Іv. Українські політичні партії

Революційна Українська партія (РУП) започаткована в 1900 р. групою студентської молоді. Серед її засновників були Д. Антонович, М.Русов, М.Міхновський та ін. Незабаром, можливо, М.Міхновський написав програму партії – “Самостійна Україна”. Програма висувала ідею самостійної України. Однак РУП була більше схожа на рух, а не на партію, і включала в себе людей різних політичних, національних, соціальних спрямувань. Тому основні ідеї програми сприйняли не всі, згодом партія від неї відмежувалась. А її автор став засновником Української народної партії (УНП, 1902 р.)

Одного року з РУП утворилася Українська соціалістична партія (УСП). Її членами стали “переважно українці польської культури”, і на ній були помітні впливи Польської соціалістичної партії, Близькість теоретичних засад і практика РУП і УСП обумовили їх об’єднання у 1903 р. Проте співпраця була недовгою, і після виходу з РУП групи УСП остання незабаром перестала існувати.

Українська народна партія була єдиною до 1917 р. партією, що стояла на засадах державної самостійності України. Вона визнавала соціалістичний ідеал, де фабрики і заводи будуть належати українцям-робітникам, а земля – українцям-хліборобам. Згідно до програми, УНП є партією українського міського і сільського пролетаріату.

По формі правління Україна (Всеукраїнська спілка) є республікою з парламентом і президентом.

В земельному питанні партія вимагала наділити землею усіх сільських робітників, створення земельного фонду за рахунок казенних, удільних, монастирських, поміщицьких земель, які мають бути конфісковані. Кінцева мета – націоналізація землі, що значить, “зробити її національною власністю українського народа, кожний член української нації, що жиє на землі, бере землю до уживання, скілько може обробити її власноручно без наймита” (мова оригіналу. – Автор.).

Партія по суті була націоналістичною. У своїх виступах М. Міхновський закликав: “Україна для українців”. Особа другої нації в Україні могла бути “натуралізована”. В програмі говориться: ”Натуралізація може відбутись через приняттє чужинця якоюсь громадою законодатним шляхом. Тільки така натуралізація надає чужинцеви всі права українця” (мова оригіналу. – Автор).

Наприкінці 1904р. у РУП стався розкол. З неї вийшла частина членів, які утворили Український соціал-демократичний союз “Спілка”. “Спілка” не мала власної програми і входила на автономних засадах до РСДРП (меншовиків). Друга частина РУП зберігала назву до грудня 1905 р., коли на ІІ з”їзді перейменувалася в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Лідери партії: В.Винниченко, С.Петлюра, М.Порш та ін. Кількість – 6 тис. осіб.

УСДРП виступала за соціалістичний лад, де всі засоби виробництва та земля перейдуть з приватних рук у громадську, соціальну власність. Росія повинна бути демократичною республікою, де вища державна влада в усіх міжнародних і тих внутрішніх питаннях, які торкаються всієї Російської держави, належить одному виборчому законодавчому зібранню народних представників. Україні надається автономія з окремими представничим зібранням (сеймом).

На даному етапі партія виступала за свободу промисловості і розпорядження власністю.

В аграрному питанні програма вимагала передачі всіх маєтків казенних, удільних, кабінетських, монастирських, церковних і великих приватновласницьких земель краєвим “самопорядкуванням” (мова оригіналу. – Автор), розділу громадської землі, права виділу, примусового державного перемежування земель коштом великих землевласників.

Партія працювала в середовищі українських робітників.

В 1904 – 1905 рр. завершилося формування національних ліберальних партій – Української демократичної та Української радикальної партій. Ці партії були ідейно близькі. Тому наприкінці 1905 р. вони об ’єдналися і утворили Українську демократично-радикальну партію (УДРП). Лідери партії: С.Єфремов, Б.Грінченко, О.Шульгін, М.Левицький та ін.

Після поразки революції 1905 – 1906 рр. в роки реакції партія припинила свою діяльність. Більшість її членів увійшли до нової таємної політичної організації – Товариства українських поступовців (ТУП, 1908 р.).

Хоча партія була ліберальною, але не відмовлялася від соціалістичного ладу, де земля, фабрики і заводи з часом стануть спільною народною власністю.

Російську державу партія бачила республікою з державним парламентом. Цей парламент забезпечує дотримання прав громадян і націй в державі, а також йому належать такі функції:

а) зносини з іншими державами;

б) відає фінансами для загальнодержавних справ;

в) відає позадержавною торгівлею і митними справами;

г) відає армією та справами війни і миру.

Україна має свою Українську Виборну Народну Раду (Сейм), яка виробляє свою конституцію і відає справами, які не належать до державного парламенту.

Промисловість має бути викуплена у власність краю, округу чи громади, і, перш за все, залізниці, пароплави, копальні, торгівля речами першої потреби і т. ін.

Партія виступала за те, щоб усі державні, удільні, монастирські і церковні землі стали краєвим фондом, який використовувався для потреб хліборобів. Для цього фонду необхідно викупити землі приватних власників і ,особливо, ті, що не обробляються власною працею. В першу чергу земля надається в оренду безземельним і малоземельним селянам.

Українська селянська партія (УселП) виникла в роки першої російської революції. У листопаді 1905 р. в Москві проходив ІІ й з’їзд “Всеросійського селянського союзу” (ВСС). Присутні на ньому делегати від України утворили комітет по скликанню Українського селянського з”їзду, який мав започаткувати Українську селянську спілку. З’їзд було намічено провести спочатку 18 грудня, потім 5 січня 1906 р. в Києві. Однак поліцейські репресії завадили цьому. Але 23 лютого 1906 р. вийшов перший номер журналу “Запоріжже” (мова оригіналу. – Автор), де містилася редакційна стаття – декларація “Наші завдання”. Вихід “Запоріжже” припинився, а з цим втрачена інформація по УселП.

Згідно до програми партії Україні надається автономія з Українською Радою – Сеймом.

Земельна реформа має бути проведена таким чином, щоб царські, удільні, монастирські, казенні землі перейшли у власність українського народу; землі великих приватних власників, за виключенням норми одного земельного участку, призначеного для дрібних власників, стали національною власністю українського народу.

Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) організаційно оформилась у квітні 1917 р. Програма була прийнята у липні цього ж року. Але витоки партії сягають перших років ХХ століття. У період першої російської революції на значній території України діяли організації українських есерів. Вони утворилися на основі місцевих організацій загальноросійської партії соціалістів-революціонерів, яка була надзвичайно популярною серед селян. Лідери партії: М.Залізняк, М.Ковалевський, М. Шраг та ін.

В роки першої світової війни з’явився проект програми УПСР, який підготувала Київська група.

В кінцевому підсумку партія виступає за соціалізм, за соціалізацію знарядь виробництва і знищення всякої приватної власності, перебудову суспільного життя на основі примусового відчуження всяких знарядь виробництва, передачу їх децентралізованим національним трудовим органам.

Найближчим завданням партії є вибори загальноросійського парламенту.

Партія виступила за впровадження єдиного прогресивного податку на всі промислові й господарські одиниці. В аграрному питанні висувалася вимога примусового безплатного відчуження монастирських, удільних, кабінетських, поміщицьких земель і націоналізацію землі (в програмі 1917 р. вимагається соціалізація землі – перетворення земельної власності на загальнонародну).

Для українського народу передбачалося втілити в життя національно-територіальну автономію з сеймом.