оцінки суб'єктивної ймовірності настання недостовірної події.
Стратегічні цілі — система основних орієнтирів довгострокового розвитку господарюючого суб'єкта, відповідно до яких розробляються його стратегія й плани по основних аспектах діяльності.
Стратегічне планування — визначення перспективних завдань і розробка програми ефективних дій, націлених на виконання цих завдань.
Суб'єкт, що приймає рішення — особа або організаційно оформлена група осіб, наділених повноваженнями по керуванню об'єктом.
Сценарій — опис процесу можливого ходу подій, викладених з метою зосередження уваги на причинно-наслідкових відносинах і на тих ключових моментах у розвитку подій, коли потрібне прийняття рішення.
Транзакція — неподільна безліч дій.
Трансформація — перетворення за певними правилами.
Керування (управління) — 1) формування й реалізація цілеспрямованих дій на основі переробки інформації, що надходить ззовні й (або) зсередини керуючої системи; 2) процес цілеспрямованого впливу органа керування (керуючої системи) на об'єкт керування, здійснюваний для організації функціонування об'єкта керування за заданою програмою (заданим планом).
Керуючий (регулюючий) вплив — інформація, що надходить на вхід об'єкта керування від системи керування й впливає на функціонування об'єкта керування.
Пристрій керування — комплекс засобів збору, обробки, передачі інформації й формування керуючих сигналів або команд.
Мета — опис бажаного (цільового) стану об'єкта керування через певний період часу.
Цілеспрямований розвиток — перехід об'єкта керування з поточного до цільового стану.
Доцільність — загальна характеристика поводження складних динамічних систем, спрямованого на досягнення певного кінцевого результату; реалізується на основі механізмів зворотного зв'язку й адаптації.
«Чорний ящик» — система, у якій зовнішньому спостерігачеві доступні лише вхідні й вихідні величини, а внутрішній пристрій її й процеси, у ній що протікають, невідомі. Ряд важливих висновків про поводження системи можна зробити, спостерігаючи лише реакції вихідних величин на зміну вхідних. Такий підхід, зокрема, відкриває можливості вивчення систем, устрій яких або невідомий, або занадто складний для того, щоб можна було за властивостями складових частин цих систем і структури зв'язків між ними робити висновки про їхнє поводження.
Еластичність — залежність зміни одного показника у зв'язку зі зміною іншого показника; характеризується коефіцієнтом еластичності, що показує розмір зміни одного показника залежно від зміни іншого показника (фактора) на один відсоток.
Ефективність — результативність.