Контрольні питання:

1. Сутність стратегії управління.

2. Вимоги до планування стратегії.

3. Необхідність та переваги стратегічного управління.

4. Класифікація стратегій.

5. Основні види стратегій за Портером.

6. Класичні наступальні стратегії.

7. Стадії формування стратегій управління організацією.

8. Стратегічний аналіз і формування стратегій на основі матриць.

9. Крива життєвого циклу організації.

10. Сутність методу SWOT-аналізу.

Тема 8. Стилі керівніцтва та лідерства

1. Сутність керівника та його якості.

2. Керівник і лідер.

3. Концепції лідерства.

1. Сутність керівника та його якості

Різниця між гарною та відмінною організацією полягає в управлінні нею, яке здійснює керівник, тобто особа, що направляє, координує і контролює діяльність виконавців. Останні повинні в обов'язковому порядку йому підкорятися і в рамках, визначених повноваженнями, виконувати всі його вимоги. Сам керівник може брати на себе функції виконавця лише для того, щоб глибше розібратися в специфіці роботи і приймати більш обґрунтовані рішення (вважається, що на це він може витрачати не більше 5 відсотків свого часу).Результатом його зусиль є певним чином згрупованих, спрямована та скоординована робота інших людей. Цей результат закріплюється в документах і до подальшої поточної діяльності відношення не має. Керівник є персоніфікованим втіленням організації, і до її цілям і проблем він (як, втім, і виконавці) повинен ставитися як до своїх власних. Сучасна науково-технічна революція докорінно змінила умови і характер виробничих, господарських і соціальних процесів. Вони стали настільки складними, що керівник уже не в змозі одноосібно управляти всім. Тому він сьогодні стає організатором самостійної роботи виконавців, часто об'єднаних в команди. Така робота є особливим видом творчої діяльності, причому в міру зростання складності об'єкта управління та рівня займаної посади вимоги до творчості збільшуються. Особливість положення керівника в організації, на думку західних фахівців, полягає в наступному. У роботі керівника багато привабливого. Вона приносить людині авторитет і повага оточуючих, престижна, надає широкі можливості для розвитку особистості, нарешті, просто захоплююче і захоплююча. Керівнику, особливо великої організації, доводиться здійснювати протягом робочого дня до двохсот різних видів діяльності, часто бувати в інших містах та країнах, спілкуватися з різними людьми - підлеглими, колегами, партнерами, політиками, громадськими діячами, акціонерами,до кожного з яких необхідно підібрати свій ключик. Прагнення виділитися часто призводить до того, що керівники працюють по 10-12 годин на день. Відповідно до сучасних уявлень суть роботи керівника зводиться до виконання ряду функцій, серед яких виділяють наступні. Стратегічну, яка полягає в постановці цілей організації, розробки стратегії та плануванні. У звичайних умовах вона вважається головною. Інноваційну, тісно пов'язану з попередньою. У процесі її реалізації керівник створює умови для організаційних перетворень, спрямовує процес розробки та впровадження нових видів продукції та послуг, консультує підлеглих. Адміністративну, що об'єднує цілий ряд підфункцій:

• контрольну (оцінка результатів діяльності, проведення її необхідною коригування);

• організаційну (розподіл повноважень, завдань, ресурсів та ін.);

• направляючу (постановка завдань, координація роботи виконавців);

• кадрову (підбір, розстановка, розвиток персоналу);

• стимулюючу (переконання та натхнення працівників, їх заохочення і покарання);

• комунікаційну, які зводяться до налагодження внутрішніх і зовнішніх зв'язків, проведення нарад, переговорів, прийому відвідувачів, відповідей на листи і телефонні дзвінки, вирішення конфліктів, представництву;

• соціальну, виконуючи яку керівник підтримує в організації сприятливий морально-психологічний клімат, формує норми поведінки, допомагає підлеглим у важку хвилину.

Поява цієї функції обумовлено зростаючою роллю людського фактору в житті організації. Коротше кажучи, керівника сьогодні можна розглядати в трьох іпостасях:

• професіонал - автор рішень, стратегії, планів;

• організатор - творець умов діяльності виконавців, які здійснюють їх на практиці;

• начальник, що приписує підлеглим необхідні дії, які ті зобов'язані виконувати.

