МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
РОЗДАВАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ
З КУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ” НА ТЕМУ: ”УТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКИХ І УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.” ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ
Затверджено на засіданні
кафедри історії та українознавства.
Протокол № 7 від 07.06.2004.
Дніпропетровськ УДХТУ 2004
Роздавальний матеріал з курсу “Історія України” на тему: ”Утворення загальноросійських і українських політичних партій на початку ХХ ст.” для студентів І курсу всіх спеціальностей / Укл. П.М.Панченко. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2004. – 9 с.
Укладач П.М.Панченко, канд. історич. наук, доцент
Відповідальний за випуск Н.А.Ковальова, канд. історич. наук
Навчальне видання
Роздавальний матеріал з курсу “Історія України” на тему: “Утворення загальноросійських і українських політичних партій на початку ХХ ст.” для студентів І курсу всіх спеціальностей
Укладач ПАНЧЕНКО Павло Михайлович
Редактор Л.М.Тонкошкур
Коректор Л.Я.Гоцуцова
Підписано до друку . Формат 60х84/16. Папір ксерокс. Друк різограф. Умов.-друк. арк. Облік.-вид. арк. Тираж 100 прим. Зам. № Свідоцтво ДК № 303 від 27.12.2000.
УДХТУ, 49005, м. Дніпропетровськ-5, просп. Гагаріна, 8.
Видавничо-поліграфічний комплекс ІнКомЦентру
ВСТУП
Вивчення питання утворення та діяльності політичних партій має велике пізнавальне значення не тільки в контексті того чи іншого історичного періоду, але і методологічне значення для сучасної України, коли відбувається структуризація українського суспільства.
В Російській імперії на початку ХХ століття налічувалося близько 300 загальноросійських, регіональних, національних політичних партій. В даному роздавальному матеріалові розкриваються основні програмні положення найбільш впливових загальноросійських і всіх українських політичних партій початку ХХ ст.
І.Загальноросійські соціалістичні партії
Російська соціал-демократична робітнича партія була утворена в 1898 р. на І з’їзді. Але на цьому з’їзді не була прийнята програма партії, інші документи, партія фактично перебувала на становищі окремих кружків.
Тому всі ці та інші питання були вирішені на ІІ з’їзді, який відбувся в 1903 р.
На ІІ з’їзді РСДРП вималювалося дві течії соціал-демократії – ліва та права. Ліву течію очолив В.Ленін, праву – Ю. Мартов.
І ліва і права течії сповідували соціалістичний ідеал. Але при обговоренні програми партії на з’їзді розгорілася досить гостра дискусія з найважливіших питань. Ліва течія вважала, що найближчим завданням буде ліквідація самодержавства, встановлення демократичної республіки та здійснення самодержавства народу. Далі відбудеться соціалістична революція, встановлення диктатури пролетаріату та ліквідація приватної власності на засоби виробництва. Права течія вважала, що найближчим завданням також буде ліквідація самодержавства та встановлення буржуазної республіки, а до соціалізму країна піде поступово, еволюційним шляхом.
В аграрному питанні ліва течія соціал-демократії виступала за повернення селянам відрізків та викупних платежів, права – проти, звинувачуючи лівих в переході на селянські позиції та заперечуючи їх революційні можливості.
В національному питанні ліва течія відстоювала право націй на самовизначення, права – на культурно-національну автономію. Програма в цілому була прийнята в тій редакції, в якій її відстоювала ліва течія: 50 голосів “за”, 1 – утримався.
В кінці роботи з’їзду були обрані центральні органи партії – Центральний комітет і редакція центрального органу партії газети “Іскра”. При виборі центральних органів партії прихильників В.Леніна, які отримали більшість голосів, почали називати більшовиками, а опонентів В.Леніна, які отримали меншість голосів – меншовиками.
Таким чином, на ІІ з”їзді РСДРП відбувся розкол в рядах соціал-демократії і фактично почали будуватися дві партії – РСДРП (б) і РСДРП (м). Їх будівництво продовжувалося до 1912 р., коли вони розмежувалися організаційно.
В 1905 р. більшовики провели свій з’їзд , а меншовики – конференцію. Були внесені обома партіями відповідні зміни до своїх документів. В 1906 р. до аграрного питання більшовики внесли зміни, висунувши ідею конфіскації поміщицьких земель і націоналізацію всієї землі, а меншовики – муніципалізацію землі. До початку першої світової війни більшовики доповнили програму з національного питання, яка тепер набула такого змісту:
рівність націй;
право націй на самовизначення аж до повного відокремлення і утворення своїх держав;
обласна (територіальна) автономія;
інтернаціональний принцип будівництва пролетарських організацій.
Кількість більшовиків і меншовиків на поч. ХХ ст. налічувалася по 6-8 тис. осіб.
Партія соціалістів-революціонерів (ПСР) утворилася в 1902 р. і була селянською партією. Лідерами партії були Г.Гершуні, В.Чернов, А.Гоц, Д.Донськой. Партія виступала за соціалістичний ідеал, здійснення соціально-революційного перевороту, а також ліквідацію приватної власності та усуспільнення власності. Організація соціалістичного суспільства передбачає повну перемогу робітничого класу, організованого в с-р. партію.
І якщо необхідно – встановлення його тимчасової революційної диктатури.
Першочерговим завданням партія вважала ліквідацію самодержавства та встановлення демократичної республіки. У цьому основна роль відводилася пролетаріату, трудовому селянству, революційно-соціалістичній інтелігенції, а також партія не виключала використання елементів “освіченого суспільства”.
Важливо зазначити, що курс на соціалізм був поступовим про що свідчить програма: господарський розвиток капіталізму має позитивні сторони. З аграрного питання партія виступала за соціалізацію землі на зрівняльно-трудових засадах. Земля передавалася в загальнонародне надбання. Програма партії з національного питання передбачала широку автономію областей і общин, використання федеративних відносин між націями та визнання за ними права на самовизначення. Партія не вела облік своїх членів, але в 1917 р. вона нараховувала від 500 тис. до 1 млн. осіб.