Іі. Загальноросійські буржуазні партії
Більшість буржуазних партій в Росії виникла в 1905 р. Але переважна частина з них з різних причин перестала існувати в 1906-1907 рр. Розглянемо програмні положення найбільш впливових партій.
Конституційно-демократична партія – партія народної свободи (кадети) виникла в жовтні 1905 р. Лідери партії: П.М.Мілюков, князі П. і П. Долгорукови, В.А.Маклаков, В.Д.Набоков та ін.
На першому з’їзді партія не визначилась з формою правління Росії, хоча закликала до виборів народних представників. На другому з’їзді (січень 1906 р.) партія заявила, що Росія повинна бути конституційною і парламентарною монархією. Виправдовуючись перед царизмом, другий з’їзд партії заявив, що збори народних представників скликаються тільки для складання основного закону.
В аграрному питанні кадети висунули ідею збільшення площі землекористування безземельними та малоземельними селянами за рахунок державних, удільних, кабінетських і монастирських земель, а також відчуження за рахунок держави приватновласницьких земель у “необхідних розмірах” .Причому відчужені землі поступали в земельний фонд.
В національному питанні кадети виступали за право націй на свободу культурного самовизначення, введення автономії з сеймом для Польщі і відновлення конституції Фінляндії.
Партія налічувала на поч. ХХ ст. 70-100 тис. своїх членів.
Партія “Союз 17 октября” виникла в кінці 1905 р. Лідери партії: О.І.Гучков, М.В.Родзянко, барон П.Л.Корф, П.А.Столипін та ін.
Згідно до програми партії формою правління в Росії повинна бути конституційна монархія.
В земельному питанні октябристи виступали за розселення і переселення селян, визнання державних і удільних земель фондом для задоволення земельних потреб селян, перемежування селянських і поміщицьких земель з обов’язковим відчуженням відрізків, що заважали господарській цілісності володінь, а якщо ці заходи будуть недостатні, то допускалось відчуження частини приватновласницьких земель на справедливих умовах винагородження.
В національному питанні: партія виступила за унітарну державу, за право на задоволення і захист культурних потреб і визнання за Фінляндією права на “відомий автономний державний устрій”.
На поч. ХХ ст. партія нараховувала 25-30 тис. своїх членів.
Ііі. Загальноросійські монархічні партії
Партія “Союз руського народу” виникла в кінці 1905 р. і нараховувала в своїх рядах 100 тис. осіб. Лідери партії: О.І.Дубровін, В.М.Пуришкевич, М.Є.Марков та ін. З 1911 р. партія називалась “Дубровинський союз руського народу”. В 1907 р. частина партії відкололась і назвала себе “Руський народний союз імені Михаїла Архангела”. Очолив її В.М.Пуришкевич. Кількість – 20 тис. членів. В 1905 р. виникла Руська монархічна партія (з 1911 р. – Руський монархічний союз), нараховувала 2 тис. осіб. Лідери: князь Д.М. Долгорукий, барон Г.Г.Розен та ін. В 1905 р. виникла партія “Всеросійський союз земельних власників”. Лідери: О.О.Чеморуков, М.О.Павлов та ін. Існували деякі інші монархічні партії.
Головною партією цього часу був “Союз руського народу”. Ідеологічний стрижень програми: православ’я, самодержавство, народність. Православ’я – основа руського життя, самодержавство – вічно, вища правда, закон і сила. Руська народність визнавалася державною народністю. Згідно до програми партії, Росія визнавалася єдиною та неподільною, проповідувався антисемітизм.
В земельному питанні – недоторканість приватної власності. Програма передбачала продаж селянам державних земель, допомогу при виході з общин. Членами “Союзу” могли бути тільки природні росіяни, чоловіки та жінки, всіх станів і достатку.