У різних ситуаціях і на різних рівнях управління потрібні різні керівники. Так, в період створення або перебудови організації, насамперед, потрібні керівники-підприємці, які формують концепцію розвитку, сміливо беруть на себе відповідальні рішення і ризик наслідків, і керівники-лідери, що захоплюють людей новими перспективами,розкривають та направляючі на виконання завдань, є їхні здібності. У період стабільного розвитку на перше місце висуваються керівники-плановики, які розробляють виходячи з поточних реалій плани і програми розвитку з «дозованим» ризиком, а також керівники-адміністратори, які здійснюють відповідно з плановими завданнями організаторську, координуючу,контролюючу діяльність. Як посадова особа керівник володіє певними правами і обов'язками. Офіційні обов'язки бувають загальними (визначаються конституцією); спеціальними (покладеними, наприклад, власником, вищим керівництвом і ін.); службовими (що випливають з сукупності функцій посади Крім офіційних прав і обов'язків, закріплених документально, керівники мають і неофіційні, наприклад такі:

• дотримуватися заведеної в організації порядку;

• шанобливо ставитися до підлеглих і колег, їх роботі, не підкреслювати недоліки, не висловлювати в присутності інших сумніви в їх здібностях і т. д.;

• не перекладати на інших свої обов'язки, але і не виконувати чужі;

• не замовчувати досягнення підлеглих і не приписувати собі їх успіхи;

• самокритично ставитися до себе, цікавитися думкою інших про свою роботу і поведінку;

• час від часу задаватися питанням, хотілося б працювати у себе в підпорядкуванні;

• піклуватися про особисті інтереси та проблеми підлеглих і колег, їх здоров'я, успіхи;

• надавати їм при необхідності всебічну допомогу;

• не віддавати без особливої потреби розпорядження «через голову», навіть якщо це й потребує додаткового часу;

• не допускати фаворитизму.

Все це дуже важливо, оскільки не тільки підлеглі залежать від керівника, але і сам він багато в чому залежить від них, від їхніх знань, вміння працювати, готовність виконувати його розпорядження і неофіційні прохання. Крім підлеглих, керівник залежить також від своїх колег, начальників, ділових партнерів,без сприяння яких він не в змозі належним чином виконувати покладені на нього обов'язки.

Якості керівника. Деякі дослідники називають більше 200 необхідних керівнику якостей. Ці якості більшість фахівців поділяє на три групи: професійні, особистісні та ділові. До професійних відносять ті, які характеризують будь-якого грамотного фахівця. Володіння ними є лише передумовою успішного виконання службових обов'язків. Такими якостями є:

• високий рівень освіти, виробничого досвіду, компетентності у відповідній сфері діяльності та суміжних з нею;

• широта поглядів, ерудиція;

• прагнення до постійного самовдосконалення, критичного сприйняття і переосмислення навколишньої дійсності;

• пошук нових форм і методів роботи, допомогу оточуючим в оволодінні ними, їх навчання;

• уміння раціонально використовувати час, планувати свою роботу.

Особистісні якості керівника також мало чим повинні відрізнятися від якостей інших працівників, що бажають, щоб їх поважали і з ними рахувалися. Тут можна згадати:

• високі моральні стандарти;

• фізичне і психологічне здоров'я;

• внутрішня і зовнішня культура;

• чесність;

• справедливість, чуйність, дбайливість, доброзичливість до людей;

• оптимізм, впевненість у собі. Але володіння ними - теж всього лише передумова успішного керівництва, бо керівником роблять людину не професійні або особистісні, а ділові якості, до яких необхідно віднести:

• вміння організувати діяльність підлеглих, забезпечити її всім необхідним, ставити і розподіляти завдання, координувати і контролювати їх виконання, вимогливість;

• домінантність, честолюбство, високий рівень домагань, прагнення до незалежності, влада, лідерства у будь-яких обставин, а часом і за всяку ціну, сміливість, рішучість, наполегливість, воля, безкомпромісність;

• контактність, комунікабельність, вміння викликати прихильність до себе людей, переконати в правильності своєї точки зору (фахівці вважають,що 80 відсотків знань менеджера повинні складати знання про людину);

• ініціативність, оперативність у вирішенні проблем,здатність сконцентруватися на головному;

• уміння керувати собою, своєю поведінкою, стосунками з оточуючими;

• прагнення до перетворень, нововведень, готовність йти на ризик і захоплювати за собою підлеглих.

Вимоги до керівників у відношенні цих якостей на різних рівнях управління неоднакові. Оскільки керівник будь-якого рівня не тільки організовує і спрямовує роботу співробітників, але і при необхідності робить вплив на їх поведінку, в тому числі і позаслужбовий, він повинен бути досить добре підготовлений педагогічно. Різні вимоги до керівників і в різних країнах. Наведемо дані, отримані шляхом опитувань провідних менеджерів Необхідно окремо сказати про специфіку прояву ділових якостей у жінок. Вони, як правило, гірше за чоловіків адаптуються на керівних посадах. Причини цього наступні. По-перше, жінки в цілому менш психологічно стійкі, незалежні, сміливі, ніж чоловіки, гірше контролюють себе. По-друге, поєднують велику завантаженість на службі з домашніми, перш за все з материнськими, обов'язками. Тому вони частіше задовольняються середніми постами або керують невеликими організаціями (підрозділами) з простою структурою.